Категорія: Промислова політика

В рамках підготовки гайду по інструментам промислової політики Аналітичний центр Industry4Ukraine продовжує публікації статей від провідних експертів. Зарубіжні кейси продовжуємо українськими історіями – як успішними, так і не зовсім. Тарас Миколаєнко, виконавчий директор Асоціації “Укрбіоетанол”, колишній держ. службовець в податковій адміністрації, підготував серію кейсів про застосування інструментів промислової політики в період з 2000 по 2019 роки. Розпочинаємо цю серію з кейсу в горілчаній галузі.

В 1980 в США був прийнятий закон Bayh-Doyle Act. Згідно цього закону бізнес, який співпрацює з державою і отримав федеральне фінансування на розробку винаходу, мав право зберегти за собою право власності на винахід. Раніше всі винаходи повинні були передаватись державі.

У 1967 році корейський уряд подав заявку до Світового банку на отримання кредиту для будівництва першого в країні сучасного сталеливарного заводу. Заявка була відхилена. У той час Корея спеціалізувалася тільки на дешевому одязі, виробах з дерева і риболовлі. Нічого іншого вони не вміли робити. Крім того, в Кореї не було родовищ необхідної для металургії сировини: залізної руди і коксу. А напружені відносини з Китаєм унеможливлювали імпорт цієї сировини звідти. Сировина могла бути доставленою тільки з Австралії. Тож не дивно, що Всесвітній банк відразу ж назвав проект нежиттєздатним.

Продовжуємо серію прикладів використання інструментів промислової політики різними країнами. В попередніх розглядах в нас вже були Тайський автором, MedTech в Коста-ріці, Кластерні програми в Берліні та інших регіонах Німеччини, Данії та Голандії, й навіть український досвід СЕЗ на Закарпатті. Ця публікація продовжує серію прикладів від економіста Павла Вернівського, – нашого партнера Аналітичного центру Industry4Ukraine, й вона про такий інструмент як «Національні чемпіони».

В минулих публікаціях на тему інструментів промислової та кластерної політик, й спираючись на аналітичні матеріали UNIDO ми дійшли кількох важливих висновків. По-перше, не існує однієї «чарівної кнопки» (як законопроєкт про локалізацію),  – успішні країни використовували комплекс від 4 до 7 різних інструментів стимулювання попиту та пропозиції. По-друге, крім інструментів важливі також Інституції, – так само, ми бачили що успішні країни їх системно запроваджували в кількох іпостасях. При цьому варто зауважити, що окремі інституції (банк розвитку, ЕКА…) – вони ж і є інструменти. Й, по-третє, ці правила застосовуються селективно – й саме по відношенню до конкретної галузі.

В публікації «Керування промисловими політиками» ми ввели тріаду «Інструменти – Процеси – Інституції» в якості базового, фундаторського підходу до розробки промислових політик. Правильний баланс та розвиток кожного елементу в цій тріаді є ключовим фактором успіху до побудови ефективних промислових політик та стратегій. Інституції грають грають свою особливу роль в цій тріаді.

Продовжуємо публікації перекладів UNIDO щодо інструментів промислової політики. Цього разу – про нові, швидкозростаючі сектори, розвиток яких стимулює 4-а Промислова Революція (далі – 4ПР). Ми взнаємо, якими інструментами вони підтримуються і які є кращі практики, звідки будуть певні висновки для України. Далі – скорочений переклад розділу 3.7 цього документу.

Аналітичний Центр Industry4Ukraine продовжує вивчення досвіду застосування інструментів промислової політики в минулі роки української незалежності. Презентуємо матеріал, що підготовлений Федерацією роботодавців автомобільної галузі про досвід застосування Спеціальної Економічної Зони (СЕЗ) на Закарпатті.

Аналітичний огляд UNIDO “Industrialization as driver of sustained prosperity” (Індустріалізація як драйвер сталого процвітання) широко використовується сьогодні в робочій групі Industry4Ukraine, що працює над білою книгою – оглядом «Інструменти промислової політики». Одна з частин цього огляду стосується застосування інструментів по різним галузям – як автомобільна промисловість, машинобудування, електроніка та інші.