2 роки стратегії «Індустрія 4.0 в Україні» – результати та уроки для policy-makers

Частина 1. Передумови, процес та результати

Час плине швидко й в серпні минає 2 роки від початку проекту по розробці Національної стратегії Індустрії 4.0.  Ця стратегія – серед десятків інших, розроблених для уряду України, має особливий статус. Вона не затверджена урядом, не отримала фінансування (як і десятки інших), але тим не менше – вона «жива» й виконується силами бізнес-спільноти. Враховуючи той факт, що ця стратегія дотична до цілого ряду інших розробок, які вже були, а інші ще тривають (політики та стратегії промислового та регіонального розвитку, експорту, смарт-спеціалізації, кластерів, інновацій тощо) варто проаналізувати досвід та уроки цього проекту. Для мене очевидно, що актуальність питання якісного стратегічного планування буде тільки зростати в нашій державі й тому, надіюсь, ці уроки важливі для цілого ряду наших policy-makers. В публікаціях з 3-х частин я розповімо в деталях про цей проект  – процес його розробки та результати, зони росту й головні уроки для всіх policy-makers.

Background

Мій інтерес та схильність до процесів стратегування визначаються минулим досвідом й теперішньою реальністю. 20 років тому я віддав багато часу цим процесам в рамках великої міжнародної корпорації, в тому числі, в передачі досвіду та знань корпоративних методик в Східну Європу. 3 роки, проведені у Франції на посаді менеджера підтримки бізнесу по Східній та Центральній Європі, дуже добре показали різницю у відношення до планів та стратегій в західній культурі, й труднощі імплементації цих методик в країнах східної Європи та СНД. Але ця передача (переважно в сферах продуктового менеджменту, розвитку бізнесу та нових ринків) була назагал успішною. Дуже важливими фактором забезпечення цього успіху була правильна організація процесів розробки та імплементації, а також застосування проектних підходів.

12 років в західній компанії та бізнес-освіта формують певні парадигми мислення. Тому перехід в топ-менеджмент українських компаній, особливо у великому бізнесі був культурним шоком. Лінійне мислення та «плани заходів» замість проектних підходів, командо-адміністративне управління замість командної роботи, надзвичайно низький рівень комунікацій, слабка генерація нових ідей тощо – всі ці рудименти радянської та пост-радянської епохи становили чисельні бар’єри для змін. В 2010 р. після виходу з цього бізнесу, я виклав цикл статей, що стосується цієї різниці. Потім, вже в ролі бізнес-консультанта, я удосконалював методики та практики стратегічного планування з рядом українських та зарубіжних компаній.  В цілому, й не зважаючи на загальні низькі темпи змін в сфері стратегічного планування, ми бачимо цілий ряд прогресивних змін та ряд блискучих кейсів. Сьогодні вже дуже багато топ-менеджерів не тільки великих компаній, але й малого та середнього бізнесу говорять однією мовою, використовують близькі методи планування та впровадження, що й на заході.

Але останні 5 років спілкування з новою генерацією чиновників, чимало з яких прийшли у владні коридори в 2014, й чимало з них з бізнес-освітою, були черговим розчаруванням. Історія повторюються, я зустрів й зустрічаю й досі ті самі рудименти, що й 10 років тому в бізнесі – слабкі комунікації, забюрократизованість та інертність, й дуже слабкі навички стратегічного планування. Мене вражає, коли на національний рівень виносяться документи під назвою «концепція», які не пройшли експертні обговорення, не мають під собою жодного професійного аналізу світових тенденцій й особливо ті, які навіть не передбачають впровадження. Останнє легко виснувати, спостерігаючи динаміку змін в часі. Якщо ви візьмете будь-яку з цих недороблених стратегій чи концепцій, то легко побачити, що час їх затвердження урядом складає 2-3 роки. І тільки після того, невеличка частина спланованого отримує шанс на впровадження.

В чому тоді сенс таких підходів, якщо за 3 роки суттєво змінюється внутрішнє середовище, а ще більше – зовнішнє?

Іншим розчаруванням є вихолощування та невірне використання західних методик, які передаються сюди через західних консультантів та міжнародну технічну допомогу. Як результат, ми маємо ряд стратегій, але які так і не затверджені або не працюють – мова про промислову, експортну, інноваційну, кластерну й під великим питанням стратегія регіонального розвитку. Все це є величезним розчаруванням експертних спільнот та прогресивної громадськості від правління всіх останніх урядів, але найбільше – від уряду В. Гройсмана, який мав найбільше шансів. Не менш шокуючою є відсутність координації між міністерствами в рамках одних й тих же стратегій.

Я переконаний, що причиною такого стану є цілий ряд помилок в підходах до процесів стратегічного планування. Частину з них я хочу показати на власному досвіді, й продемонструвати як переваги, так і недоліки в процесі розробки національної стратегії Індустрії 4.0.

