2 роки проекту розробки стратегії Індустрія 4.0 в Україні – які головні уроки

Частина третя – УРОКИ

В попередніх частинах ми розглянули теми про здобутки та сильні сторони (частина 1) та зони росту стратегії Індустрії 4.0 в редакції 2018 (частина 2). В цій заключній частині, мова йде про головні уроки процесу розробки та імплементації, які важливі як для стейкхолдерів політик та стратегій Індустрії 4.0, так і інших дотичних – в першу чергу, промислової, інноваційної, кластерної та експортної.

Урок №1: добрий баланс – від планування й до виконання!

Гуру стратегічного планування Генрі Мінцберг говорив, що розділення на планувальників «зверху» та виконавців плану «знизу» є поганою практикою, що доказано чисельними прикладами в історії воєн та бізнесу. Водночас, це не є єдиний баланс, якого потрібно досягти в національній стратегії. Залучення всіх ключових стейхолдерів, правильний розподіл ролей на всіх етапах життєвого циклу стратегії є не меншими викликами.

Почнемо з балансу стейкхолдерів.  Поєднання в одній команді чи командах чиновників, представників бізнесу та професійних стратегічних планувальників є не очевидним. Хоча більшість процесів державного стратегічного планування це передбачає, залучення широких кіл ключових стейкхолдерів й, особливо, досягнення консенсусу – далеко не очевидна річ. В цьому сенсі історія стратегії Індустрії 4.0 є досить успішною. Ми залучили всі головні категорії– промисловців та розробників, науковців та освітян, близькі бізнес-асоціації платформи Industry4Ukraine й, звісно, цілий ряд департаментів міністерств. Опитування весни 2019 року показало, що 90% з них розділяють положення стратегії. Важливо, що це стосується й державної машини – положення Індустрії 4.0 включені в інноваційну та промислову стратегії. Залишилось їх тільки запустити, і це вже інша історія. Й натомість, є велике питання про спадковість – нове Міністерство цифрової трансформації повністю проігнорувало цю стратегію, зрештою, як і більшість інших напрацювань Digital Agenda Ukraine.

В цьому процесі важливий розподіл ролей всередині команди – й на кожному з етапів розробки та виконання. Виділення в процесі розробки кількох важливих ролей – як “райтери” (професійні стратегічні планувальники), активні критики, практики, здатні давати кейси та приклади – зараз є майже загальноприйнятою практикою в робочих групах Industry4Ukraine, й стратегія Індустрії 4.0 була одним з перших таких наших проектів, де ми це випробували. Важливо удосконалювати та поглиблювати цей рольовий розподіл, але також командну роботу експертів в цих ролях.

Але зовсім на початку в подібному розподілі ми стоїмо в фазі імплементації – тут ще багато невідомого, й назагал, тут дуже багато дисбалансів у відносинах з державними стейкхолдерами.

Найбільш важливий висновок в цьому уроці, – д

ля того, щоб будь-яка (секторальна) стратегія виконувалась в українських умовах кращим рушієм виконання є наявність сильної бізнес-спільноти.

Те, що АППАУ була від початку і в процесах планування, й потім стала її головним виконавцем і є головним фактором успіху цієї стратегії.

Урок №2: слідуйте світовим канонам (кращим світовим практикам) у всіх аспектах розробки та імплементації

Структура стратегії Індустрії 4.0 досить класична – вона містить розділи аналізу, постановки цілей, визначення стратегічних напрямів дій, декомпозиції їх на проекти та включення в дорожню карту, їх оцифрування  в бюджет, й окремі КРІ. В стратегії є також чіткі положення щодо інституцій – тобто, відповідальних органів з боку держави. Все це, як і окремі елементи (наприклад, детальний бенчмаркинговий аналіз по іншим країнам) – є класикою стратегічного планування. Але яка, на жаль, дуже рідко витримується стейкхолдерами інших національних політик та стратегій в Україні. Дуже часто ми бачимо «стратегії» без бюджетів, без відповідальних органів, або ж коли «для галочки» ставлять кілька міністерств, де потім неможливо знайти справді відповідальний орган. І звичайно найбільша проблема в Україні – загальний низький рівень виконання, що є наслідком низького рівня відповідальності керівних, державних органів влади. Й це причина, чому експертні спільноти повинні вимагати систему моніторингу КРІ на самій ранній фазі розробки стратегій, інакше дуже важко потім питати про цю відповідальність. Очевидно, нам досить приймати та обговорювати “загальні концепції” – український досвід показує, що далі за ними нічого не слідує.

