Аналітичний огляд UNIDO “Industrialization as driver of sustained prosperity” (Індустріалізація як драйвер сталого процвітання) широко використовується сьогодні в робочій групі Industry4Ukraine, що працює над білою книгою – оглядом «Інструменти промислової політики». Одна з частин цього огляду стосується застосування інструментів по різним галузям – як автомобільна промисловість, машинобудування, електроніка та інші.
Книга “Економічне відродження через індустріальний розвиток України” під редакцією Власюка В.С. отримає все більшу популярність в колах учасників платформи Industry4Ukraine. По-суті, ця книга представляє нову промислову стратегію розвитку. Нижче ми подаємо один з перших розділів, що описує візію України в 2030. Головним чином тут представлений рівень економічного розвитку України, до якого ми прагнемо і який вона повинна досягти задля добробуту громадян та власного самозбереження. Адже масштаб нашої країни, її ресурси та люди, соціокультурна різноманітність та геополітичне розташування визначають її вибір: Україна або буде успішною і великою державою, або зникне в її теперішніх кордонах. Все це лише питання часу, поки історія не винесе свого чергового суворого вироку тим, хто виявився дрібним, малодушним і байдужим.
Частина третя – УРОКИ
В попередніх частинах ми розглянули теми про здобутки та сильні сторони (частина 1) та зони росту стратегії Індустрії 4.0 в редакції 2018 (частина 2). В цій заключній частині, мова йде про головні уроки процесу розробки та імплементації, які важливі як для стейкхолдерів політик та стратегій Індустрії 4.0, так і інших дотичних – в першу чергу, промислової, інноваційної, кластерної та експортної.
Керування секторальними політиками – від розробки й до впровадження, передбачає задіяння комплексу елементів. Це подібно до керування змінами на великих підприємствах, де серйозні зміни в будь-якій сфері передбачають зміни по всім 3-м компонентам РРТ (Processes, People, Technologies) – ця абревіатура добре знайома всім управлінцям. Але що є відповідником цій класиці керування на рівні державних політик? До певної міри, очевидно, що тут також є свої процеси, крім людей – мова про цілі інституції, ну а щодо процесів – вони тут так само свої й потребують дуже доброго керування.
Наближається до завершення розробка Національної програми кластерного розвитку до 2027 й ми продовжуємо комунікувати окремі розділи цієї програми, які вже завершені в робочій групі. Цього разу представляємо розділ про керівні принципи (засади) які мають лежати в основі кластерних політик будь-якого рівня, національного, регіонального чи локального.
Людимила Шийко, к.ф.-м.н., керівник ГС «Прикарпатський еко-енергетичний кластер».
Кластери – це специфічна форма кооперації між організаціями, які будучи конкурентами в певній сфері, співпрацюють та доповнюють один одного задля розвитку і досягнення спільних цілей. Для прикладу, це може бути розширення виробництва, міжнародна діяльність чи створення додаткових ланцюгів вартості. З цього погляду, кластери це теж «гарячі місця» для інновацій, які в свою чергу можуть покращити конкурентоспроможність регіону.
Визначення цілей розвитку та відповідних інструментів підтримки є головним предметом розгляду будь-якої політики – інноваційної, промислової, цифрової, експортної, регіональної тощо. Політики нижчого рівня, як галузеві чи крос-секторальні, як Індустрія 4.0 лежать на їх перетині й тому не мають шансів на успіх без ефективної роботи цих політик.
Частина 2. Зони росту в процесах стратегічного планування
Перша частина циклу публікації про уроки стратегічного планування Індустрії 4.0 стосувалась головних результатів та переваг процесу розробки в 2018. В цьому огляді в фокусі – що ж не вдалось і чому.
Назагал, недоліки процесу планування та просування-валідації на 1-ому етапі життя стратегії видно неозброєним оком.