Пріоритетні інструменти та інституції Індустрії 4.0

Тема пріоритетних інструментів гостро ставилась розробниками Національної Економічної Стратегії 2030 (далі – НЕС 2030) в грудні 2020.  Тоді АППАУ створила робочу групу, яка оперативно виробила формулу 3+5 – 3 ключові інституції та 5 пріоритетних інструментів, які необхідно реалізувати в рамках НЕС 2030. Нижче надаємо фрагменти підготовленої для НЕС 2030 аналітики з коментарями щодо стану виконання на період серпня 2021. 

Приведені далі цільові інструменти отримані методом експертного ранжування вибраних пріоритетів, і які раніше висвітлювались вже в більш повному огляді, що надавався розробникам НЕС 2030. Детальна інформація про інструмент вибору – за посиланням. Головними критеріями вибору вважались 3 головні

  •       Швидкість імплементації
  •       Потреба в капіталі
  •       Потреба в кваліфікованому ресурсі

Також різні інструменти чи інституції визначально мали різні вагові коефіцієнти, відповідно до їх ознак масштабування та покриття економічних суб’єктів. Отже, ось які пріоритети запропонували робоча група.

 

1.    Топ-5 пріоритетних інструментів

Група експертів дійшла висновку, що найбільш пріоритетними інструментами є наступні

  1. Стимулювання замовників Індустрії 4.0

Мова про законопроекти на кштал тих, що існують в Ізраїлі, Казахстані, РФ, Польщі та десятках інших країни світу:

закони країни стимулюють кінцевих замовників, виробничі підприємства інвестувати в модернізацію технологій або в інновацію Індустрії 4.0.

Ось приклад Ізраїлю – тут і тут. РФ вже 5 років має програму, згідно якої пільгове кредитування (1%) надається промисловцям для цифровізації промисловості, якщо мова йде про російський софт або послуги російського системного інтегратора. Таким чином, програма стимулює і замовників, і вітчизняних провайдерів. Варіацій подібних програм багато по всьому світові.

Цей інструмент має найвищий пріоритет, оскільки не потребує ніяких капіталовкладень, натомість має високу швидкість впровадження.

Ціна питання: не рахуючи роботи 2-3 аналітиків, – головні витрати йдуть на промоцію та роботу з депутатським корпусом (круглі столи, аналітичні видання, піар кампанія тощо).

Стан на серпень 2021: згідно даних АППАУ ніяких законопроектів на цю тему в Україні не проробляється. Певні, дотичні пільги, передбачені в законопроектах про Індустріальні парки, але там не йдеться про пряме стимулювання програм діджиталізації виробництв. В середовищі спільнот АППАУ та Industry4Ukraine виконавча дирекція АППАУ весною 2021 намагалась зібрати певний кворум та ресурси щодо вироблення таких цільових законопроектів. Але поки тут зрушень немає.

 

  1.     Testbeds 4.0 йдуть на другому місці. Тут, навпаки, мова йде про інвестиції від 500 тис євро на лабораторію й вище, вони є дуже ефективними з точки зору тестування технологій та прототипів. Тобто, testbed виконує одночасно роль і демонстрації (show-case), і тестового майданчику, на якому можна швидко відпрацювати свій прототип рішення Індустрії 4.0. Testbeds є дуже популярним інструментом розвитку Індустрії 4.0 в країнах ЄС та південно-східної Азії. Ідеально, коли такі лабораторії розміщуються в Центрах 4.0, DIH або університетських спінофах, які надають ці лабораторії для спільного користування інноваторами ринку.

Ціна питання: від 500 тис євро

Стан на серпень 2021: немає жодних зрушень. Були перемовини з відповідальними з євро-комісій щодо можливостей спец. програм фінансування для українських DIH (Центрів 4.0 – інфо далі), але відповідь була негативною – таких програм немає. Також невідомо про будь-які спроби міністерств вирішувати це питання відсутньої дослідницької інфраструктури І4.0.

  1.     Програми підтримки експорту українських інноваторів І4.0 йдуть далі. Ці програми можуть включати організацію торгових місій до цільових країни, промоцію спільних онлайн програм та інструментів, участь в масштабних виставках як Hannover Messe 2020 інші промоційні заходи відповідно до країн цільової групи. Звертає на себе увагу той факт, що

    не зважаючи на масштабні проблеми промислових хайтек переорієнтації зі східних ринків з 2014 року, державні установи приділяють їм найменшу увагу, просуваючи радше сировинні галузі або «чистий» ІТ.

    Власне, з подачі державних установ, аналогічно ведуть себе й міжнародні донори. Першим пріоритетом в цій сфері мала б стати організація самостійної торгової місії Індустрії 4.0, яка б взяла на себе питання як експорту та і інтеграції в глобальні ланцюги доданої вартості інноваторів 4.0. Відповідні спроби АППАУ робила під часу 1-го виграного гранту з USAID в цій сфері (український стенд І4.0 на Hannover Messe 2020), але який був відмінений через COVI-19.

