Промислова стратегія – моменти вирівнювання на форумі інноваційних виробництв

Другий форум інноваційних виробництв, який відбувся 17 червня в індустріальному парку «Біла Церква» став важливою подією для українських промисловців та інноваторів. Вперше після ковідної перерви форум зібрав більше 800 керівників в офлайн й дозволив обговорити поточний стан та перспективи розвитку інноваційних виробництв України. Для учасників нашої платформи Industry4Ukraine форум був також важливим для розуміння стратегічного вирівнювання ключових стейкхолдерів промислового та інноваційного розвитку України. 

Всі записи публічних дискусій та презентацій є на сайті форуму і їх дійсно варто всі переглянути, – цей огляд не претендує на детальний переказ чи аналіз всіх виступів. Натомість, я зосереджусь тільки на моментах (точках) того стратегічного вирівнювання, про яке ми часто говоримо на платформі Industry4Ukraine і яке є для нас справжнім показником прогресу в наших фрагментарних та розділених спільнотах. Більшість оцінок є, звісно, суб’єктивними, й деякі з них я роблю свідомо досить контрастними, щоб сфокусувати увагу нашої аудиторії на нашій спільній динаміці стратегічного розвитку.

1. Єдина національна стратегія промислового розвитку

На цю тему була перша панельна дискусія, що називалась «Промислова стратегія України і сучасні виклики». Учасники – Олег Уруський (Міністр Мінстратпрому), Денис Морозов (Інтерпайп), Анатолій Амелін (Інститут майбутнього) та Юрій Гусєв (Укроборонпром) – розкрили чимало моментів поточного стану стратегування на рівні держави, своїх організацій та бізнесу загалом. Аудиторія почула про плани окремих міністерств та відомств, окремі згадки про НЕС 2030, нерозуміння окремих чиновників про введення фінансових стимулів, тощо. Олег Уруський та Юрій Гусєв добре звітувались про певний прогрес своїх організацій й в цілому їх меседжи виглядали оптимістично. Що ми не почули, це про те,

де ми сьогодні з реалізацією НЕС 2030?

Дискусії на цю тему не було, хоча по ідеї – це б мало бути головним питанням в даному обговоренні. Адже чимало правильних напрямів розвитку пром стратегії закладено в НЕС 2030 в 2020. За нашою інформацією, вони просто ігноруються рядом міністерств, ми не бачимо в плані уряду на цей рік суттєвих включень компонентів цієї стратегії (включно з численними положеннями нашої Індустрії 4.0), немає фінансування та конкретних цілей та планів, які мають бути в роботі. Натомість, склалось враження, що спікери говорять про якусь нібито існуючу стратегію промислового розвитку – цікаво яку? Я не побачив також якоїсь ясної стратегічної позиції Мінстратпрому в цьому питанні – позиції Олега Уруського виглядали дещо розмито та невиразно.

Як підсумок, – це був класичний приклад піару (типу – «ми працюємо») без будь-якого суттєвого висвітлення головного виклику – як же нам запустити НЕС 2030, й в рамках її – ту саму промислову стратегію.

2. Розвиток індустріальних парків (ІП) – єдина стратегія

Натомість, ця дискусія порадувала всіх прихильників промислового розвитку своєю конкретикою та чітким окресленням існуючих викликів у розвитку ІП. Хедлайнером тут був Дмитро Кисилевський, заступник голови комітету економічного розвитку ВРУ. Він дуже добре розкрив стан 3-х законопроектів, які проходять друге читання в парламентів й спільно з іншими спікерами визначив перспективи розвитку. Власне, сам факт проведення форуму в ІП «Біла церква» – це значний прогрес в напрямі ІП. “Імперія” Василя Хмельницького вийшла на нові рубежі й знову показує приклад і державі, й іншим регіонам, й промисловцям, як потрібно розвивати масштабні проекти – цього разу в промисловості. Спікери масово підкреслювали значимість та стратегічний вклад ІП в розвиток промисловості та економіки загалом. Олег Боярин (Єврокар) був найбільш цілісним в акцентах щодо ІП як інструменту залучення інвестицій у високотехнологічні виробництва, й наводив приклад нашої ж історії 2001–2004 рр в автопромі. Й хоча спікери констатували, що справжнього прориву по відношенню до сусідніх держав в найближчі роки нам не варто очікувати (навіть з прийняттям нових законопроектів наші умови будуть гіршими, ніж в сусідніх державах), в цілому ця дискусія залишила гарне враження справжньої консолідації ключових стейкхолдерів, прогрес за останні роки тут очевидний.

3. Прискорення в розвитку інновацій

Хоча назва форуму акцентує на «інноваційних виробництвах», окремої дискусії про стан та розвиток інновацій в промисловості не було. Очевидно, організатори вирішили сумістити цю тему з діджиталізацією – про це далі. Як на мене, – даремно. Стан інновацій в промисловості в нас просто жалюгідний, й подібні форуми, звісно заслуговують окремих важливих дискусій й особливо про інструменти інноваційного розвитку – як існуючі, так і найбільш пріоритетні, які необхідні. Хоча в державі є певні успіхи в даній сфері (як Український фонд стартапів), в цілому, саме поняття «інноваційна політика чи стратегія в промисловості» виглядає сьогодні абстрактно для більшості стейкходерів. Чи є вони взагалі в державі? Чи ми чекаємо й тут Василя Хмельницького з його новими проектами? Цікаво скільки ще років на це піде? Й саме тому це варто обговорювати.

