Класифікація механізмів та інструментів для кластерних політик

2-ий місяць триває робота по написанню національної програми кластерного розвитку. Майже 20 експертів об’єднані в робочій групі, яка уважно розглядає всі аспекти кластерного розвитку в світі та в Україні, й виробляє орієнтири та напрями розвитку в цій сфері. Окремі розділи мають на меті також просвітньо – методологічний характер та цілі, й вже готові виноситись на розгляд експертних спільнот. Надаємо один з таких розділів – про відповідність механізмів та інструментів цілям.

Проблематика відповідності

В теорії та практиці кластерного розвитку фахівці швидко приходять до більш-менш єдиного переліку головних цілей щодо розвитку кластерів, їх ролей та місця. Зазвичай, більшість політик говорить про головну мету, як зростання конкурентоспроможності цільових секторів економіки  та їх суб’єктів (головним чином, МСП) на регіональному та національному рівнях.

Стратегічні цілі та завдання цих політик, досягнення яких покращує загальну конкурентоспроможність, можуть стосуватись сукупності напрямів, а їх пріоритетність визначаються самостійно в залежності від галузі, регіону та-чи сектору. Це може бути

  1. Поглиблення спеціалізації регіонів та цільових секторів
  2. Ріст зайнятості в цільових секторах
  3. Залучення та-або утримання талантів на регіональному рівні (= зменшити ефект виїзду в столицю або закордон) для високотехнологічних секторів, або Розвиток робітничих професій для низькотехнологічних промислових секторів.
  4. Ріст інноваційності
  5. Покращення виробничої кооперації
  6. Зростання експорту
  7. Створення та розвиток нових галузей чи секторів економіки.

Однак більшість аналітичних звітів дає мало інформації про кращі практики в тому, яким чином успішні кластери досягають цих цілей. Тобто, – як і в кожній сфері діяльності, є певна ієрархія між цілями й тактиками (або механізмами) їх досягнення, а також інструментами які є складовими цих механізмів.

В рамках національної програми ми маємо також ряд чинників, що визначають додаткові вимоги до цієї класифікації, як

  • Відсутність ринкових досліджень щодо розвитку та стану кластерів в Україні, їх оцінки та класифікації
  • Відсутність діючих програм та політик національного рівня – зокрема, промислової політики та стратегії. Відповідно, сьогодні важко зрозуміти як розподіляються ролі та функції між різними рівнями політик.
  • Неясність з проектом смарт-спеціалізації, де мова йде про дуже близькі пріоритети та завдання, зокрема визначення та поглиблення спеціалізації регіонів та кращий зв’язок науки з промисловістю.

Подібних запитань багато, але вже є і ряд відповідей – як набір пропозицій та гіпотез, що слідують з уважного вивчення кращих практик ЄС, а також таких в Україні.

Класифікація політик та їх взаємозв’язок на 4-х рівнях

Згідно політик ЄС, ми визначаємо 4 рівні інструментарію, де головним критерієм є критерій масштабу території.

Рис. 1 Рівень політик згідно джерелу

Рівень 1 – Політики та програми на рівні окремо взятого кластеру

Рівень 2 – Політики на регіональному та локальному рівнях

Рівень 3 – Національні політики та стратегії, які визначають секторальні пріоритети та напрями розвитку й мають пряме відношення до кластерного розвитку (промислова політика, інноваційна, експортна, цифрова), а також національна політика регіонального розвитку,

Рівень 4 –  Політики, що визначають загальноекономічний курс та умови, в першу чергу  податкова, фінансова політики.

В роботі Максиміліана Беннера вказується, що кластерні політики є, головним чином, на перетині регіональних та промислових (або ширше секторальних – тобто, не тільки промислового виробництва) політик, рис.2

Рис. 2 Кластерна політика – це ефективний інструмент промислової та регіональної політик, що найбільше мотивує розвиток окремих секторів економіки в даному регіоні.