Ціна питання: від 200 тис євро

Стан на серпень 2021: немає значних зрушень на державному рівні – є окремі, але не консолідовані ініціативи. В травні АППАУ переформатувала програму EIF, націлену на посилення спроможностей інновацій та інтернаціоналізації українських інноваторів 4.0 та МСП. Також запущена програма переходу до DIH, й КПІ ім. Сікорського отримав 1-ий грант в цій програмі на 100 тис євро. Власне, це всі успіхи. АППАУ продовжує шукати донорів для цієї програми. 

  1.     Акселератори Індустрії 4.0 потрібні як на регіональному, так і на галузевому рівнях. Мова про стимулювання та доведення до комерціалізації чисельних інновацій, які давно існують на ринку, й не тільки серед стартапів, як серед зрілих компаній. В цьому вбачається різниця з інкубаторами:

    на ринку вже маса готових прототипів та рішень, – проблема їх доходження до замовника не в інкубації інновацій, а саме в проходженні останніх фаз інноваційного циклу. 

    Одне з головних завдань акселераторів – формування якісних бізнес-кейсів під цільові застосування в різноманітних галузях промислового комплексу, енергетики, нафтогазу та ВПК з наступним широким розповсюдженням юз-кейсів Індустрії 4.0. Проблема відсутності таких бізнес-кейсів з боку українських підприємств широко освітлювалась АППАУ в останні роки.

Ціна питання: від 60 тис євро на 1 акселератор

Стан на серпень 2021: час від часу ведуться окремі перемовини з тими чи іншими партнерами. Але ніяких рішень та діючих проектів в цій сфері немає. Міністерства чи регіональні адміністрації поки ніяк не реагують на цю проблему. 

 

  1.     Програми підготовки мережі експертів та часткова компенсації їх послуг – є ще одним важливим інструментом, must have для масового охоплення в МСБ. По-суті, мова йде про підготовку десятків експертів здатних консультувати підприємства стосовно їх стану (аудит), готовності до діджиталізації, початкової просвіти та рекомендацій щодо пріоритетів впровадження технологій 4.0. Такі програми були масово запущені в 2015-18 рр в Західній Європі, а з 2018 року розгортаються в Польщі.

Ціна питання: від 60 тис євро

Стан на серпень 2021: АППАУ ставить це питання з 2016 року й частково інтегрує в ті чи інші проектні заявки. Зокрема, стимулювання тех. експертів закладене в програму EIF. Але поки все ще тривають пошуки донорів.

2.   Топ-3 інституції Індустрії 4.0

  1.  Державна агенція або виділений департамент Індустрії 4.0 в рамках Мінцифри або Мінстратпрому мають найвищий пріоритет. Хоча ці речі не є швидкими чи безкоштовними, їх заснування матиме найбільший вплив – по цьому шляху йшли всі країни, відомі сьогодні як успішні в Індустрії 4.0. Всюди в світі, Індустрія 4.0 – це стратегічний напрям, керування яким забезпечується державою.

Ціна питання: TBD

Стан на серпень 2021: певний прогрес зафіксований в Міністратпромі – там створений департамент діджиталізації промислових галузей, які входять в підпорядкування цього міністерства. Є прогрес на рівні Мінекономіки, включно з останньою постановою про Центри 4.0, прийнятою Кабміном.  Власне, й Мінцифра більшість наших пропозицій по Індустрії 4.0 до НЕС 2021 внесла у свої відповідні документи. Але проблема всіх міністерств полягає в тому, що єдиного центру консолідації, забезпеченого відповідними ресурсами та бюджетами, й спроможного консолідувати всі відомства ЦОВВ в сфері Індустрії 4.0, – так і немає.

Відповідно, в 2021 немає ніяких цільових програм розвитку І4.0 державного рівня


Детально ми це аналізували в цій публікації кінця 2020 на “Дзеркалі тижня”.

  1.     Кластери ІАМ (Інжиніринг -Автоматизація- Машинобудування) та інші недержавні інституції (як бізнес-об’єднання промислових хайтек) є не альтернативою, а радше дієвим доповненням п.1. Тобто, ці обєднання підприємців, в першу чергу розробників та інтеграторів Індустрії 4.0 грают роль рушіїв інноваційного розвитку. Але без підтримки держави вони також не можуть швидко розвиватись, що й доказує український досвід.

Ціна питання: від 30 тис євро на кластер або НГО (рівень щорічної підтримки впродовж 3-х років).

Стан на серпень 2021: в цій сфері – й завдяки німецькій федеральній компанії Deutsche Gesellschaft für internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH досягнутий найбільший прогрес.  В рамках проєкту «Застосування та реалізація Угоди про асоціацію ЄС – Україна у сфері торгівлі» АППАУ виконує проєкт з розвитку кластерів ІАМ в регіонах Харкова та Запоріжжя «ClusteRISE». Це послужило стимулом для зростання активності нових кластерів та кластерних ініціатив в регіонах Миколаєва, Вінниці, Києва, Рівенщини (меблевий кластер) та Донецької області (2 пром кластери). Завдяки цьому АППАУ також виконує окремі завдання проекту Національної стратегії кластерного розвитку, поданого на Мінекономіки в жовтні 2020. На жаль, з боку самих Міністерств чи рег. адміністрацій особливого інтересу до цієї теми не видно, фінансування немає.

