2 роки проекту розробки стратегії Індустрія 4.0 в Україні – які головні уроки

Частина 2. Зони росту в процесах стратегічного планування

Перша частина циклу публікації про уроки стратегічного планування Індустрії 4.0 стосувалась головних результатів та переваг процесу розробки в 2018. В цьому огляді в фокусі – що ж не вдалось і чому.

Назагал, недоліки процесу планування та просування-валідації на 1-ому етапі життя стратегії видно неозброєним оком. В першу чергу, це –

  1. Низький – або точніше, майже нульовий рівень підтримки державними органами
  2. Низький рівень залучення бізнесу, більше точно – кінцевих замовників та галузевих асоціацій
  3. Низький рівень експертного розвитку

Достатньо цих трьох зон росту, – зупинимось на них детальніше, а головне, постараємось дати відповіді на «чому цей рівень є низьким і досі».

Низький рівень підтримки державними органами влади

В підсумках 2019  ясно сказано, що головна проблема стратегії – це відсутність явної підтримки на рівні центрального уряду. Й тут важко нам закинути відсутність лобіювання чи комунікацій до владних структур. Ще до свого призначення прем’єр міністром, Олексій Гончарук особисто отримав цей документ від його головного розробника. Впродовж 2019 чисельні комунікації велись напряму через департаменти МЕРТ та МОН, постійні нагадування «для чого ви замовили цей документ» робились агенству е-урядування (Олексій Вискуб), комунікації йшли також через High-tech office Ukraine (координатор Digital Agenda Ukraine). З серпня 2019 були комунікації до новоствореного Міністерства цифрової трансформації – друкований примірник стратегії був особисто вручений новому міністру цифрової трансформації Михайлу Федорову, спеціальна презентація зроблена всьому новоствореному комітетові цифрової трансформації Верховної ради України, окремі е-комунікації йшли далі до кількох заступників міністра.

Як було відмічено в 1-ій частині, невеликий прогрес є тільки на рівні окремих департаментів МОН та Мінекономіки (МЕРТ) – окремі положення ввійшли в їх плани промислового та інноваційного розвитку. Натомість, прогрес з Мінцифри – на рівні повного нуля. Кілька заходів та оцінок до результатів їх діяльності впродовж восени 2019 ясно показали – це міністерство має дуже далеке та опосередковане відношення до нашої Індустрії 4.0, або якщо ширше – до всіх планів та програм цифровізації української промисловості, енергетики та інфраструктури. Настільки далеке, що його потрібно шукати «зі свічкою» й витрачати на це масу зусиль. Провальними були також спроби зацікавити проектами цифровізації чільників цифровізації в Міністерстві інфраструктури.

Окремо, можна відмітити реакцію регіональних органів влади. Тут відбувся певний прогрес й видно зростання зацікавленості. Головну роль в цьому грає наша платформа Industry4Ukraine – шляхом системних комунікацій (як заходи Індустріального тижня, що проходять восени, а в цьому році серія онлайн заходів) й за підтримки директорату промислової політики Мінекономіки, нам вдалось принаймі «посіяти зерна». Кілька запитів від регіональних ОДА було отримано восени 2019, й АППАУ виїзджала в регіони Тернополя та інших міст з презентаціями руху 4.0.

Але ще раз, якщо резюмувати всі ці процеси, то в сухому залишку на рівні владних структур в нас не відбулось ні прийняття проекту стратегії 4.0, ні визначення відповідального органу, ні реального фінансування будь-яких запропонованих планів чи програм стратегії. Як ми сказали в 1-ій частині, в 2019 АППАУ залишилась «сам на сам» з цією стратегією і тільки завдяки членам нашої асоціації й підтримці окремих партнерів вона не вмерла в 2019.