Інакше кажучи, в широкому розумінні, як механізм реалізації, й враховуючи що національні стратегії експорту, цифрової трансформації, інновацій в Україні розробляються окремими установами й незалежно від промислової політики та стратегії, кластери також можуть бути інструментами їхніх політик та планів заходів, рис.

Рис. 3 Кластери – як складова частина по реалізації ряду високорівневих стратегій національного рівня

Все-ж, робоча група вважає, що головною з точки зору визначення цілей та завдань кластерів, динаміки їх розвитку, впливу на окремі положення політик самих кластерів є регіональна політика, тобто політика економічного та промислового розвитку окремого, конкретного регіону. Саме тут мав би відбуватись синтез всіх політик національного рівня, з відповідними рішеннями щодо створення та імплементації динамічного регіонального розвитку та зростання, серед яких кластерний розвиток мав би бути в топ-пріоритетах.

Відповідно, головними стейкхолдерами кластерних політик після керівників кластеру йдуть відразу керівники департаментів промисловості та економіки обласних держадміністрацій, а також органів місцевого самоврядування.

«Механіка» планування та реалізації кластерних політик та програм

Подібно до того, як автомобіль складається з окремих агрегатів, які в свою чергу, складаються з окремих механізмів та частин, так і кластерні політики та програми містять в собі чисельні елементи в певній ієрархії та взаємодії. Ефективна структуризація цих елементів є дуже важливою – подібно до авто, політика “не поїде”, якщо не проектувати та не задіювати правильні елементи в правильній ієрархії та послідовності.

Для початкової класифікації структурних елементів кластерних політик та програм важливо розрізняти наступні терміни

  • Кластерна ініціатива або програма – сфокусований набір дій в певній послідовності, який планується та реалізується для досягнення певної цілі або цілей по розвитку кластеру. Ці програми включають певні види діяльності кластеру, яку в свою чергу базуються на внутрішніх та зовнішніх механізмах, інструментах та сервісах, рис. 4. Кластерні ініціативи можуть запускатись як «знизу» – від самих учасників ринку, так і «зверху» – наприклад, від регіональних адміністрацій.
  • Вид діяльності кластеру – те, чим займається кластер на регулярній основі, тобто, це певні бізнес-процеси або набір процесів. Наприклад, це може бути нетворкинг, експортний маркетинг, регулярні навчання, виставкова діяльність. Види діяльності зазначаються в Статуті кластерної організації, але можуть змінюватись в часі в залежності від цілей розвитку.
  • Механізм або рушій розвитку кластеру – сукупність інструментів в одній категорії, використання яких забезпечує динаміку розвитку кластеру в певному напрямі, й для досягнення певної цілі. Наприклад, це може бути “Кооперація між компаніями, учасниками кластеру”, що дає в результаті посилення всього ланцюга створення цінності в даному секторі. Класичним й гарним прикладом подібної кооперації в Україні є діяльність ІТ-кластерів в сфері підготовки кадрів.
  • Сервіс кластеру (сервісна послуга) – послуга, яку дирекція кластеру чи кластерна спільна виробляє для задоволення потреб своїх учасників. Наприклад, це може бути регулярне інформування про новини кластеру, або послуга по підготовці грантових проєктів.
  • Інструмент – засіб надання послуги для цільової групи, що базується на розвинутих ресурсах та кращих практик. Інструменти можуть бути внутрішніми – виробленими в самому кластері (наприклад, веб-сайт), або зовнішніми, організованими на рівні інших, більш високорівневих політик (наприклад, структурні фонди для розвитку інновацій)
  • Ресурси (людські ресурси) – ті, хто забезпечує всі бізнес-процеси, необхідні для досягнення цілей.
  • Результати – те, що цільова група отримує від споживання сервісів.

Кластерні проекти та ініціативи оптимізують взаємозв’язок між видами діяльності, механізмами, сервісами, інструментами та ресурсами й направляють їх на виконання тих чи інших цілей, рис. 4.

