Категорія: Український кластерний альянс

Глибокі структурні перетворення в українському промисловому та технологічному ландшафтах, спричинені агресивною насильницькою деіндустріалізацією внаслідок російсько-української війни, змінять не лише характер та спосіб реалізації наявних факторів виробництва, але й актуалізують пришвидшену інтеграцію українських підприємств  в глобальні виробничо-збутові мережі та розширення торговельних взаємозв’язків в умовах глобального технологічного й цифрового суперництва. Прикметно, що кордони або так звані демаркаційні лінії галузей розмиваються внаслідок глобальних процесів вертикальної дезінтеграції та промислової реорганізації, тоді як між виробництвом та послугами встановлюються нові симбіотичні ( взаємодоповнюючі та взаємовигідні) відносини. Технологічні зміни, роботизація та цифровізація невпинно призводять до мутації традиційних секторів як на рівні організаційних моделей, так і на рівні урядової політики, яка має вчасно реагувати на особливості нового міжнародного поділу праці. Виникає феномен конкуперації, коли при створенні спільної вартості в процесі співпраці (кооперації) не виключається перебування фірм у відносинах конкуренції. Більше того, закриття ринків під час пандемічних обмежень актуалізувало запит на дублювання в ланцюжках постачання, навіть якщо воно передбачає співпрацю з конкурентом.

Нові поняття входять в життя українського бізнесу і дуже часто стають модним словом чи виразом, про яке швидко забувають, оскільки попри витрати бізнесових, адміністративних і донорських ресурсів, вони не приносять успіху. Бізнесу важливо розуміти, в чому перевага того чи іншого механізму розвитку і чим вони відрізняються один від одного, щоб швидше досягати успіху.

Індустріальні парки або створюють підґрунтя для появи індустріального кластеру (в разі, якщо вони існують) або стають дієвим механізмом реалізації потенціалу кластера (якщо уряд зволікав із їхнім запуском).  Розвиток індустріальних парків сприяє створенню кластерів конкурентоспроможних виробництв та розширенню виробничих ланцюжків, може сприяти збалансованому економічному розвитку регіонів На думку дослідників, які підготували «Посібник по розвитку кластерів» (Cluster Development Guide. A Practitioners Guide for Cluster Policy, Strategy and Implementation)

Незважаючи на низку ініційованих на міжнародному рівні масштабних кліматичних угод, що визначають зобов’язання, які мають взяти на себе державний та приватний сектор як розвинених країн, так і країн, що розвиваються, світова спільнота не наблизилась до досягнення нульових викидів парникових газів, запланованого на 2050 рік. Більшість цих зобов’язань досі не були супроводжені відповідним плануванням і фінансуванням, частково через глобальну пандемію, яка вже збільшила глобальний державний борг, скоротила світовий ВВП на 3,3 % та призвела до швидкого зростання інфляції у всьому світі. Дебати про те, хто заплатить за «зелений перехід» — уряди, компанії чи споживачі — і як уникнути посилення «зеленої інфляції» (інфляції внаслідок відмови від викопного палива та зростання виробничих витрат при переході на альтернативні джерела енергії) стають гострішими. Взаємозв’язок між зміною клімату та політичними ризиками проявляється у посиленні геополітичних викликів, особливо у частині пошуку компромісу між необхідністю фінансування руху у бік кліматичної нейтральності та вимогами країн, що розвиваються, надати їм більшої свободи дій у досягненні цілей по скороченню викидів при збереженні темпів економічного розвитку, необхідних для виходу їхнього населення із пастки бідності.

Міжнародний валютний фонд представив огляд перспектив розвитку світової економіки під красномовною назвою «Війна гальмує глобальне відновлення». І хоча така позиція  звучить як вирок, ми пропонуємо розібратись із ключовими тезами цього дослідження.     

В залежності від масштабу й тривалості ринкових збоїв, завчасності та ефективності урядової підтримки і змін у політиці центробанків, реакцій споживачів та представників бізнесу  компанія McKinsey на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну виокремлювала два найімовірніші потенційні сценарії впливу війни Росії проти України на розвиток подій у ЄС.

Українська асоціація підприємств легкої промисловості («Укрлегпром») успішно розвиває співпрацю з Європейською асоціацією одягу та текстилю (EuraTex), й уже на рівні Українського кластерного альянсу (УКА). Маючи і до цього контакти та відносини з EuraTex, «Укрлегпром» скористалася можливістю Сlusters2Clusters зустрічі швейних кластерів 6 квітня, організованої УКА спільно з Європейським кластерним альянсом (ЄКА) за участю Європейської комісії. Зустріч послужила додатковим поштовхом для зближення обох партнерів. У результаті наступних перемовин між “Укрлегпромом” і  EuraTex упродовж квітня і травня сторони досягли наступних домовленостей:

Керування ланцюгами постачань та доданої вартості (ЛДВ) є суттю кластерних організацій, це їх головна місія та призначення. Але ця місія є складною у виконанні – більшість ЛДВ були слабкими та розірваними ще до війни. Українські кластери, назагал, є також в своій більшості молодими структурами, без значного досвіду та ресурсів. Отже, як управляти ЛВД в умовах, коли кількість порушень ланцюгів виросла під час війни в рази? В цій статті ми аналізуємо проблематику й даємо низку рекомендацій для керівників кластерів та їх учасників.

Центри Швидкого Реагування (далі – ЦШР) в рамках Українського кластерного альянсу (далі – УКА) об’єднують кілька кластерів однієї або споріднених галузей із головною метою – покращення спроможностей своїх учасників для виконання поставлених завдань в управлінні Ланцюгами Доданої Вартості (далі – ЛДВ). Від початку війни потреба в ЦШР зумовлена 5-ма головними чинниками: