Перші кейси кластерів ІАМ – роль якісної аналітики

В українській Індустрії 4.0 накопичено вже маса кейсів про історії інноваторів 4.0. На відміну від «безумовно успішних» (які дуже люблять мас-медіа, але від простоти яких вже втомились експертні спільноти) й факапів (про які всі мовчать), набагато цікавішими для розвитку кластерів ІАМ є «складні історії», в яких немає простих відповідей. Точніше, якісь відповіді можна давати – але тільки на основі повної та достовірної інформації. Ось кілька таких історій.

Чи можливий розвиток безпілотних технологій на регіональному рівні

Інфоком Лтд є одним з лідерів технологій безпілотного транспорту в Україні, й зокрема в сегменті наземного безпілотного транспорту. Компанія випускає широкий ряд робототехнічних транспортних засобів для галузей як ВПК, інфраструктура та безпека, промисловість, медична галузь, логістика. Також для інфраструктури безпілотного транспорту компанія має ряд розробок в сфері зарядних станцій, та альтернативних джерел енергії. Всім цим займається кілька десятків розробників, хоча весь портфель нових продуктів вже перевищує 20 типів різних моделей безпілотного транспорту.

Але з виробничою кооперацією в регіоні, чи з такою в інноваційних розробках не все так просто. Дійсно, якщо ви експортуєте роботів в Японію, а системи машинного зору до замовників в Австрії та Німеччини, ваші вимоги до партнерів дещо змінюються. І все-ж, питання, чи можливі та які саме види кооперації в Запоріжжі є відкритим. Адже ні інноваційний потенціал, ні можливості виробничої кооперації ще не досліджені в регіоні – і це стосується не тільки робототехніки, а й будь-якої сфери.

Рис.1 Robocop Cobra розроблений компанією Infocom

На жаль, мотивації до внутрішньої кооперації таким лідерам не дуже додають місцеві замовники. Індустріальний лідер регіону  «Запоріжсталь» в жовтні оголосив міжнародний конкурс (!) на кілька вузьких технологічних інновацій  в металургії. Між тим, «Запоріжсталь» не має ніяких відносин з Infocom Ltd, який в свій час автоматизував майже 30 заводів в Китаї. Не йдуть також в регіоні будь-які професійні та публічні дискусії на тему розвитку металургії. Хоча тут присутній ще один відомий гравець на ринку промислових АСУТП-ІТ в металургії, член АППАУ та спільноти Індустрії 4.0 – «Азов-контролз».

Отже, виробнича кооперація в кластерах – це не тільки про аналітику та виявлення вузьких місць в ланцюгах доданої цінності. Це також – про довіру, про відносини, й про цінності розвитку свого власного регіону. Й можливо, саме з регіонального патріотизму та відродження починаються національні?

Сервіси в робототехніці – як масштабувати перший успішний досвід

Компанії «Тріада Зварка» та «Ролл Гранд» можно сміливо назвати піонерами концепції ІАМ, з яких й почався цей кластерний напрям. Ще в 2016 році, АППАУ описала це як системний кейс, як нову сервісну модель, коли мале підприємство, використовуючи робототехнічні послуги в зварюванні, покращує свою конкурентоздатність й стає успішним експортером.

Натомість, й на фоні наростаючих нарікань промисловців на відсутність зварювальників, можна було б очікувати зростання попиту на подібні сервіси в Запорізькому регіоні. Адже машинобудівників та фірм по металообробці в регіоні маса, й чимало з них мігрували з великих підприємств в категорію МСБ. Але явним чином цього не відбувається. Кирило Красносельский, директор «Тріада Зварка» каже, що в цілому попит на робототехнічні зварювальні системи зростає більш-менш рівно по різним сегментам. Компанія також вже має експортні контракти. Водночас межі цього умовного сегменту «заміни зварювальників на шерингові послуги, які виконуються роботами» й, що логічно робити саме за ознакою територіальної близькості, визначити важко, оскільки кожне застосування має свою специфіку. Так чи інакше – черга на ці шерингові послуги в регіоні не стоїть.