Процес розробки стратегії Індустрії 4.0

В процесах стратегічного планування асоціація АППАУ та автор цих рядків задіяні з 2016 року, відколи появилась спільнота Digital Agenda Ukraine (DAU). Вже тоді ми надали ряд пропозицій, що ввійшли в Концепцію цифрового розвитку, який був затверджений Кабінетом міністрів України в січні 2018. Але цей документ був надто загальним для окремо взятого цифрового сегменту, відповідно питання деталізації цілей, напрямів, детальних планів тощо – залишались відкритими. Відповідно, в серпні 2018 року розпочались роботи по деталізації окремих частин цієї концепції й, в тому числі, була створена робоча група по розробці стратегії Індустрії 4.0, в яку ввійшли близько 10 осіб. В жовтні, завдяки куратору DAU Валерію Фіщуку та державній агенції е-урядування, ця робота отримала грантову підтримку ОБСЄ. Головний драфт документ писала група з 3-х експертів АППАУ (Юрчак Олександр, Варгола Володимир, Романов Максим ), до окремих розділів залучався Юрій Нікітін (НАНУ), в цілому вся робота була виконана з жовтня по грудень. Головним чинником у швидкості розробки була велика база аналітичних та методологічних напрацювань, розроблених в АППАУ в попередні роки.

Завантажити проект стратегії можна за цим посиланням, а ось оглядова презентація

Стратегія представлялась цілим пакетом документів – повним та скороченим варіантом, у вигляді презентацій та короткого викладу-статті на сайті, а також окремими деталізованими викладами окремих положень.

Від грудня 2018 року по травень 2019 документ проходив ряд публічних обговорень, а також деталізації окремих положень. Детальний зворотній зв’язок та пропозиції щодо покращення надали експерти Індустрії 4.0 та інноваційного розвитку як Іван Кульчицький (АЄІ, НКП «Горизонт 2020»), Володимир Ночвай ( КАУ, НАНУ), Валерій Фіщук (DAU, Cisco), Володимир Матюшко (незалежний консультант), Володимир Власюк («Укрпромзовнішекспертиза»), Ірина Яненкова (Інститут економіки та прогнозування НАНУ). Важливим є опитування експертних спільнот в травні 2019 року щодо підтримки положень цієї стратегії  (близько 100 осіб), яке провела «Агенція Європейських Інновацій» – практично по всім питанням, рівень підтримки респондентами положень цієї стратегії становить від 85% до 90%.

Якщо підсумувати, то головними особливостями процесу розробки були

  1. Залучення до процесу розробки найбільш професійних кадрів з профільних бізнес-асоціацій та експертного середовища з розвинутими навичками та досвідом стратегічного планування.
  2. Застосування проектних методів управління – як команда, правильний розподіл ролей, план-графік розробки тощо
  3. Застосування кращих методів бізнес-планування та останніх напрацювань з цієї предметної сфери, включно з бенчмаркинговою аналітикою.
  4. Залучення до процесу обговорення широких експертних спільнот та громадськості, включно з опитуванням щодо окремих положень.
  5. Інтеграція та взаємозв’язок в більш широкі рамки стратегії верхнього рівня, а також в дотичні стратегії

Витримування цих принципів є важливим, оскільки саме в пп. 1-3 наші колеги, policy-makers з міністерств роблять найбільше помилок. Як приклад, в 2018 р. я був дуже здивований тим, що до розробки експортних секторальних стратегій України не були залучені найбільш кваліфіковані бізнес-консультанти з відомих бізнес-шкіл, а також провідні експерти з бізнес-середовища. «Масовки» – замість дуже ретельно підготовлених та вибраних експертних груп, – головна помилка міністерств, яку вони повторюють знову, і знову, і знову. При цьому вони не розуміють, що залучення будь-яких підприємств та їх керівників зовсім не є чинником якості в стратегічному плануванні. Зазвичай, дуже мала доля таких керівників здатна щось планувати на галузевому чи секторальному рівні. Більше про головні й типові помилки в процесах розробки державних стратегій я виклав в цій статті.

Головні результати та успіхи проекту

Як вже було зазначено, ця стратегія сьогодні виконується, не зважаючи на відсутність будь-якої суттєвої підтримку центрального уряду. Відповідальність за її виконання взяла на себе асоціація АППАУ рішенням загальних зборів в січні 2019 року. Переглянути стан виконання стратегії за 2019 можна тут.

Якщо коротко – з 16 запланованих проектів АППАУ вважає успішними 5, ще 4 знаходились в процесі виконання, решта – не виконувались за браком ресурсу та фінансування. Загальний бюджет портфелю проектів оцінений в стратегії в 28 мільйонів гривень. Реально в 2019 фінансувався тільки 1 й то силами донора (GIZ) – це проект по технічній стандартизації. Ще 4 проекти АППАУ виконувала за рахунок свого бюджету, з незначними партнерськими внесками, решту – на волонтерських засадах.