Рис. 4 Механіка взаємодії на рівні кластерної програми та політики

Таким, чином інструменти є складовими механізмів, які обслуговують ті чи інші види діяльності. Наприклад, якщо одна з цілей кластерного розвитку це утримання талантів в регіоні (в силу їх масового виїзду закордон або в столицю), й кластер веде системну діяльності в цій сфері, виділяє на це ресурси й організовує відповідні бізнес-процеси, то для забезпечення цієї діяльності логічно використовувати механізм співпраці з Університетами та іншими освітніми закладами. Цей механізм або механізми апелює до інструментів як

  • Ярмарки вакансій
  • Пряме сполучення між роботодавцями та спеціалістами, які шукають роботу
  • Ініціативи PR в рамках кластеру
  • Інструменти онлайн пошуку вакансій та обмінів
  • Заходи в рамках системи вищої освіти та науки, що плануються самими ЗВО
  • Навчання та популяризація нових технологій та знань серед студентів та викладачів

Важливо зазначити, що чимало цих механізмів та інструментів вже наявні та існують незалежно від кластерної політики. Завдання кластерної політики та відповідних програм полягає в тому, щоб оптимально їх інтегрувати в свою діяльність, доповнюючи відповідним власними сервісами.

*********

Міні-кейс “Кращі приклади в ІТ-галузі й чому промисловці програють битву за таланти”.

Розвинуті IT-кластери в Україні мають дуже розвинені практики утримання та залучення талантів. Вони використовують існуючі інструменти як ярмарки вакансій, чи обміни та заходи, що ініціюються самими ЗВО або стейкхолдерами національного та регіонального рівнів. Але також створюють свої власні. В 2019-20 роках велику популярність серед технічних кафедр ЗВО здобула ініціатива львівської компанії SoftServe щодо програми навчання та обміну викладачів по сучасним ІТ-технологіям. SoftServe є якірною компанією для львівського ІТ-кластеру, яка перед цим інвестувала чимало в інші інструменти – серед них і створення власних курсів ІоТ (інтернету речей) у Львівській політехніці. SoftServe має власну й добре структуровану пропозицію цінності для ЗВО, тоді як керівництво львівського ІТ-кластеру має системні цілі щодо щорічного залучення талантів, випускників ЗВО в свій кластер (вимірюється кількома тисячами молодих спеціалістів) й веде для цього ряд проектів. Для управління цим напрямом, львівський ІТ-кластер має відповідний ресурс й координує в цілому подібні програми з галузевою асоціацією (IT-Ukraine),  й також кооперується в проектах національного рівня з ІТ-кластерами інших регіонів.

Це є приклад системного вирішення проблеми утримання та залучення молодих талантів, чого хронічно бракує промисловим кластерам та асоціаціям. Але це є рішенням проблеми тільки для однієї галузі! Як відмічає АППАУ, промислові хайтек “давно та впевнено” програють битву за таланти ІТ-галузі. Водночас, потенційні  “регулятори” цього структурного й дуже критичного за своїми наслідками дисбалансу  – Міністерства чи регіональні органи влади, шляхом відповідних національних та-чи регіональних політик, в тому числі кластерних не в змозі стимулювати необхідні зміни, саме через їх відсутність в даній сфері або велику розбалансованість. Більше того, цілий ряд державних стейкхолдерв легко «ведеться» на ініціативи ІТ-галузі, забуваючи при цьому що вимивання спеціалістів з промислових галузей у виключно одну-єдину (ІТ) зовсім не сприяє економічному розвитку регіону, а навпаки тільки посилює його сировинну орієнтацію. 

**********

Повний перелік відповідності “Цілі кластеру <-> Механізми <-> Інструменти” вказаний в цьому файлі – він ще перебуває в розробці, але вже цікавим виглядає його апробація до конкретного кластеру чи регіону. Зокрема в окремій закладці, там є приклад апробації для АППАУ, як кластерної організації національного рівня.