Пізніші роботи на платформі Industry4Ukraine говорять про ще 1 обов’язковий баланс – Процеси (розробки), Інструменти, Інституції. В 2018 році питання інструментів не було ще настільки усвідомленим. Неявно в стратегію 4.0 закладені такі механізми підтримки як інкубатори – акселератори промислових хайтек, окрема експортна підтримка (торгові місії Індустрії 4.0), галузеві дорожні карти цифрової трансформації, інструменти масової просвіти ринку тощо. Водночас, сьогодні – з огляду на триваючі роботи по кластерній та промисловій політиках, очевидно, що в цих питаннях потрібен значно більший фокус (пріоритети) та ясність по кожному з 3-х вищевказаних компонентів. І зрозуміло сьогодні, що цих інструментів більше й ми маємо їх краще деталізувати в наступних розробках.

Але узагальнюючи цей урок –  ще раз, ми не говоримо тут про «високі матерії» – мова про дотримання бодай елементарних правил стратегування. Й де відповідальність державних органів влади за свою роботу є викликом №1.

Урок №3: make it visual and conceptual

Будь-яка секторальна стратегія апелює до складних понять, тобто до великої бази знань в конкретній царині, включно з технологіями, нормативно-правовими положеннями, ринковими тенденціями тощо. Розібратись у всьому цьому й тим більше у високій динаміці змін навіть фахівцю буває досить непросто. Також важко знайти добрий баланс між деталізацією, і яка перетворюється на велику кількість текстів та аналітичних викладів  –  й легкістю сприйняття. В стратегії Індустрії 4.0 ми пішли також шляхом передових світових практик – концептуалізацією головних положень та їх візуалізацією. В проекті створено близько 10 так званих «фреймворків» – рамкових моделей, які пояснюють ті чи інші положення стратегії, див. нижче їх перелік (гортайте вправо).

previous arrow
next arrow
Slider

 

Свідченням успіху цього підходу для нас було те, що колеги з Інституту майбутнього швидко оцінили переваги цього стилю й включили кільки з них у власну стратегію «Україна 2030Е». Ми також мали ряд позитивних відгуків щодо цих фреймворків, й у вигляді плакатів вони розповсюджувались по Центрам Індустрії 4.0. Окремі з них – як інноваційна екосистема, галузеві дорожні карти, пізніше – кластери ІАМ, – стали основою відповідних policy-papers, тобто деталізації окремих положень стратегії Індустрії 4.0.

Дивлячись на інші наявні стратегії чи ті, що ще в процесах розробки – просування, нам очевидно сьогодні, що

подібна практика візувалізації та концептуалізації подібна всюди.

Урок №4: запорука успіху – ефективне просування та широкі комунікації

Хоча, як ми вже неодноразово згадували, Індустрія 4.0 має велику популярність – ми не змогли просунути її на високий державний рівень. Тобто, на той рівень, який би гарантував реальне (а не тільки на папері) взяття в роботу кількома міністерствами. З іншого боку, ми зрозуміли, що в нашій державі –

без наявності загальноекономічної стратегії, без реально діючих промислової та інноваційної політики, – марно чекати імплементації будь-яких секторальних стратегій, до категорії яких належить стратегія Індустрії 4.0. І як би їх ви не просували.

Тому логічно, що ми зробили крок назад, й тепер максимально інтегруємось з вищевказаними стратегіями. Але так чи інакше, всі ці висновки були б неможливими без енергійного, постійного просування на всіх необхідних рівнях. Важливо робити це просування професійним. В просуванні стратегії Індустрії 4.0 ми використовували тактики як велика база просвітнього контенту (десятки блогів, статей, white- та policy-papers, друковані примірники стратегії), який розповсюджувався по кільком нашим каналам; десятки діалогових та презентаційних майданчиків – власних, а також топових, партнерських як Київський міжнародний економічний форум та Industryweek для залучення регіональних партнерів; залучення бізнес-спільнот. Звісно, роботи ще багато й на багатьох рівнях, ми ще «не дотиснули». Але я глибоко переконаний, що в найближчі 3-5 років Індустрія 4.0 стане державною стратегією.