Кілька рефлексій, як відповіді на «чому»

  1. Загальний рівень стратегічного планування в центральних органах влади є на дуже низькому рівні. Це видно як по «різношерстності» стратегічних документів (=відсутності єдиних та сучасних стандартів та підходів до процесів та кінцевих результатів стратегічного планування) від різних міністерств, так і по їх рівню виконання, який по більшості навіть прийнятих стратегій не перевищує 20-50%. В бізнесі такий рівень виконання планів прийнято вважати відсутністю керування.
  2. Для більшості експертної спільноти очевидним до недавнього часу був чинник відсутності фокусу на промисловому розвитку. Це стало головною причиною нашої консолідації на платформі Industry4Ukraine та прийняття відповідного Маніфесту. Зараз – з новим Кабміном, та створенням Міністерства стратегічних галузей (далі – Мінстратпрому) справи, очевидно, мають піти краще. Але повертаючись до теми стратегічного планування, зазначимо, що в проекті стратегії І4.0 від 2018 ясно сказано, що

    ця стратегія лежить на перетині промислової, інноваційної, цифрової та регіональної політик та стратегій.

    За їх відсутності (а по великому рахунку, їх немає (діючих) й досі) немає шансів на виконання стратегії І4.0.

  3. Політичні перетурбації також впливають. Важко коментувати рівень фахівців, що очолили Мінцифру, саме як policy-makers, й зокрема їх навички стратегічного планування в галузевих та національних масштабах. Очевидно, що період «навчання» й власного розуміння навіщо створене ціле міністерство буде ще тривати й тривати. Очевидно, що більшість напрацювань Digital Agenda Ukraine, АППАУ, Інституту майбутнього з періоду 2016-19 рр – просто проігноровані. Бездарно, даремно й, перепрошую – просто тупо. Адже мова про напрацювання десятків фахівців, експертів провідних бізнес-асоціацій та компаній. Турбує в цій ситуації інше – реакція цифрових спільнот. Незважаючи на велику кількість професійних асоціацій, кластерів, рухів, об’єднань – й в першу чергу, платформи Digital Agenda Ukraine, прихід до влади абсолютно випадкових людей, невідомих нікому в кругах policy-makers цифрової сфери в 2019 всі «мовчки проковтнули». Аргументи що нібито є «контроль та кураторство» з боку депутатів (частина яких дійсно є кваліфікованими policy-makers з команди Digital Agenda Ukraine), себе не виправдали. Мінцифра сьогодні – це просто апгрейд колишньої агенції е-урядування, не більше того. Задавати питання щодо розвитку інших напрямів діяльності, інших сегментів (а крім Індустрії 4.0 їх добрий десяток) – просто нікому.

Як результат, на цей момент Україна й далі впевнено займає останнє місце в Європі по показникам рівня державної підтримки Індустрії 4.0, й очевидно, ще цілого ряду сегментів xxxTech. Виправляти цю ситуацію в нашій сфері, очевидно, зараз бути Мінстратпром. Як їм це вдасться – скоро побачимо.

Низький рівень підтримки кінцевими замовниками

Cлабка підтримка державою стає, на жаль, вже чимось «нормальним» останні роки. Натомість, в інноваторів завжди є більш високі очікування до середнього та великого бізнесу. Адже там маса фахівців, попит та бюджети. Сьогодні можна констатувати, що й тут наші сподівання не справджуються – рівень підтримки української Індустрії 4.0 кінцевими замовниками, в першу чергу, великими та середніми підприємствами, є низьким.

Фактично, з 2017 року наш рух системно підтримують тільки 2 холдинги – це «Інтерпайп», й з 2018 року – «Метінвест-діджитал». Звертання до інших великих корпорацій за енергетики, нафтогазу, харчової промисловості, біофарми чи машинобудування не мали жодного ефекту. Між тим, це не означає якісь суттєві комунікаційні помилки – мова про загальний й низький рівень готовності керівників цих установ, їх рівень розуміння проблематики, напрямів та рівня програм цифрової трансформації.

Про це свідчать як неодноразові опитування АППАУ, так і свідчення передової частини нашої спільноти, яка підтримує стратегію – розробників, системних інтеграторів, вендорів та передових університетів.

Особливо розчарував ДТЕК – кількаразові звертання про кооперацію на різних рівнях – в сфері технічних стандартів, галузевих стратегій, співпраці з університетами, спільного лобіювання програм Індустрії 4.0 на рівні центрального уряду тощо, й це при тому, що зі свого боку ми надали їм максимальну допомогу в 2018 в інкубаційному процесі фільтрацій інновацій  – мали нульовий ефект.

