Головні інструменти колаборації в policy-making Індустрії 4.0

На початку 2020 проект aCampus зафіксував інноваційну методику колективної співпраці в спільноті Індустрії 4.0, й саме в створенні нових керівних документів (гайдів, аналітичних звітів, методичних рекомендацій). І яку ми досить швидко забули. Точніше – хтось, можливо, й пам’ятав та частково використовував, але ми не ввели це, як спільну та узгоджену для всіх policy-makers практику роботи в спільноті Індустрії 4.0. В підсумках нашої роботи за 2020 – саме час її згадати, відновити, узагальнити, – й зрештою все-ж прийняти як спільний стандарт.

Суть методики «колаборативних команд»

Проект aCampus мав на меті не тільки переклад 5 стандартів та просвіту ринку, а й доведення їх окремих положень до ринку, – тобто реального впровадження стандартів. В спробах залучити ринок, ми швидко вийшли на 2 фундаментальні положення

  1. Необхідно формувати колаборативні команди, де першим кроком є правильний розподіл ролей між університетами, науковцями, розробниками та промисловцями.
  2. Запускати ці команди неможливо без використання спеціальних інструментів, досконале володіння якими є дуже важливим.

Перше питання є майже очевидним для більшості policy-makers, – ясно, що вказані категорії мають різні ролі, різні спеціалізації, тому їх поєднання та баланс є дуже важливим в більшості процесів та проектів Індустрії 4.0.

Що стосується другого, – тут можна багато імпровізувати. До певної міри, команді проекту aCampus пощастило – ми швидко вийшли на одну цікаву європейську методику, яка визначально передбачає та фокусується на залученні широких аудиторій до процесу створення стандартів. Більше того, ми вивчали, як працюють ці інструменти ігровим методом. На жаль, це посилання – https://idea-mania.eu/ – більше не працює, тому я поясню суть гри в кількох головних тезах

  1. Досягнення цілі відбувається наступним чином. В проходженні 4-х головних етапів – Аналіз, Дискусія, Консенсус, Стандарт, – ви маєте подолати кілька сходинок (ітерацій) поєднуючи при цьому різні категорії стейколдерів.

    «Фішка» полягає в тому, що ви ніколи не перейдете на наступну сходинку поки не навчитесь правильно поєднувати 4 головні інструменти для єднання стейкхолдерів: Дослідження, Нетворкинг, Розвиток ідей та Промоцію.

Тут будемо відразу узагальнювати – для широких кіл policy-makers Індустрії 4.0 під терміном «стандарт» (як ціль) ми будемо мати на увазі кращу практику, яка фіксується у вигляді вихідного документу. Це може бути аналітичний огляд чи звіт, керівництво до дій, методичні рекомендації, біла книга, policy-paper тощо.

  1. Наприклад, в проекті aCampus вихід документу проходить 4 послідовні етапи (бізнес-процеси)

 

 

  1. В процесі переходу з однієї сходинки на іншу ось як ми трактували 4 головні інструменти

Далі я більш детально розкрию 1-ий інструмент, але відразу наголошу що переклад тут невірний – мова саме про дослідження (research – як вишуки, «докопування», дослідження конкретного питання), – це основа й 1-го бізнес-процесу «Аналіз».

 

  1. А ось як виглядав в проекті aCampus розподіл ролей

 

В цій презентації є всі деталі цього підходу, ця стаття від 2019 дає більш повний огляд деталей нової методики, а повний звіт проекту aCampus можна завантажити тут.

 

Чому ця методика важлива – приклади 2020

Повні підсумки 2020 в policy-making Індустрії 4.0 ще в роботі. Зараз я хочу просто на прикладах кількох проектів пояснити, чому ця методика важлива – й особливо в частині інструментів.