Отже, як масштабувати та тиражувати нові сервіси? Якісна діагностика ланцюгів ДВ в цьому сегменті могла б дати нові ідеї та напрями зростання. Це і є завданням №1 нового кластеру ІАМ в Запоріжжі.

Розумні сервіси в суднобудуванні – яке їх майбутнє в Миколаєві

Вперше тезу про те, українські проектувальники в промислових секторах можуть повторити успіх української ІТ-галузі, ми озвучили в публікаціях на ресурсах І4.0 в 2017-18 рр. Приводом для цього стали гучні успіхи фірм як «Прогрестех Україна» (центр розробок компанії Boeing) та MDEM – мультисервісна інженерна компанія, філія нідерландського концерну DAMEN з Миколаєва. Історія MDEM в багатьох аспектах є більш цікавою. Адже компанія експериментує й пропонує своїй європейській материнській компанії не тільки проектування (морських суден), а й цілий ряд інших сервісів – в онлайн маркетингу, підтримці ІТ-інфраструктури, нових програмних розробках. І річ тут не тільки в ціні нормо-годин українських інженерів. Але також в їх кваліфікації та якості.

Рис.2 Damen FCS 2710

Власне, й повертаючись до кластерної тематики, мова не тільки про MDEM. В Миколаєві є ще кілька компаній які працюють в сфері «розумних сервісів» для морської галузі. Зокрема, C-jobs має подібну до MDEM бізнес-модель і є визнаним партнером в проектуванні суден багатьох європейських та світових компаній. Отже, Миколаїв – як центр експертизи в суднобудуванні нікуди не подівся? Навіть коли справжніх суден тут будується не десятки, а всього кілька одиниць на рік?

Важко твердо та переконливо відповісти на це питання без кластерної аналітики. В даному випадку, вона має бути більш конкретна й цілеспрямована. Вже зрозуміло, що миколаєвці попали в світовий  тренд переходу від класичного промислового виробництва до розумних сервісів, базованих на Індустрії 4.0. І які (сервіси) набагато легше інтегруються в європейські та світові ланцюги доданої вартості, – як те ж проектування чи програмування. Але одна справа рухатись в цю сторону окремо взятій фірмі, й зовсім інша – кластеру. Й перше питання тут – а скільки таких компаній як MDEM чи C-jobs є в південному регіоні? Яка їх спеціалізація та конкурентоздатність? Чи готові вони до кооперації? Й чи можна разом побудувати спільну стратегію розвитку, яка дійсно реанімує потенціал всього українського суднобудування й виведе його на новий рівень?

На всі подібні запитання вже зовсім скоро відповість «Морський кластер України».

Інжиніринг чи приладобудування?

Те, що вітчизняне приладобудування «дихає на ладан», переконаний кожен другий фахівець в промисловій сфері. Залишені самі на себе впродовж 30 років, поступово наші підприємства здали позиції світовим конкурентам. Щоб ми не взяли з промислових компонентів – вимірювальні прилади та датчики, інтелектуальну запірну арматуру, контролери та інші електронні пристрої для систем автоматизації чи робототехніки, – на 90% в нас домінує імпорт. Виробники, що залишились – займають просто окремі ніші в low-end сегментах. Саме тому, наша стратегія Індустрії 4.0 в короткостроковому періоді робить значно більшу ставку на промисловий інжиніринг та системну інтеграцію, ніж на приладобудування. Що не означає відмови від поступового відновлення приладобудування, але тільки якщо в гру по-справжньому вступить держава, – свідомо та цілеспрямовано підтримуючи приладобудівників. А поки шанси та позиції є дуже нерівними.

Натомість втішає те, що ми можемо швидко робити якісні системні рішення – навіть в тій же робототехніці. Кілька стартапів на слуху сьогодні в нашої спільноти – львівський  Reest (щоправда відразу заснований в акселераторі США), який пропонує збирання грибів роботами, та вінницький Winstar Technology – те саме, тільки про збір ягід.  Дивлячись на ці рішення, важко повірити, що компоненти цих роботів є ‘made in Ukraine’ – як і в прикладах вище «Інфокому» чи «Тріади Зварки». Мова йде радше про системний інжиніринг та машино- (робото) будування, де всі комплектуючі імпортні.

