Головні засади розвитку кластерних програм та політик в Україні

Наближається до завершення розробка Національної програми кластерного розвитку до 2027 й ми продовжуємо комунікувати окремі розділи цієї програми, які вже завершені в робочій групі. Цього разу представляємо розділ про керівні принципи (засади) які мають лежати в основі кластерних політик будь-якого рівня, національного, регіонального чи локального.

Головні засади (принципи) кластерних політик, визначені нижче, пропонуються для затвердження в Національній кластерній програмі й, відповідно, є основою для розробки кластерних політик та програм регіонального та галузевого рівня.  

  1. Головна місія кластерів полягає в прискоренні економічного розвитку свого економічного сектору на рівні регіону та-чи галузі. Основою кластеру є колаборація (співпраця) широкого кола гравців відповідного економічного сектору – малого та середнього бізнесу, великих підприємств, університетів, наукових установ та лабораторій, інкубаторів, центрів трансферу технологій тощо.
  2. Кластер базується на розвинутій регіональній екосистемі, яка сприяє інноваційному розвитку окремого економічного сектору та регіону. Відповідно, інтеграція кластерів в місцеві екосистеми включає розвиток відносин не тільки на базі існуючої чи нової виробничої кооперації в ланцюгах доданої вартості, але також через розвиток співпраці з іншими гравцями, які сприяють інноваційному розвитку та надають відповідні послуги. До них відносяться державні органи влади, наукові заклади та університети, агенції регіонального розвитку, фонди підтримки тощо.
  3. Кластери мають активно інтегрувати та розвивати напрями інновацій та діджиталізації в своїх секторах спеціалізації. Це зумовлено 2-ма взаємопов’язаними чинниками – домінуючою в світі індустріальною парадигмою цифровізації виробничих процесів (4-та промислова революція)  й викликами експорту та інтеграції в глобальні ланцюги доданої вартості. Учасники українських кластерів, які не слідують тенденціям інновацій та діджиталізації в своєму секторі не матимуть шансів на успішну конкуренції на глобальній арені.
  4. Інтернаціоналізація кластерів у всіх видах, як експорт, інтеграція в глобальні та регіональні ланцюги доданої вартості, співпраця в міжнародних проектах спільного розвитку є важливою, органічною складовою діяльності кластерів і, також складовою української програми євроінтеграції.
  5. Кращі практики та стандарти в розвитку кластерів є частиною програм їх розвитку та досконалості. Українські кластери орієнтуються на європейську програму розвитку якості в управлінні кластерами (European Cluster Quality Label System), яка включає питання моніторингу, оцінки та впливу кластерних структур на економічний розвиток.
  6. Policy makers (керівники кластерних програм та політик на рівні регіонів) – як в рамках кластерних структур, так і на рівні відповідних державних органів, мають впроваджувати кращі європейські та світові методи та практики управління кластерами включно з налагодженням процесів бенчмаркингу та оцінки кластерів, статистики щодо розвитку кластерів та учасників кластерів, оцінки впливу та аналізом кластерних політик в Україні.
  7. Розвиток кластерів підтримується відповідними програмами та інституціями державного рівня, що включають підтримку розвитку інфраструктури кластеру, сервісні послуги для учасників, а також інші інструменти та механізми стимулювання, що дозволяють краще реагувати на спільні економічні, інноваційні, технологічні та соціальні виклики. Без подібної підтримки розвиток кластерів буде гальмуватись, а в ряді випадків є неможливим.
  8. Ці програми підтримки мають бути добре збалансованими й відповідати пріоритетам регіонального та секторального розвитку, й максимально інтегрувати та-чи інтегруватись в інші складові регіонального розвитку – промислового, інноваційного, смарт-спеціалізації тощо. Це є важливим чинником оптимізації діяльності, бюджетів, а також уникнення крос-функційних бар’єрів, яких сьогодні чимало як на національному та і регіональному рівнях.
  9. З метою постійного покращення та розвитку, прискорення кластерного руху в країні має бути створена  кластерна спільнота, в яку входять кращі експерти та неурядові організації. Регіональні та галузеві кластери мають налагодити між собою регулярні зустрічі та обміни щодо вказаних засад та КРІ розвитку, й спільно розвивати кластерний рух країни.
  10. Створювані кластерні програми та ініціативи повинні мати «повний цикл», тобто включати конкретні цілі, плани дій, бюджети та ресурси. Відповідальність за дієвість цих програм несуть не тільки керівники кластерів, але й інші стейкхолдери кластерного розвитку, в першу чергу регіональні органи виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Дані засади формують певний «чек-лист», виконання якого гарантує швидкий та успішний кластерний розвиток на регіональному рівні. Натомість, не прийняття або вихолощування цих принципів на регіональному, локальному чи галузевому рівнях  залишить кластери в тому ж початковому стані розвитку, в якому більшість кластерів України перебуває сьогодні.

Подібні публікації на кластерну тематику:

 

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

You may use these HTML tags and attributes:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>