З огляду на комунікації в інших дотичних стратегіях, цей урок є важливим. Українська переважна практика стратегування – це ізольована робота в малих групах й це велика, часто критична помилка. Такі помилки були і є з промисловою стратегією, з експортною й зараз на межі фолу грає команда смарт-спеціалізації.

Широкі комунікації потрібні не тільки для інформування та залучення, а й для отримання критичного, професійного зворотнього зв’язку. Українська ментальність та культура не передбачає подібний зв’язок й ми на собі це добре відчули з нашою стратегію 4.0. Але це не означає, що експерти не читають чи не сприймають, не думають над тим, що ви комунікуєте, чи не готові до сприйняття. Радше навпаки – дуже багато хороших речей, як кажуть “заходить”, але тільки тоді коли ви починаєте їх широко комунікувати. Тільки тоді є шанс отримати той зворотній зв’язок, який так необхідний райтерам та всім розробникам стратегій. Тому я настійливо закликаю всіх наших керівників та учасників робочих груп, експертів якомога більше давати матеріалів й публікуватись на ресурсах АППАУ, Індустрії 4.0 та Industry4Ukraine. Останній ресурс саме й призначений для policy-makers.

Урок №5: Вирощуйте справжніх професіоналів стратегічного планування та об’єднуйте їх

Це одна з найбільших проблем в Україні в сфері стратегування взагалі, а тим більше в державній сфері. Наші стратегії може писати будь-хто, без належного професійного досвіду та навичок. І, на жаль, експертні спільноти це чомусь сприймають. Західна практика – це залучення профі, які зазвичай знаходяться в аналітичних агенціях, провідних інститутах або ж, це незалежні відомі консультанти, які спеціалізуються в тій чи іншій сфері діяльності. Але повертаючись до уроку №1 важливо позиціонувати цих експертів радше в ролі райтерів (ширше – генераторів смислів та контенту в тому, що є deliverables). Ці – й навіть якісні стратегії не запрацюють, якщо в команди не будуть інтегровані майбутні виконавці. Знову пошлемось на Генрі Мінцберга, який казав, що жорстке розділення на планувальників та виконавців – пряма дорога до провалу стратегій.

Питання власності стратегій саме вітчизняними розробниками, а не зарубіжними консультантами й лідерство уряду в питаннях стратегування також залишається дуже актуальним. Про це недавно в нас був також переклад від UNIDO. Наприклад, є ще й досі багато питань до методики експортної стратегії, що була запропонована в 2017, до даних аналітики в смарт-спеціалізації – в обох проектах домінували західні консультанти. Але досить цікаво сьогодні спостерігати, як лідерство в українському економічному стратегуванні намагається взяти «Центр економічного відродження» і який вже заявив про відповідні повноваження від всього КМУ. При цьому професійним спільнотам невідомі позиції міністрів, зам. міністрів чи провідних фахівців міністерств. Немає ніяких консультацій з експертами й нашої платформи, які вже стільки років працюють над положеннями промислової стратегії та її окремими напрямами – як той же експорт, чи діджиталізація, чи кластерні політики. Отже, кого представляє ЦЕВ та яким чином буде йти ця консолідація далі?

Подібні питання є важливими в контексті загального й дуже низького рівня державних стратегій. Ми маємо добре зрозуміти, що в кожній сфері розвитку є свої професіонали. Наразі на платформі Industry4Ukraine ми об’єднуємо кращих експертів у всіх сферах дотичних до сучасного, промислового розвитку – включно з аспектами діджиталізації, інновацій, екпорту та регіонального розвитку. При цьому ми постійно наголошуємо, що лідерство в питання затвердження та реалізації загальнонаціональних політик та стратегій державного значення має залишатись за центральним урядом. Ніяке агенство, ніяка коаліція кращих аналітиків не може замінити цю відповідальність й лідерство на цьому рівні. Натомість, у співпраці, ми дійсно можемо допомагати чільникам провідних державних органів формувати власні позиції.

*******

Чи є ці уроки спільними, чи є вони усвідомленими – хоча б для експертів нашої платформи Industry4Ukraine – скоро покаже час. Відгуки, коментарі, рефлексія про інші уроки стратегування періоду 2014-19 рр на сторінках Industry4Ukraine вітаються.

Юрчак Олександр,

ген. директор АППАУ, член Ради Industry4Ukraine,

головний розробник проєкту стратегії Індустрії 4.0 від 2018. 

Попередні публікації циклу

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

You may use these HTML tags and attributes:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>