Проект по смарт-спеціалізації триває в Україні з 2016. Результати, м’яко кажучи, не вражають – на сьогодні немає жодного регіону, де б ця стратегія була запущеною. Отже, «що не так» з цими підходами? Представлена аналітика говорить про ряд хибних кроків в реалізації проекту, але також про необхідність швидкої адаптації самої моделі колаборації учасників інноваційних екосистем в промисловості.
В листопаді група кластерних координаторів проекту ClusteRISE закінчує 1-ше навчання. Зараз група проходить європейський курс онлайн і окремі модулі цього курсу вже надають потужні сигнали щодо оцінки та переосмислення нашого стану в Україні. Точніше темпів нашого відставання.
АППАУ тісно співпрацює з чисельними ЗВО країни з 2012 року, а з науковцями (інститути НАНУ) – з 2016. За цей час ми досягли консенсусу в багатьох речах – як щодо визнання ще існуючого та великого потенціалу науковців (далі будемо розуміти під цим терміном обидві категорії), так і щодо чисельних кризових явищ.
Імплементація смарт-спеціалізації в регіонах України триває вже кілька років і є цілий ряд державних та наукових інституцій, які залучені до цього процесу. Паралельно в 2020 стартував проект ClusteRISE – кластеризації регіонів. Інститут економіки та прогнозування НАН України (ІЕП) в рамках реалізації проєкту регіонального розвитку на основі смарт-спеціалізації запропонував АППАУ об’єднати дії проектів. Дійсно, напрями дій обох проектів співпадають й звідси є ряд посилів до оптимізації та синергії.
В українській Індустрії 4.0 накопичено вже маса кейсів про історії інноваторів 4.0. На відміну від «безумовно успішних» (які дуже люблять мас-медіа, але від простоти яких вже втомились експертні спільноти) й факапів (про які всі мовчать), набагато цікавішими для розвитку кластерів ІАМ є «складні історії», в яких немає простих відповідей. Точніше, якісь відповіді можна давати – але тільки на основі повної та достовірної інформації. Ось кілька таких історій.
В роботі над новим документом Аналітичного центру Industry4Ukraine про інструменти промислової політики ми впритул підійшли до розбору термінів «політика» vs «стратегія» й на що впливає розуміння цієї різниці. Кілька вводних тез – радше на рівні рефлексії й початку колективної дискусії. На мій погляд, розібратись в цьому в нинішньому українському контексті чергових змін в промисловому розвитку дуже важливо.
Продовжуємо українські кейси про застосування інструментів пром політики минулих періодів від Тараса Миколаєнко. Цього разу кейс про… відсутність інструментів, але що привело до зростання сектору біопалива.
В 2011 р. Україна приєдналася до Європейського енергетичного співтовариства. Однією із директив, обов’язкових до виконання було впровадження Україною до 2020-го року частки 10% пального на транспорті із відновлювальних джерел. Для реалізації цього наміру були прийняті державна стратегія, плани і Закон України про альтернативні види палива, який давав пільгу по податку на прибуток для виробників біопалив.
Продовжуємо публікації українських кейсів про застосування інструментів промислової політики від Тараса Миколаєнко. Минулого разу ми розглянули кейс горілчаної галузі. Цього разу мова йтиме про виноградарство та садівництво, й про вміле використання податкових інструментів.
В рамках підготовки гайду по інструментам промислової політики Аналітичний центр Industry4Ukraine продовжує публікації статей від провідних експертів. Зарубіжні кейси продовжуємо українськими історіями – як успішними, так і не зовсім. Тарас Миколаєнко, виконавчий директор Асоціації “Укрбіоетанол”, колишній держ. службовець в податковій адміністрації, підготував серію кейсів про застосування інструментів промислової політики в період з 2000 по 2019 роки. Розпочинаємо цю серію з кейсу в горілчаній галузі.