Аналогічна картина вийшла в нас державною монополією – Укрзалізницею. Їх спроби запускати якісь «цифрові трансформації» одночасно пародійні й шкідливі, оскільки дискредитували ряд ідей та інституцій, й тому викликали в 2018 відповідну заяву АППАУ. Наші спроби впливу – як перша галузева дорожна цифрової трансформації, – не мали ефекту. Власне, жоден керівник, з жодної галузі не дав сьогодні ще оцінку подібним інструментам галузевого розвитку. Хоча й на заході, й за оцінками наших експертів – подібні інструменти must have для тих, хто справді прагне трансформувати свої галузі та свою економіку. Один з наших ключових фреймів на цю тему – як проходити процеси трансформації,  – й сьогодні просто висить в повітрі.

Відповідно, пройти навіть 1-ий крок – зв’язати бізнес, виробничі та цифрові КРІ в динаміці в одну цілісну систему, взяти на контроль головні з них – просто ні з ким. Хоча по ідеї – це одна з головних вимог прогресивних СЕО. Інакше, навіщо взагалі витрачати кошти на якусь цифровізацію?

В результаті я зробив висновок, що загравання з монополіями не має сенсу – це «гра в одні ворота», вони беруть й працюють тільки над тим, що їм вигідно в рамках своїх вузьких, корпоративних інтересів. І які найчастіше мають дуже мало спільного з державними. Інтереси ж проф. спільнот для них – це повна абстракція.

Зовсім інша картина з  холдингами як «Інтерпайп» не змінює суттєво картини. «Інтерпайп» – на фоні десятка подібних структур виглядає «білою вороною». Заклики про повторення фестивалів як TechFest в інших регіонах країни, відкритих обмінів кращими практиками з запрошенням на свої підприємства, створення спільних кейс-стаді, свідомої підтримки кращих стандартів ISO/IEC в сфері промислових АСУ-ІТ, тощо (повна картина по «Інтерпайп» – скачуйте повний опис їх досягнень від 2019) – не мають поки що ніякого ефекту.

З точку зору державних, національних інтересів, найбільш турбує відставання експортних секторів як машинобудування та інжиніринг. Слабкий рівень проникнення цифрових технологій в ці сектори добре зафіксовано нами в аналітичному звіті «Індустрія 4.0 та машинобудування: стан та перспективи розвитку». Ніяких особливих змін за 2 роки ми не бачимо. Хоча

технології як адитивне виробництво, сучасні САПР-и для проектування та предиктивна аналітика в сервісних бізнес-моделях мали б бути сьогодні в ажендах кожного керівника машинобудівного підприємства.

Адже сьогодні це невідємна частина стратегій конкурентних переваг й світові конкуренти інвестують в ці напрями вже 3-5 років як мінімум.

Щодо причин «чому», відповіді не складно дати

  1. В країні є великий та зростаючий дефіцит керівників з галузевим, масштабним баченням розвитку та з розумінням сучасних трендів Індустрії 4.0, її впливу на створення конкурентних переваг.
  2. Держава ніяк не стимулює «вирощування» таких керівників – зокрема, шляхом запровадження масових програм цифрового лікнепу, залученням до створення сучасних галузевих програм, а також інструментами стимулювання інновацій та діджиталізації в промисловості. Такий шлях вже добре зарекомендував себе в розвинутих країнах, а зараз інтенсивно впроваджується в Польщі.
  3. Самі інноватори Індустрії 4.0 є недостатньо консолідованими та ефективними щоб переконати замовників в перевагах Індустрії 4.0. Не зважаючи на наші спільні висновки щодо важливості практичних кейс-стаді, які яскраво доказують переваги нових технологій, лічені компанії як IT-Enterprise чи «Індасофт» інвестували в такі інструменти (див відповідні кейс-стаді по ПАТ ФЕД та «Юрія фарм»).

Ці аспекти стосуються напряму стосуються реалізації стратегії Індустрії 4.0. Адже всі ці причинно-наслідкова зв’язки та відповідні рішення проаналізовані, сплановані та передбачені в стратегії. Але за відсутністю фінансування та ресурсів, ми не змогли з ними справитись в повній мірі.