A. Розробка Національної програми кластерного розвитку  –  проект з липня по вересень 2020, – відразу пішов досить близько до запропонованого сценарію. Через дослідження українських та європейських практик, активні (щотижневі) дискусії ми швидко рухались до кінцевого документу. На початку проекту ми також визначили розподіл на райтерів та активних критиків, – це було важливе застосування практик, отриманих з aCampus. Аналогічно,  упорядкування термінології на початку дискусій також було важливим елементом вирівнювання. Що стосується використання інструментів, важливими є наступні моменти

    1. Дослідження: найкращу експертизу демонстрували ті експерти, які вже були в темі. Оксана Кушніренко, Олена Ципліцька (ІЕП НАНУ), Світлана Кропельницька (Університет ім. Стефаника з Івано-Франківська), Людмила Шийко (Прикарпатський еко-енергетичний кластер) й автор цих рядків взяли на себе левову частку робіт по написанню документу. Й водночас ці експерти демонстрували високу здатність обробляти нову інформацію – адже кожен з експертів апелював до свого багажу знань, своїх джерел, – отже для досягнення консенсусу приходилось їх всіх переглядати. Звідси можна резюмувати, що кращі дослідники і є кращими авторами контенту, а значить і основи політик. Пізніше ця теза вийшла в проекті «Інтеграція 4.0» у фіксацію ролі науковців саме як policy-makers. Й показово в даному випадку, й аналогічно в проекті aCampus – що саме університети та наукові інститути демонструють цю рису.
    2. Нетворкинг: ключова роль в цьому проекті (як і в aCampus) належала АППАУ, як бізнес-асоціації. Дійсно, роль сполучення науковців з ринком – це роль бізнес-об’єднань. Ми залучили до процесу обговорення всі активні кластери, які знали – їхня участь та зворотній зв’язок були дуже важливим для валідації вихідного документу. Але що стосується негайної інтеграції кращих кластерних практик – нам нічого було додавати відразу. Виявилось що їх – зафіксованих та проаналізованих просто немає. Закриває цю лакуну сьогодні кластерний комітет, який почав поступову фіксацію цих практик – див. останні звіти тут.
    3. Розвиток ідей: оглядаючись назад й узагальнюючи на різні проекти, можу сказати, що ця область – найслабша ланка в нашій спільноті. Скільки б ідей й хто з нас не генерував, їх підхоплення та розвиток відбувається мляво, не прямим чином (наприклад, як негайний відгук, цитування, публікація як продовження…) й частіше всього не публічно. «Щось десь там якось відбувається… в кулуарах…». Найбільш цінний зворотній зв’язок надала авторам умовно “зарубіжний” учасник – наша Анастасія Константинова, європейський експерт по кластерам з Німеччини. Натомість – за виключенням “лайків”, ніяких професійних відгуків від українських експертів по кластерам, яких начебто чимало в країні, ми не отримали. Цікаво сьогодні переглядати також інші подібні матеріали, зокрема рекомендації аналітичних дайджестів Industry4Ukraine – там дуже багато все ще актуальних ідей, – але де, на яких рівнях ми бачимо їх продовження?
    4.  Промоція: натомість, в цій сфері ми досягли певного прогресу. По-перше, ми таки почали виводити наших експертів на єдиний ресурс платформи – мова про публікації Людмили Шийко (бенчмаркинг кластерів) та Оксани Кушніренко (про смарт-спеціалізацію). До речі, остання й досі рейтингується пошуковиком гугл як одна з топових за цією темою.

Один з явних «проколів» в цьому проекті саме в області “розвитку ідей”. Ми пізно усвідомили зв’язок регіональних політик (про які є окремий розділ в програмі) з конкретними грантовими проектами, зокрема, Мінрегіону. На практиці це призвело до того, що 2 проекти в жовтні 2020 ми подавали у великому поспіху й жоден з них не пройшов. Але ж це можна було закласти раніше в рішення програми.