Виходить на те, що українські кластери більше потрібні європейським партнерам, ніж українським владним структурам. 

 

  1.     Мережа Центрів 4.0 – в форматі, який виводить їх за рамки нинішньої системи ЗВО й робить незалежними організаціями, орієнтованими на ринок, – третій інструмент.  Важливо відмітити, що українська концепція Центрів Індустрії 4.0 є близькою до європейської DIH (Digital Innovation Hub) з тією різницею, що поштовх DIH початково був заданий державами ЄС та європейськими структурними фондами.

Ціна питання: від 150 тис євро на 1 центр (початкові вкладення після чого центр виходить на самоокупність).

Стан на серпень 2021: певний прогрес є також і в цій сфері. Як було сказано, ініціатива директорату реального сектору економіки Мінекономіки завершилась прийняттям постанови КМУ про Центри 4.0.  Це дає офіційні підстави ректорам наших університетів та інших державних закладів швидше вирішувати адміністративні питання створення таких центрів і у взаємодії з органами місцевого самоврядування. Також АППАУ запустила програму переходу на DIH – очевидно, що можливостей тут значно більше. Крім КПІ ім. Сікорського (проект BOWI), в цьому ж напрямі зараз швидко рухається “Запорізька політехніка”. Є також певний прогрес в рамках регіональних стратегій смарт-спеціалізації. Тут АППАУ, спільно з кластерами ІАМ та Інститутом економіки та прогнозування НАН підготували власну, адаптовану до європейської методику – українську версію підприємницького відкриття.

 Окремо – й на рівні стимулювання всіх секторів промисловості, була пропозиція створення Державного фонду розвитку промисловості та інновацій. Подібні фонди, що стимулюють модернізацію промисловості, інновації та діджиталізацію є сьогодні також в більшості країн – наших сусідів.  Згідно даних АППАУ, над пропозицією подібного фонду працює наразі кілька міністерств.

Загальна пропозиція АППАУ (формула 3+5) щодо пріоритетних інструментів та інституцій для НЕС 2030 візуально відображена рис.

  

3.    Принцип комплементарності та взаємодії інструментів та інституцій

В кількох важливих документах 2020 аналітики Industry4Ukraine відзначали, що ніякі інструменти чи інституції не працюють ефективно “самі по собі”. Згідно напрацювань UNIDO в промислових секторах (або ширше – в будь-яких довгострокових програмах змін в економіці),

в конкретний момент еволюції промисловості даної країни ефективно працює комплекс мінімально з 3-5 інструментів доповнений кількома інституціями.


По мірі розвитку та виходу на наступний рівень зрілості, цей комплекс розширюється та змінюється на нові інструменти та інституції.

Принцип взаємодії відображений на рис стрілками “впливу” на прикладі галузі електротранспорту – саме державне підприємство (якого не існує), мало б брати на себе функції по прискоренню розвитку чисельних інструментів (в синьому) та залучення фінансування під їх швидке розгортання. Натомість, профільні бізнес-асоціації (й що доказує приклад АППАУ) – вже спроможні брати на себе функції розвитку галузевих акселераторів, мережі Центрів 4.0, підтримки молодих кластерів тощо. Водночас, вони так само потребують фінансування під ці програми.

Іншими словами, стратегічна ціль як «швидке зростання проникнення цифрових технологій серед МСБ середньо-високотехнологічних секторів» відбудеться тоді, коли

А) в дію вступають як мінімум 3 інструменти – а) стимулювання попиту, б) testbeds, c) мережа експертів,

Б) одночасно ці інструменти будуть запроваджуватись за підтримки 3-х інституцій – а) державної агенції, б) кластерів ІАМ (які об’єднують цих МСБ та розробників), с) Центрів 4.0 які в свою чергу вирішують завдання підготовки кадрів та просвіти ринку.

Наша критика на НЕС 2030 полягала в тому, що ніякої уваги до слабких інституцій та необхідності їх посилення або створення, в цьому документі не було. Між тим, саме слабкість центрального уряду, як головної виконавчої інституції і є тим чинником, який вже наполовину нівелює цю, загалом, хорошу стратегію.

АППАУ та орг. комітет Industry4Urkaine закликають державні установи та колег з інших бізнес-асоціацій консолідуватись навколо вищевказаних пріоритетів. Адже як показує розвиток в 2021, Україна не надто поспішає з розвитком в  цій сфері й це означає тільки одне – наше відставання від розвинутих країн в Індустрії 4.0. зростає.

Детальніше на тему поточного стану та перспектив діджиталізації в промисловості – на вебінарі АППАУ та Запорізької ТПП 17 серпня,-  запрошуємо.

 

Виконавча дирекція АППАУ.