Кластерні політики в Європі і не тільки

Людимила Шийко, к.ф.-м.н., керівник ГС «Прикарпатський еко-енергетичний кластер».

Кластери – це специфічна форма кооперації між організаціями, які будучи конкурентами в певній сфері, співпрацюють та доповнюють один одного задля розвитку і досягнення спільних цілей. Для прикладу, це може бути розширення виробництва, міжнародна діяльність чи створення додаткових ланцюгів вартості. З цього погляду, кластери це теж «гарячі місця» для інновацій, які в свою чергу можуть покращити конкурентоспроможність регіону.

Саме з позиції впливу на регіон та економіки країни загалом необхідні відповідні стратегії та програми підтримки на державному рівні. Вони служать для полегшення/пришвидшення процесу кластеризації, але також для його включення в загальну стратегію розвитку, покращення ефективності процесу  та  результатів.

Звіт European Observatory for Clusters and Industrial Change  надає вичерпну інформацію про підтримку кластерів у 29 європейських країнах, включаючи поглиблений аналіз 30 національних програм кластеризації у 20 країнах та 55 регіональних програм в 27 регіонах. Подібні спеціалізовані політики і стратегії підтримки кластерів широко поширені як в Європі, так і в усьому світі. Незважаючи на те, що на різних територіях кожна конкретна розробка та реалізація кластерної політики залежить від контексту і загальної обґрунтованості відносно національної/регіональної політики, в  усіх можна виявити певну схожість. Зокрема:

  • Кластери підтримуються за допомогою окремо виділених або шляхом інтеграції в інші програми економічної підтримки. В Європі найважливішими цілями таких кластерних програм є зміцнення структур співпраці різних зацікавлених сторін, підвищення конкурентоспроможності малих та середніх підприємств, діяльність в сфері інтернаціоналізації (на рівні країни) або ж модернізація промисловості (на регіональному рівні). Поза межами Європи окрім вищенаведених цілей є ще сприяння зростанню фірм, орієнтованих на зростання (Канада) та сприяння науково-дослідним розробкам та високотехнологічним галузям промисловості (Канада, Китай), підтримка переходу до центру знань за певною технологією (Ізраїль), створення соціально-економічного ефекту від досліджень (Сінгапур) та досягнення більш збалансованого територіального розвитку (наприклад, Мексика, Тайвань, Південна Корея та Японія)
  • Найчастіше кластерна політика пов’язана з інноваціями, дослідженнями, розробками та технологічною підтримкою. Таким чином, кластери є платформою для співпраці між різними суб’єктами в конкретних територіях в напрямі дослідження і розвитку технологій та інновацій. У європейських країнах, особливо на регіональному рівні, підтримка кластерів часто пов’язана з регіональними інноваційними стратегіями та/або стратегіями інтелектуальної спеціалізації. Тут кластери – це динамічний інструмент для розробки та просування стратегічних напрямів галузевої та/або технологічної спеціалізації, що мають вирішальне значення для економічного розвитку регіональних промислових систем.
  • Підтримка кластерів також часто орієнтована на просування малих та середніх підприємств (МСП) – бізнес-сегмент, який представляє більшість у багатьох промислових екосистемах. У сукупності кластери можуть розглядатися як з’єднюючий елемент політики та напряму, що охоплює інновації, стратегічну спеціалізацію та підтримку МСП, стимулюючи спільну участь, залучаючи різні типи зацікавлених сторін, включаючи зв’язок із групами МСП.
  • Більшість кластерних політик проводять змішану стратегію, підтримуючи як новітні, так і зрілі галузі. З цієї перспективи програми підтримки кластерів спрямовані на промислову трансформацію, використовуючи кластери як фасилітатори змін.

Основна різниця між національними та регіональними політиками полягає в орієнтації національної стратегії на нові та high-tech індустрії, в той час як регіональна підтримує традиційні та основні галузі регіону.

Якщо ж розглядати кластерні тенденції на глобальному рівні, то в азіатських країнах спостерігається сприяння трансформації кластерів від промислових до інноваційних, тоді як в Європі відбувається зсув у напрямі звуження спеціалізації або виокремлення конкретних цілей, таких як інтернаціоналізація.

Окремо слід виділити напрями та інструменти державної підтримки, які закладені в кластерні політики. Згідно загальноєвропейського дослідження, як мінімум дві третини з 29 проаналізованих кластерних програм спрямовані на підтримку участі МСП, міжнародну та кроссекторну співпрацю, фінансування дослідницьких проєктів та кластерного менеджменту. Повний перелік наведено на рис.1.

Рис.2 Джерело: European Observatory for Clusters and Industrial Change online survey on regional cluster programmes 2018 (29 answers for 26 regions

При цьому 28 з 30 програм передбачають фінансову підтримку кластерів  та їх діяльність з боку держави (рис.3). Також кластерні організації часто запрошують брати участь в урядових конкурсах. Коло зацікавлених сторін та річні бюджети різняться (для прикладу фінансування у Франції складає 144 млн. Євро). Серед аспектів, що оцінюються як дуже важливі для підтримки подальшого розвитку кластерів, – це розвиток навичок, людських ресурсів та навчання – з фінансуванням інформаційних кампаній та конференцій з С2С контактами, а також фінансуванням досліджень та розробок.

