В залежності від масштабу й тривалості ринкових збоїв, завчасності та ефективності урядової підтримки і змін у політиці центробанків, реакцій споживачів та представників бізнесу компанія McKinsey на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну виокремлювала два найімовірніші потенційні сценарії впливу війни Росії проти України на розвиток подій у ЄС.
І. Помірно оптимістичний сценарій – у разі закінчення бойових дій упродовж кількох тижнів і помірних санкцій проти країни-агресора за підсумками 2022 року очікувалося відновлення темпів зростання ВВП до допандемічних рівнів, контрольована інфляція за рахунок скорочення монетарних стимулів ЄЦБ, відновлення споживчої довіри та інвестиційної активності європейських підприємств уже в другому кварталі);
ІІ. Песимістичний сценарій – описує сукупність потужних ринкових збоїв унаслідок тривалих воєнних дій і потужних санкцій, що призведуть до припинення експорту нафти й газу з Росії до Європи, та передбачає, зокрема, таке: міграційну кризу в Європі; скорочення темпів економічного росту та постпандемічного відновлення; інфляцію понад 7%; повернення до використання вугілля і призупинення зелених ініціатив; створення нової інфраструктури експорту/імпорту скрапленого газу; скорочення реальних доходів населення і споживчих витрат.
Як бачимо, помірно оптимістичному сценарію не судилося справдитися, тому, за припущеннями експертів McKinsey, війна в Україні викличе 12 потрясінь, що змінять світ.
1. Вторгнення в Україну викликає масштабну гуманітарну кризу.
Зо оцінками ООН, до кінця 2022 року в статусі біженців можуть опинитись понад 8,3 млн українців.
Із урахуванням того факту, що спроможність урядів країн, що приймають вимушених мігрантів з України, до надання фінансової допомоги і гуманітарної підтримки , яка передбачає розміщення, забезпечення продовольством, надання доступу до базових медичних послуг, а також сприяння працевлаштуванню, відрізняється, зростає запит на створення нових міжнародних програм гуманітарної допомоги, на кшталт Регіонального плану ООН з надання допомоги біженцям (Regional Refugee Response Plan , RRP). RRP консолідує заходи підтримки зусиль країн із захисту та допомоги біженцям, які прибувають з України, і включає початкові фінансові потреби 12 партнерів (включаючи агенції ООН, національні та міжнародні неурядові організації та громадянське суспільство) впродовж шести місяців, які працюють у тандемі із зацікавленими урядами приймаючих країн . В довгостроковій перспективі перевагами імміграції зможуть скористатись ті українці, хто інтегрується в суспільство та ринок праці.
2. Уразливі верстви населення найбільш постраждають від війни.
За оцінками, індекс цін на продовольство, що укладається Управлінням ООН з продовольства та сільського господарства, може зрости на 45 % у 2022 році. Зазвичай, зростання цін такого масштабу історично штовхало мільйони людей у країнах з низьким та середнім рівнем доходу до злиднів. Ці країни першими відчують на собі й інші наслідки війни, такі як уповільнення світової торгівлі, знецінення валюти та проблеми з обслуговуванням боргового тягаря.
3. Енергетична політика передбачатиме диверсифікацію джерел енергії та забезпечення безперебійного доступу до них.
Уряди працюватимуть над створенням відповідної інфраструктури для скрапленого газу та виробництва біопалива, при цьому диверсифікуючи поставки за рахунок поступової відмови від російського газу. Промислові споживачі можуть зіткнутися зі скороченням обсягів постачання газу раніше, ніж домогосподарства. Відбуватиметься зменшення використання газу при виробництві електроенергії, а приватним споживачам пропонується звикати до енергетичного аскетизму.
4. Продовольча безпека в глобальному порядку денному.
Україна та Росія забезпечують близько третини світового експорту основних інгредієнтів добрив — аміаку та калію, поставляючи близько 30 % світового експорту пшениці та ячменю, 65 % олії та 15% кукурудзи. В перші тижні після вторгнення ціни на добрива та деякі продукти харчування зросли на 20–50 %. Україна та Росія забезпечували близько 20 % загального обсягу продовольчих товарів, які закуповувалися в рамках Світової продовольчої програми ООН у 2020 році. Відтак країни-реципієнти продовольчої допомоги відчують на собі нестачу продуктів харчування. Глобальний брак добрив також може зашкодити виробництву продуктів харчування. Це змусить уряди реалізовувати програми зі збільшення постачання до країн, які можуть опинитися на межі голоду, а також шукати шляхи збільшення регіонального виробництва сільськогосподарської продукції. Очікується використання урядами інструменту субсидування споживачів та контролю за цінами на сільськогосподарську продукцію.
5. Посилення конкуренції за найважливішими матеріалами, обладнанням та товарами.
Війна прискорила зростання цін на десятки товарів, що експортуються Україною та Росією (наприклад, вугілля, сталь, нікель), які становили від 10 до 50 % за різними товарними позиціями (зокрема, 48 % світової торгівлі паладієм). Автовиробники очікують збільшення спотових цін на 15-25 % через підвищення цін на такі ключові матеріали, як алюміній, мідь та сталь. Вважається, що залізна руда впаде в ціні, тоді як ціна на антрацит істотно зросте. Ціни на продукцію автопрому не повернуться до довоєнних позначок.