Більший інтерес в даній публікації представляє не кількісна чи якісна оцінка портфелю та його окремих проектів, а радше методологічні та комунікаційні аспекти в розробці, просуванні та імплементації цієї стратегії, важливі для інших стратегічних планувальників (policy-makers) національного та-чи регіонального рівнів.

Отже, що на мій погляд залишається важливим та актуальним в цих аспектах і як підсумок цього періоду

  • Велика популярність – серед кількох десятків аналітичних звітів, білих книг, policy-papers тощо в бібліотеці АППАУ, стратегія залишається №1 по популярності: на момент виходу цієї публікації вона має більше 2500 завантажень (більше 2200 – унікальних). Таким чином, можна сказати, що тема Індустрії 4.0 та державних стратегій в цій сфері користується великим попитом й стратегію вже добре знають представники експертних спільнот, й багато провладних policy-makers.
  • Цілісність – стратегія відображає повний цикл стратегічного планування, від аналізу, постановки цілей, обгрунтування окремих напрямів, – й до деталей окремих проектів, їх бюджетів та планів дій.
  • Дієвість та переконливість – як наслідок попереднього, – окремі проекти легко просувати. Завдяки міжнародним донорам за 18 місяців від початку дії проекту ми отримали фінансування в 3 проектах (1 – в 2019, й 2 – в 2020 (1 – відмінений через коронавірус, 1 розпочався по кластерам саме зараз). Нуль підтримки українським урядом, звісно, можна віднести до невдач цього періоду, й це я відкоментую в 2-ій частині цього циклу публікацій.
  • Актуальність – стратегія деталізує положення, які й досі актуальні, але офіційно не прийняті на державному рівні, зокрема
    • Чітке позиціонування України як промислової хайтек держави на мапі світу
    • Визначення 7 найбільш пріоритетних секторів промислових хайтек
    • Фокус на секторах машинобудування та промислового інжинірингу, як рушіях експорту та переробної промисловості
    • Вперше представлений фреймворк інноваційних екосистем промислових хайтек (пізніше допрацьований в повноцінну модель)
    • Також є розгорнутий бенчмаркинговий аналіз в цій сфері (проаналізовані політики та прогрес країн ЄС, РФ, Казахстану, Китаю, Ізраїлю, Мексики, ПАР та інших країн)
    • Висновується необхідність окремого органу керування цим напрямом на рівні центрального уряду
  • Вироблення стратегічних, довгострокових засад, як фундаменту наступної деталізації. Не всі положення деталізовані в цій стратегії. Але була встановлена «система координат», дійсно довгострокові засади й деталізація далі розгорталась вже в 2019 шляхом вироблення окремих policy-papers та аналітичних звітів, – як
  • і цей перелік на сьогодні є ще більшим.

Великою перевагою проектного підходу є також гнучкість (agility) – в рамках всього портфелю досить легко виставляти та змінювати пріоритети в залежності від нових умов, ресурсу та бюджету.  Й навіть додавати нові проекти – адже напрями (6 зверху) залишаються довгостроковими.

Важливим визнанням стратегії було включення її ключових розділів в стратегію «Україна 2030Е» Інституту майбутнього, яку колеги влітку 2019 намагались передати як дороговказ для нового уряду О. Гончарука, та його новоствореного міністерства цифрової трансформації. Без зайвої скромності, я також можу відзначити, що на цей момент в Україні немає стратегії подібної деталізації по жодному з інших цифрових сегментів – будь то FinTech, AgriTech, MilTech, MedTech, eHealth чи маса інших xxxTech.

Всі ці результати демонструють певний успіх проекту та стратегії.  В цілому, ми доказали й спільнотам, й собі, що маючи мізерний бюджет та ресурси (загалом річний бюджет членських внесків АППАУ без донорської допомоги в 2018-19 рр становив в середньому 500-700 тис грн на всю діяльність асоціації), можна здійснювати цілком значимі та прогресивні речі національного рівня.

Але найбільш значимим для мене результатом сьогодні є розвиток платформи Industry4Ukraine

саме тут відбувається сьогодні консолідація всіх policy-makers, включно з урядовими установами.

Саме тут сьогодні ми відлагоджуємо системні процеси розробки національної кластерної політики, робимо ревізію промислової політики й плануємо експортну стратегію Індустрії 4.0.

Користуючись нагодою, я хочу висловити велику подяку за підтримку цих процесів стратегування та об’єднання нашими членами асоціації. Без неї було б неможливо працювати над реалізацією проектів стратегії системно та регулярно.

Стратегія Індустрії 4.0 залишається актуальною для нового уряду, особливо, нового Міністерства стратегічних галузей. Адже яка альтернатива в цій сфері?

Водночас, сьогодні видно й певні недоліки або зони росту та розвитку цієї стратегії. Які вони – про це буде наступна публікація.

Юрчак Олександр.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

You may use these HTML tags and attributes:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>