Як працює селективна підтримка одного сектору – на прикладі садівництва та виноградарства

Продовжуємо публікації українських кейсів про застосування інструментів промислової політики від Тараса Миколаєнко. Минулого разу ми розглянули кейс горілчаної галузі. Цього разу мова йтиме про виноградарство та садівництво, й про вміле використання податкових інструментів.

З метою розвитку виноградарства у 1999 р було прийнято закон про «Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства», який по суті був

податком з обороту з усіх алкогольних напоїв та пива: 1% , а згодом і 1,5% збору стягувались на кожному етапі реалізації – продажу оптовим компаніям і при реалізації в роздріб. 

Це був збір, аналогів якому в Україні не було. Збір був цільовим і кошти заборонялось витрачати на щось, крім як на підтримку зазначених галузей.

Збір носив умовно несправедливий характер, так його платили переважно споживачі лікеро-горілчаних напоїв і пива, а кошти ішли на здешевлення продукції конкурентів виноробів. Чим сильніше зростали акцизи, тим більшими були надходження по даному виду збору. Якщо в 2000-у році збір складав 63 млн грн або лише 11 млн долл, то в  2012му  році  надходження склали рекордні понад 1 млрд грн, або понад 120 млн долл. Для порівняння підтримка всього агарного сектору в 2019 р склала 125 млн долл, тобто майже стільки, скільки раніше могло бути витрачено на виноградарство і садівництво. Загалом сукупні витрати на підтримку склали 1740 млн грн (близько 300 млн долл за курсом 5,5 і 8) на виноградарство і 1 млрд 160 млн на садівництво ( приблизно 160 млн долл. ).

Загалом суб’єктами завдяки господарювання за інтенсивними технологіями було закладено 48,9 тис. га плодово-ягідних насаджень та 45,5 тис. га виноградників, з яких на площі 53,1 тис. га споруджено шпалеру та 31,0 тис. га побудовано системи краплинного зрошення.

Завдяки такій політиці в Україні відродилось виноградарство і садівництво, з’явились сучасні виноробні та коньячні підприємства а також підприємства з виробництва соків.

Економічний ефект можна оцінювати по різному – якщо в виноробстві ми не показали значних успіхів і експорт  вин не перевищує 50 млн долл, то в садівництві щорічний експорт плодово-ягідної продукції вже сягає понад 200 млн долл і ще понад 50 млн долл – експорт соків. Загалом можна констатувати, що державні компенсації інвестицій в ці галузі вже кратно повернулись економіці країни.

Чи було це досягнуто «за рахунок»,  тобто на шкоду іншим секторам лікеро-горілчаної галузі, чи пивній галузі? – очевидно, ні. В минулому кейсі ми бачили інші інструменти для горілчаної галузі, що також дали позитивний ефект.

Виходить на те, що селективна підтримка окремих секторів дійсно може працювати всього-навсього з одним інструментом, й ці інструменти можуть бути різними, специфічними для конкретного сектору.

Чи дійсно це так, – розглянемо в наступних випусках українських кейсів.

За матеріалами http://eurowine.com.ua/?q=node/18264

 

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

You may use these HTML tags and attributes:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>