4. Розвиток діджиталізації

За задумом організаторів, цю тему мали розкривати експо-зона, де було з десяток стендів та окрема панельна секція. А також наочна демонстрація цифрового виробництва в одному з цехів ІП, де встановлений робототехнічний комплекс зварювання. Про нього до речі, неодноразово згадував Василь Хмельницький, як в контексті загальних трендів діджиталізації та і її наслідків. Окремі виступи інноваційних фірм були в інших дискусіях, – зокрема, цікаві коментарі надавав Михайло Обод, (Netronic / Lasertag) з Харкова.

В результаті, експо-зона виглядала досить цікаво, особливо, в контактах та спілкуванні. Зазначу серед найбільш цікавих демо-зон масштабну першу інсталяцію KOEEBOX від IT-Enterprise – це дійсно цифрова інновація, яка заслуговує уваги всіх промисловців. Оскільки маємо 1-ий український продукт в сегменті low-end масового користування. Про це також говорив у своїй презентації СЕО IT-Enterprise Олег Щербатенко.

Натомість, дискусії про стан діджиталізації, як такої не було й цей момент залишив певний гіркий присмак. Кілька відверто рекламно-піарних виступів не дали розуміння, де ми знаходимось у діджиталізації виробництв в масштабах країни й, особливо, серед МСП, а не серед найбільших холдингів – монополістів своїх ринків.  При всій повазі до ДТЕК та Дмитра Осики (програма Modus – дійсно працює, й це дійсно одна з рідкісних діючих програм цифрової трансформації в українській енергетиці та промисловості), зрозуміти деталі окремих їх кейсів важко. На відміну від інших учасників української спільноти Індустрії 4.0, як «Інтерпайп» чи «Метінвест», кейси ДТЕК залишаються нерозкритими для професійної спільноти. Й де там більше піару, а де дійсно працюють цифрові інновації розібратись важко.

Але ще раз, в фокусі на таких форумах мали б бути не найбільші бренди, а звичайні, пересічні МСП з їх досвідом діджиталізації – адже саме в цьому має бути європейська перспектива для України.

5. Експорт та інтернаціоналізація

Ця панель, натомість, була дуже цікавою. Постановником гострим питань та загального дискурсу тут був Дмитро Олійник, голова ФРУ. Дуже добре йому опонував Тарас Качка, заступник міністра Мінекономрозвитку. Дмитро детально аргументував асиметричність угоди про асоціацію з ЄС, яка поставила багато промисловців України в дуже складне становище – особливо, з високотехнологічних виробництв. Як наслідок, статистика даних експорту та торгівельного балансу в нас демонструє постійне сповзання до сировинної економіки. Тарас Качка частково погоджувався з цим, водночас, більше говорив про переваги угоди.

Як на мене, це була ідеальна пара, як демонструє з одного боку, відверту позицію бізнесу, а з іншого – не менш відверту та чесну позицію влади.  Й хоча, більше козирів по зрозумілим причинам було в Дмитра Олійника й дуже правильно виглядає його позиція «наша справа – тиснути на владу до повного досягнення наших цілей»,  позиція Тараса Качки викликає не меншу повагу. Очевидно, що його команда роблять свою роботу професійно та віддано. Й варто тут зазначити, що в нас багато таких команд проф. держслужбовців! Інша справа, що в рамках загальної розбалансованості гілок влади, міністерств та відомств, й в контексті відсутності більшості діючих централізованих стратегій (я знову про НЕС-2030) робити «прориви» в таких напрямах дійсно складно.

Варті уваги інші дискусії – зокрема, про нові бізнес-стратегії та моделі в умовах ринкових змін. Склад кращих топ-бізнесменів країни та професійна модерація самі по собі заслуговують на увагу.

*******

Отже, підсумуємо. Форум, безперечно, вдався за що велика подяка Юрію Пивоварову з його командою та Василю Хмельницькому, як головному інвестору. Форум дав чітке уявлення про наш стан, особливо в сфері ІП й, очевидно, це є дуже сильний стимул для інших регіонів повторити успіх «Білої церкви». Адже як було зазначено на форумі з 49 зареєстрованих парків діють всього 9, а ефективними є ще менше. Форум – як і інші заходи КМЕФ, – залучають топ-бізнесменів країни й задають високорівневий професійний дискурс. Окремі критичні моменти, про які вище, власне більше відображають наші загальні проблеми розвитку. В нас дійсно ще дуже мало прогресу в діджиталізації промислових МСП, саме тому ми й бачимо на сцені тільки великі бренди, й часто зовсім не з промисловості. З іншого боку, більший акцент на цих слабких місцях й точках зростаннях не завадив би, це є спільним очікуванням проф. спільнот й тому хочеться на майбутнє його бачити більш ясно.

Натомість, цей форум дає чіткі сигнали всім, куди потрібно рухатись й ніщо не заважає іншим стейкхолдерам проводити свої події, які доповнюють КМЕФ та його ініціативи у власних проектах. Головне – спільно тримати фокус на тих самих точках стратегічного вирівнювання, які перелічені вище. Й ще раз, головна ця точка – про спільні довгострокові стратегії, в першу чергу – промислову. І які діють, а не в черговий раз залишаються на папері. Тому питання «що з НЕС-2030 і який реальний прогрес маємо в промисловій стратегії?» маємо задавати спільно й на всіх заходах. Не можна дозволити цьому уряду в черговий раз проігнорувати цю наймасштабнішу за останні роки ініціативу бізнесу.

Юрчак Олександр, ген. директор АППАУ,

координатор руху «Індустрія 4.0 в Україні»

Додаткова інформація