Рис.3 Джерело: European Observatory for Clusters and Industrial Change, online survey on national cluster programmes 2018 (answers for 30 programmes; multiple answers were possible)

Так, згідно опитування проведеного на одному з воркшопів Глобальної програми Кластерного лідерства (Global Cluster leadership Program, липень 2020), розробленої міжнародним експертом з кластерного розвитку та стратегії Крістіаном Ренгеном,

державна підтримка кластерів є необхідною для забезпечення виконання довго стратегічних цілей розвитку кластерів та регіонів.

Кращі активності зі сторони уряду, які відмічають самі керівники кластерів, це зокрема:

  • Побудова загальнонаціональної політики у Великій Британії щодо відбору та сприяння високотехнологічних галузей та розвитку людського капіталу, в цьому створення умов для швидкого росту інноваційних бізнесів (і для іноземних на території Об’єднаного королівства також), розвиток талантів, фінансування кооперації та акселераторів різного типу в межах кластерів.
  • Співфінансування менеджменту кластеру в Іспанії 50/50, що дозволяє паралельно до надання послуг учасникам кластеру виконувати стратегічні активності закладені в загальнонаціональній стратегії.
  • У Данії, на зразок Канади, уряд виділяє кошти на об’єднання кластерів в суперкластери, зокрема з 47 регіональних об’єднань повинно утворитись в 10 загальнонаціональних.
  • Урядова програма Польщі передбачає підтримку інтернаціоналізації (на зразок Німеччини) та доступ до фондових коштів для учасників кластерів
  • В Угорщині кластери мають представництво в уряді та доступ до урядових програм фінансування, а також створення стратегій
  • Кластери Словенії беруть участь в створенні стратегії смарт спеціалізації
  • А у Франції активно фінансуються інноваційні та міжнародні проекти, всіляко підтримується розвиток людського капіталу для управління та розвитку кластерів

Якщо ж окремо сфокусуватись на кластеризацію в країнах Центральної та Східної Європи, однією з перших, де починаючи з 2000х національний уряд підтримував розвиток корпоративного співробітництва та кластерів, була Угорщина.  Саме в цій країні за ініціативи урядової програми в 2001 році був створений перший в центрально-східній Європі  кластер  – PANAC: Pannon Automotive Cluster. Після приєднання до ЄС в 2004 році кластерна політика отримала можливість впровадження додаткових інструментів підтримки, поділивши кластерні організації на 3 рівні – стартапи, регіональні та акредитовані, а в 2014 проведені дослідження кластерного розвитку в країні показали, що з 176 стартапів тільки третина змогла успішно використати грантове фінансування та перерости в акредитовані кластери, що на сьогодні мають найбільший вплив на економічний розвиток Угорщини, зокрема в області науково-дослідних розробок. При цьому спеціально створена урядова комісія, яка що два роки проводить моніторинг та акредитацію кластерів, визначає пріоритетні інструменти підтримки.  

Таку модель частково запозичив уряд Польщі, провівши в 2018 конкурсний відбір Ключових національних кластерів та надавши їм пріоритет в доступі до грантових проектів, а також Чехії, Румунії та Словаччини, яка останньою з країн Східної Європи на початку 2020 запровадила програму підтримки та розвитку акредитованих кластерів. Литва та Латвія зробили пріоритезацію на смарт спеціалізації та експортний потенціал, в чому підтримують кластери.

Також варто зауважити, що у всіх країнах існують цілі кластерні асоціації, які виконують представницьку функцію, а також напряму співпрацюють з урядом при створенні стратегічних документів та програм.

Незважаючи на те, що підтримка кластерів має різні обґрунтування, бачення та характеристики, вона сильно взаємопов’язана з іншими політиками та стратегіями і переслідує цілий ряд цілей. Середньо- та довгострокова традиція підтримки кластерів, а також велике значення, яке надається кластерній політиці, свідчать про важливість кластерів в Європі та за її межами.

Україна, не зважаючи на досить високу активність створених кластерів як на місцевому, національному так і на міжнародному рівні (зокрема, участь в Європейській спільноті кластерів  – European Cluster collaboration platform) значно відстає в напрямку імплементації державної політики та стратегії. Тож серед основних рекомендацій для підтримки кластерного руху в Україні  – це створення відповідної кластерної політики, яка б координувалась урядом з врахуванням пріоритетних вимог розвитку економіки регіонів, інновацій та   вибраної спеціалізації. В іншому випадку політика, яка не координується урядом, стає ситуативним набором програм та директив, які можуть суперечити одна одній й навряд чи мають шанси на довгостроковий розвиток.

 

 

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

You may use these HTML tags and attributes:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>