Ця матриця – рекомендований інструмент для використання на рівні розробки кластерних політик та стратегій на регіональному рівні. Чим оптимальніший мікс цих інструментів по відношенню до цілей та рівня розвитку кластеру, тим ефективнішою буде кластерна політика. Його використання передбачає проходження певного шляху, оптимального для конкретного кластеру як

  1. Вибір чи коригування цілей свого кластеру (на це впливає економічний сектор чи галузь, цілі регіонального розвитку, а також рівень зрілості самого кластеру)
  2. вибрати найбільш релевантні механізми та інструменти (керуватись в першу чергу наявними та ефективними зовнішніми інструментами в своєму секторі)
  3. спланувати розвиток інших необхідних інструментів

Цей вибір й трактування поняття “релевантність” визначається самими регіональними стейкхолдерами. Очевидно, що вони будуть базуватись, в тому числі, на таких чинниках як наявність інструменту(-ів) та його ефективність, спроможність кластеру ним користуватись (якщо це зовнішній) чи виробляти власний інструмент, доступність фондів для використання чи розвитку інструментів, тощо.

Аспекти експертного обговорення

Ця перша класифікація вже потребує експертного обговорення та обмінів. Вироблена класифікація, перелік інструментів та матриця відповідності цілям можуть стати реальним toolbox (практичним набором інструментарію) для стратегічних планувальників різних рівнів та різних політик. Але для цього ми разом маємо узгоджувати ряд аспектів, які ще «сирі» або не узгоджені до кінця в даній роботі. Як наприклад –

  • Які механізми та інструменти вже наявні на регіональному рівні, який рівень їх ефективності
  • Як запустити необхідні інструменти з точку зору фінансування, – адже очевидно, що більшість кластерів заледве знаходить кошти на утримання власного менеджменту, але не більше того (в проєкті вже напрацьована багата аналітика щодо європейських кластерів – більшість з них мають потужне фінансування з регіональних та національних бюджетів)
  • Як оптимізувати взаємодію регіональних стейкхолдерів з такими національного рівня
  • Якщо кластер знаходиться в великому місті (Дніпро, Харків, Запоріжжя, Одеса…) – як узгодити дії органів місцевого самоврядування з регіональними адміністраціями. Адже очевидно, що регіональний кластер може покривати весь регіон, але головна концентрація учасників буде в цих великих містах. Зокрема, це питання стосується фінансової підтримки тих чи інших механізмів та інструментів розвитку кластерів.
  • Одна з ключових ролей  сучасних кластерних політик – це запуск нових, інноваційних галузей та секторів економіки, краща інтеграція (а конкуренція) ІТ з промисловими сегментами, покращення структурного балансу на рівні регіону. Отже, регіональні кластерні політики мали б сприяти цьому шляхом постановки правильних цілей та планування відповідних заходів. В якому стані зараз ці питання?

Частину подібних запитань робоча група буде виясняти шляхом дискусій та пілотних проектів. Ми також запустимо опитування самих кластерів. Але можливо, частина відповідей вже є на регіональному рівні. Тому запрошуємо до активного обговорення цих положень всіх policy-makers, дотичних до створення та розвитку кластерних програм регіоанального рівня. Очевидно, що виклик кращих комунікацій та координації policy-makers давно існує в сфері творення державних політик та програм. Й тому ця національна програма кластерного розвитку – черговий, гарний привід для прийняття цього виклику для цілого ряду регіональних та національних стейкхолдерів. І, власне, наша платформа Industry4Ukraine з відповідними ресурсами, проєктами та ініціативами – гарний майданчик для прогресу в цій сфері.

Пишіть свої пропозиції, приклади та коментарі на адресу info@industry4ukraine.net

Координатор РГ «Національна кластерна програма розвитку»,

Юрчак О.В.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

You may use these HTML tags and attributes:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>