Так само, наші нинішні надії сьогодні більше пов’язані з новою політикою Кабміну та новим Мінстратпромом. Чи виправдаються вони – скоро взнаємо.

Низький рівень експертного розвитку та консолідації експертів

Те, що стратегічне  планування є окремою професією, потребує спеціальних навичок та знань, сьогодні все ще потрібно доказувати. В Україні й досі прийнято вважати, що будь-який керівник який досяг успіху у власному бізнесу, чи будь-який чиновник – керівник департаменту може написати пристойну стратегію галузевого чи секторального рівня. На жаль, це не так й щодо цього існує повний консенсус в орг. комітеті платформи Industry4Ukraine. Якісне стратегічне планування потребує не тільки знань та навичок, – мова також про дуже якісну аналітику, відслідковування світових трендів, бенчмаркингові аналізи, моніторинг кращих ідей світового рівня, знання кращих, сучасник методик тощо. Тобто, по великому рахунку, якісну стратегію створюють серйозні аналітичні та консалтингові компанії, які мають ресурс та які спеціалізуються в конкретній сфері діяльності.

Розуміючи, що подібних агенцій в Україні в сфері 4.0 не існує, впродовж 2018-19 ми намагались консолідувати кращих аналітиків та стратегічних планувальників з різних інституцій в рамках руху 4.0, а пізніше – платформи Industry4Ukraine. Поки що ці спроби не є дуже успішними. Ініціатива клубу Strategist 4.0 не мала особливого успіху. За виключенням того, що перші policy-paper були розглянуті та одобрені експертами. Але вклад широкої експертної спільноти в генерацію нових подібних документів  – а в рамках деталізації окремих положень стратегії 4.0 їх було передбачено в 2019 цілий ряд, – залишається дуже низьким. Зокрема, робота по систематизації механізмів та  інструментів промислового та інноваційного розвитку була спланована ще на весну 2019. Але виконувати її виявилось нікому – тільки зараз ми повертаємось до цього, й то під впливом дискурсу про лібералізацію.

Причини такого стану також можна звести до 2-х головних

  1. Низька культури спільного стратегування та загальної співпраці – державних установ та експертів, і де відсутні єдині професійні стандарти та підходи. На цю тему є мій окремий аналіз, але ні подібні публікації, ні навіть інвестиції АППАУ в окремі воркшопи в листопаді 2019, де ми намагались розібритись, як покращувати процеси policy-making – не мали ніякої зацікавленості. Звідки можна зробити висновок, що самі експерти, принаймі більшість, не усвідомлюють складність ситуації та хиби нинішніх процесів розробки стратегій.
  2. Явний дефіцит сильних стратегів з технологічним бекграундом Індустрії 4.0. В нас є або сильні економісти, або сильні стратегічні планувальники, або просто сильні технологічні експерти. Але важко знайти всі компетенції в одних експертах, як складно й організувати командну роботу.

********

Ці три зони росту – краща підтримка державними органами, підтримка бізнесом та краща консолідація експертів, – є нашими головними викликами в реалізації стратегії Індустрії 4.0. Звісно, можна при великому бажанні знайти ганджі в самій стратегії. Наприклад, ми нічого не заклали там про пілотні заводи Індустрії 4.0, хоча це є в ряді подібних документів в ЄС, Китаї й, навіть Казахстані. Звісно, можна значно детальніше розписати механізми смарт-спеціалізації чи консолідації науки, бізнесу та влади. Методологічно, значно більшу увагу можна кращим практикам ЄС, включно з чітким розділенням на механізми та інструментами державної підтримки, а також планування необхідних інституцій, як наразі (за виключенням АППАУ) майже відсутні.

Все-ж, в розробці 2018 року ми виходили з головних речей, з «каркасу» на який має нанизуватись все інше. Такий «каркас» у вигляді портфелю проектів залишається актуальним й досі. Його реалізації залежить сьогодні в нашій колективній здатності прийняти вищевказані виклики.

Третя, заключна публікація буде стосуватись головних уроків періоду стратегування Індустрії 4.0 з 2018 по 2020 роки.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

You may use these HTML tags and attributes:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>