Між тим, науковий парк разом з ГО “Інститут соціалізації інновацій” вирішили сприйняти цю ситуацію як виклик й серйозно розглядють питання створення кластеру приладобудування. За словами ініціатора проекту Клименко Ю.М. потенціал регіону досить великий. Який же він? Без кластерної діагностики неможливо відповісти на це питання.

Mobility 4.0 в Харкові – просто маркетинговий хід чи справжні амбіції на своє місце в європейських екосистемах?

В жовтні 2019 року спільноту АППАУ вразила новина про те, що харківська «Залізничавтоматика» (RWA) з Харкова стала лідером проекту по створенню міжнародного консорціуму в сфері Mobility 4.0. Mobility 4.0  – це про всі види безпілотного транспорту з широким застосування нових моделей та технологій Індустрії 4.0, й в цей тренд ЄС та інші розвинуті країни інвестують все більше.

RWA є українським лідером в сфері систем автоматизації залізничного транспорту. Але в Україні компанія була невідомою в сфері Mobility 4.0. Підтримані своїм партнером з Франції, колишнім CDO Airbus та Bombardier Яніком Фураст’є, компанія легко взяла лідерство в новому проекті, який передбачав створення міжнародного консорціуму в цій сфері. Й куди ввійшли представники таких відомих інституцій як Інститут Фраунхофера з Німеччини, а також ряду всесвітньовідомих брендів.

Рис. 3 На фото Янік Фураст’є та Дмитро Кузьменко

Дуже позитивним моментом в перших обмінах виглядало також залучення до співпраці фахівців Центру 4.0 з ХАІ. Подальші обміни продемонстрували наміри сторін розвивати цей напрям в Харкові, й в кінці 2019 цілий ряд обмінів на цю тему відбувся в Києві.

Але впродовж 2020 ніяких помітних дій чи прогресу в цій сфері не видно. Не видно подій, аноносів нових продуктів чи рішень, чи хоча б просвітніх публікацій на цю тему. Отже, чи справді в Харкові є амбіції створення власних рішень в сфері Mobility 4.0 чи це була просто маркетингова акція? І якщо це справжні амбіції, то які аргументи? Або ж, конкретніше – який тут є потенціал в сегменті Mobility 4.0, адже конкуренція в світі просто шалена й інвестиції на розробки вимірюються цифрами з 6 нулями?

Як і в запорізьких кейсах, подібні питання не до окремих гравців  –

ці питання адресуються сьогодні керівникам та правлінню кластерів та всім учасникам новостворених спільнот.

Й очевидно, що без хорошої аналітики важко аргументувати відповіді, якими б вони не були.

*********

Отже, у всіх цих кейсах ми бачимо що питання кластерної діагностики та аналізу лежить в основі спільних стратегічних рішень по розвитку. Хто та яким чином має робити цю діагностику? В проекті ClusteRISE, АППАУ запропонувала учасникам кластерних спільнот перший регламент цих дій, який також винесений на розгляд іншої великої групи (16 чол), яка проходить зараз навчання для кластерних координаторів. Питання наявності такої аналітики в кластерах ІАМ вже є критичним, оскільки через місяць учасники кластерів ІАМ будуть проводити свої стратегічні сесії й де рішення по розвитку мали б базуватись на якісній аналітиці.

Юрчак Олександр, керівник проекту ClusteRISE й директор АППАУ, переконаний, що без грунтовних знань та практичних навичок застосування подібних інструментів, українські кластери так і залишаться в тому примітивному стані, в якому більшість з них перебуває сьогодні. Тільки ретельно аналізуючи існуючі ланцюжки доданої цінності в конкретно взятому сегменті, ми можемо зрозуміти й природу кластерів, й існуючий потенціал росту.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

You may use these HTML tags and attributes:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>