6. Нова ера управління ланцюжками поставок.
Менеджери ланцюжків поставок почали переключати свою увагу з оптимізації поставок за принципом «точно в строк» на підготовку до непередбачуваних обставин «про всяк випадок». Реорганізація ланцюжків постачання заради підвищення їхньої стійкості може означати управління великою кількістю відносин між виробниками, виробниками, дистриб’юторами і споживачами. Наприклад, з огляду на взаємозалежність між учасниками ланцюжка постачання, зміна джерела постачання або виробника може викликати коливання по всьому ланцюжку. Виникає запит на використання двох різних постачальників – подвійний сорсинг, хоча як з точки зору управління поставками, так і з точки зору планування, це не тільки ускладнить процес забезпечення поставок, але і призведе до збільшення вартості товарів. З’являється новий феномен – «френдшоринг», який є процесом співробітництва, в основі якого лежить зобов’язання працювати з країнами, які твердо віддані демократичним нормам і цінностям.
7. Співіснування різних і часом конкуруючих між собою технологічних стандартів.
Багато країн, хто використовував інструменти цифрового неопротекціонізму — свідомого використання можливостей інтернету задля контролю за електронною комерцією з метою управління споживчим попитом, продовжуватиме й надалі впроваджувати відмінні технічні стандарти (інтернет-протоколи), втім питання безпеки зараз стоять на першому плані. Масовий вихід з Росії багатьох провідних західних компаній означає, що Росія фактично виключена із значної частини глобального ланцюжка створення вартості у сфері високих технологій. Близько 80 % західних технологічних компаній пішли з Росії чи скорочують свою присутність. Запровадження відмінних технологічних стандартів означатиме більш дорогі послуги для споживачів і нижче зростання продуктивності у всьому світі.
8. Невизначений вплив на фінансову систему.
Війна посилює ризики фінансової системи, які проявились у 2021 році, такі як: рецесія, спричинена інфляцією; зростання обсягів деномінованих у доларах запозичень країнами з ринком, що формується; спекулятивна бульбашка в секторі нерухомості Китаю; зростання ризику неповернення кредитів, що обертаються в тіньовому банківському сектору. Втім рецесія, викликана інфляцією, може бути найбільшою загрозою стабільності фінансової системи.
9. Зростання витрат на оборону.
15 країн НАТО та Швеція оголосили про збільшення витрат на оборону після вторгнення в Україну, а п’ять (включно з Данією, Німеччиною, Італією, Іспанією та Швецією) перевищать двовідсотковий показник, встановлений на саміті НАТО в Уельсі в 2014 році. Аналіз McKinsey показує, що збільшення витрат у багатьох країнах, швидше за все, піде на обладнання, оскільки багато програм озброєння було скорочено. Якщо це станеться, країнам доведеться обирати між негайними чи довгостроковими інвестиціями у озброєння. Якщо вони вирішать здійснити закупівлю негайно, це може стати проблемою для компаній-виробників, яким доведеться боротися з перебоями в ланцюжку поставок, які лише посиляться з огляду на необхідність масштабування виробництва, а також потенційним браком таких матеріалів, як титан, метали платинової групи тощо.
10. Кіберконфлікти.
Ризик кібервійн між країнами (атаки на енергосистеми та телекомунікаційні системи) та кібератак в комерційному секторі змушують збільшувати бюджети на кібербезпеку, що позначатиметься на доступності та вартості ряду послуг і товарів.
11. Реакція корпоративного сектору на війну як прояв консолідованого супротиву російській агресії.
З 281 компанії зі списку Fortune 500, які працювали в Росії до війни, близько 70% або скоротили, або припинили свою діяльність після початку війни. Майже 85% компаній зі штаб-квартирами в Європі, Великій Британії або США пішли або скоротили свою діяльність в Росії, порівняно з 40% компаній, що базуються в інших регіонах.
12. Волатильність як нова норма.
Хоча нестабільність постачання джерел енергії та зростання цін на них може призвести до серйозних наслідків для всієї світової економіки, згідно з Глобальним оглядом настроїв керівників McKinsey, війна призвела до значної волатильності ризиків, які бізнес-лідери бачать для економічного зростання. У березні 2022 року геополітичний ризик був визнаний головною загрозою для зростання, потіснивши пандемію та інфляцію.
Володимир Панченко, доктор економічних наук, партнер консалтингової компанії KSP Strategies
Наталія Резнікова, доктор економічних наук, професор, Навчально-науковий інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка
[1] https://www.mckinsey.com/~/media/mckinsey/business%20functions/strategy%20and%20corporate%20finance/our%20insights/war%20in%20ukraine%20twelve%20disruptions%20changing%20the%20world/war-in-ukraine-twelve-disruptions-changing-the-world-vf.pdf?shouldIndex=false
[2] https://fts.unocha.org/appeals/1103/summary#:~:text=This%20inter%2Dagency%20Regional%20Refugee,assist%20refugees%20coming%20from%20Ukraine