B. Проект розробки гайду «Інструменти промислової політики» – так само опирався на вже існуючу експертизу. В першу чергу, мова про напрацювання ДП «Укпромзовнішекспертиза», як робота НІРУ й загальну експертизу команди Власюка В.С. Інші цікаві штрихи до цієї роботи в контексті інструментів

    1. Дослідження: великий обсяг документів від UNIDO був «перелопачений» 2-ма експертами – автором цих рядків та Павлом Вернівським. Водночас повного вирівнювання в акцентах та розумінні положень одного з головних «Індустріалізація – як рушій сталого розвитку та достатку», на мою думку, досягнуто не було. Інтенсивність дискусій в цій команді проекту була значно нижчою в порівнянні з проектом кластерного розвитку.
    2. Нетворкинг: тут важливим було залучення й тестування методики цього проекту на 3х бізнес-асоціаціях – АППАУ, Федерації автопрому та Української меблевої асоціації. Не менш важливим було залучення ще 1 експерта – автора, – Тарас Миколаєнко чудово доповнив огляд інструментів українськими кейсами й аналізом нашого розвитку в цій сфері.
    3. Розвиток ідей: документ вийшов тільки в кінці листопада, тому ще рано говорити про «підхоплення та розвиток». Можна вказати хіба що негайне підхоплення запропонованих методик – інструментів робочою групою АППАУ в пропозиціях для НЕС 2030, але це – своє ж середовище, й це очевидно. Що стосується ширшого загалу, то реакція спільноти policy-makers така ж,  – «все мляво», – й над цим потрібно задуматись. Найбільше мене дивує, відсутність відгуків експертної спільноти на кейси Тараса Миколаєнко – адже, очевидно, що саме українські кейси, багато з яких є дуже контраверсійними по своїм результатам мали б бути в центрі уваги справжньої експертної дискусії про інструменти промислової політики в Україні.
    4. Промоція: промоція є рушієм і для залучення, і для просвіти ринків, і як частина процесів лобіювання. Але також для фіксації думки авторів та авторитетних джерел, їх власної промоції. В цьому проекті ми вивели на сайті платформи Industry4Ukraine багато перекладів матеріалів UNIDO, по кілька блогів – прикладів зарубіжних політик від Павла Вернівського та від Тараса Миколаєнко – про українські. Всього кількість статей, що освітлювали ті чи інші аспекти інструментів пром політики доходить до 20. В цьому проявилась ще 1 краща практика – кількість напрацьованого матеріалу в рази перевищувала обсяги того, що можна давати в е-гайді. Тому рішення, що було прийнято – давати «лишній» контент у вигляді просвітніх блогів. Це – також практика aCampus, й в цьому цей проект пішов набагато далі в порівнянні з проектом кластерної розробки.

Водночас, сьогодні очевидно, що цієї промоції недостатньо – по-іншому важко пояснити, чому так мало йде підхоплення та розвитку ідей цього дуже важливого документу. Що цікаво, – в згаданій вище грі, промоція розглядається саме як інструмент переходу на наступну сходинку.

Іншими словами, немає промоції, – немає переходу й все зупиняється або заморожується на тому ж рівні.

Відповідно, ця теза автоматично генерує питання до бюджетів, ресурсу, технік та тактик GR, PR та маркетингу.

С) Проект «Інтеграція 4.0» – це на мою думку, ідеальний проект з точки зору тестування та покращення всього того, про що вище. Адже його суть – саме в колаборації в самих широких межах й дуже різноманітних аспектах. Й тим більше, що він націлений відразу на 5 регіонів та на інноваційний розвиток. Отже, тут є всі умови для розкриття інструментів про які мова. Що ми маємо на даний момент

    1. Дослідження: ми досить добре дослідили розвиток смарт-спеціалізації в Україні. Натомість, – критикуючи формальні, поверхневі чи ізоляціоністські підходи від владних структур, ми ще досить мало вивчили питання як все-ж, малі країни ЄС реалізують цей напрям в себе. Та ж Польща, чи Литва, чи Сербія – публікацій та аналітики на цю тему ще немає. Прогресом тут можна вважати той факт, що вже є окремий розділ на сайті платформи й він швидко зростає новими матеріалами.
    2. Нетворкинг: в цільовій моделі проекту мова йде про залучення всіх 8 головних категорій. Перші заходи що відбулись в регіонах показують досить різну картину та різні контексти, де спільний знаменник хіба що в тому, що – а) потрібно рухатись поступово – об’єднати «всіх відразу» й досягти консенсусу будь в чому просто нереально, б) в цьому процесі потрібно діяти системно та планомірно.
    3. Розвиток ідей. Якраз цей проект дає масу нових ідей щодо розвитку та об’єднання, й більшість з них ми фіксуємо окремими звітами за тим же посиланням. Чому тут все багатше на ідеї та їх розвиток? На мою думку, саме тому, що а) початкова проблема інноваційного регіонального, промислового розвитку є дуже актуальною, й б) ми ефективно використовуємо найбільш релевантний, головний метод – а саме експертного обговорення на онлайн нарадах та зустрічах в широкому форматі. Їх багато й також щотижня.
    4. Промоція: як доповнення до попереднього – швидкого розвитку ідей та підхоплення не було б, якби не швидка, публічна фіксація результатів з наступними обмінами відразу по 5 регіонам. Це створює не тільки ефект передачі – розповсюдження ідей, але також додатково мотивує учасників. При цьому сайт платформи Industry4Ukraine починає відігравати саме ту роль, яка йому призначалась від початку – саме як комунікаційного та ресурсного хабу.

Чи є тут зони росту? – безумовно, є. Зокрема, й враховуючи масштаби проекту – ми очікуємо значно більше залучення науковців, а також регіональних лідерів – зі своїми думками, публікаціями, й зрештою – пропозиціями проектів розвитку. Недавні результати нового конкурсу Мінрегіону є дуже далекими від інновацій в промислового розвитку,  – і це в черговий раз підтверджує важливість теми цього проекту. Окремо відзначу в цьому контексті позицію колеги по орг. комітету Industry4Ukraine Івана Кульчицького, який в тій чи іншій ролі приймає участь в більшості наших розвиткових проектів й активно сприяє саме в нетворкингу та в розвитку ідей.  Нам потрібно більше таких колег зі сфери науки, освіти та інновацій, а також від державних структур.

 

Питання та пропозиції до планів дій на 2021

Отже, що в підсумку цього й що важливо для спільноти policy-makers в планах на 2021

  1. Необхідно провести уніфікацію, доповнення та розширення запропонованої методики роботи колаборативних команд. На мою думку, це дасть значний синергетичний ефект в діях наших експертів в цілому ряді поточних та нових проектів policy-making
  2. Найбільш проблемну зону «розвиток ідей» – потрібно деталізувати та конвертувати в ряд більш простих, доступних та зрозумілих інструментів та методів дій.
  3. В принципі, по кожному з інструментів є зони росту. Зокрема, кількість методів та тактик в темі «нетворкинг» є дійсною великою. Можливо саме кластерний комітет може взяти на себе цю фіксацію, оскільки ця тема вже є гарячою для нових кластерів.
  4. Окремо, варто проговорити з науковцями та освітянами методи їх мотивації до кращих досліджень, а головне – їх публічного представлення й у вигляді, орієнтованому на широкі категорії. На мою думку, їхній потенціал в десятки разів перевищує те, що ми бачимо в публічній сфері на онлайн ресурсах.
  5. Дуже важливо також проговорити та зафіксувати на 2021 теми розвитку, за якими мають йти напрацювання політик в Індустрії 4.0 – й де широка співпраця наших policy-makers є фактором успіху.

Будемо обговорювати все це на онлайн нарадах та вебінарах в січні. Зустрічні пропозиції та ідеї приймаються.

 

Юрчак Олександр