В рамках проектів ClusteRISE та «Інтеграція 4.0» АППАУ (як виконавець цих проектів) намагається знайти точки дотику з кластерним та інноваційним розвитком промислових хайтек секторів в регіональних стратегіях регіонів України. Нами проведено аналіз щонайменше 4-х регіональних стратегій, також ми аналізуємо матеріали, що виходять з центрального рівня й стосуються проектів смарт-спеціалізації регіонів. Все це необхідно, щоб в розмові з регіональними ОДА та меріями швидко домовитись про напрями та проекти співпраці.
Але картина, що представляється далі, заставляє замислитись – чи дійсно українські регіони прагнуть вийти з тренду деіндустріалізації, що все більше захоплює економіку країни, чи навпаки – прийняті стратегії тільки посилюють цей тренд? Давайте розбиратись.
В якості дисклеймеру
Відразу зазначимо, що даний огляд не претендує на повний чи дуже детальний аналіз всіх розроблених стратегій. Натомість, ті стратегії, що попали в наш огляд, дійсно мають низку подібних характеристик. Оскільки в багатьох місцях наш аналіз звучить критично, а з іншого боку, хибні ототожнення – не наш метод, то далі в огляді звучить узагальнений образ тільки окремої частини українських регіонів – «N-щина», й до яких в нас є особливі очікування щодо індустріального та пост-індустріального розвитку. В них – як найпередовіших у високотехнологічних секторах промисловості, – нам було важливо помітити та зафіксувати курс на інноваційну, новітную індустріальну економіку, що базується на нових засадах смарт-спеціалізації та розвитку нових технологій. Ми також закликаємо розробників стратегій та інших експертів регіонального розвитку, стратегічних планувальників різних рівнів коментувати дані висновки – вони дійсно є важливими для багатьох категорій стейкхолдерів промислового та хайтек розвитку.
Отже, що собою представляє «стратегія розвитку N-щини до 2027?»
Назагал, стратегії написані в досить класичному вигляді – від аналізу поточного стану, огляду різних сценаріїв розвитку й далі постановки цілей та напрямів розвитку. Окремо регіони представляють план заходів, що реалізує ці напрями, на короткостроковий період 2021-23. Останнє нас цікавило найбільше – адже саме тут є бюджети, отже саме тут проявляються справжні наміри та орієнтації регіонів. Коротко пройдемось по всім розділам N-щини.
Аналіз поточної ситуації
Стан промисловості у всіх переглянутих стратегіях можна охарактеризувати як наростаюча де-індустріалізація. Типовими є фрази – «у структурі промислового виробництва протягом 2010-2019 років відбулось суттєве зменшення частки виробництв з високою часткою доданої вартості (зокрема, частка «машинобудування» зменшилася у 1,8 раза), легкої промисловості – у 3 рази) та збільшення частки виробництва сировинних видів продукції (енергетики до 31,2%), добувної промисловості – у 2,8 раза (з 0,6% до 1,7%)).»
Дані регіонів свідчать не тільки про деіндустріалізацію, мова також про супутні або наслідкові тренди спрощення економіки, втрати робочих місць та інших негативних процесів.
Картина в сфері науково-технічних розробок теж змальована досить ясно. Якщо кількома словами, то «потенціал ще є, але різко падає». Цитата – «найбільшу спроможність до науково-технічного прогресу виявляє промисловість, а саме підприємства харчової промисловості, машинобудування, енергетики та добувної промисловості. Але з 2014 року кількість осіб, які займаються на N-щині науковими розробками та дослідженнями зменшилась вдвічі».
Конкурентними перевагами N-щини у контексті смарт-спеціалізації (на відміну від інших регіонів) є
- наявність науково-технічної та виробничої бази для будівництва на експорт (йде перелік продукції)
- Наявний потенціал висококваліфікованих спеціалістів
- Унікальність окремої продукції що виробляється, зокрема (йде перелік).
Це дуже добра констатація переваг, запам’ятаємо ці висновки, й особливо в контексті вищесказаного про те, що всі ці переваги за останні 10 років в нас знижуються орієнтовно в 1,5-2 рази.
Далі в стратегіях розглядаються 3 сценарії – песимістичний (=поточний), оптимістичний та реалістичний.
Песимістичний сценарій базується на припущеннях, що все йде «як зараз» та в минулі роки. Він малює похмуру картину продовження еміграції кваліфікованих спеціалістів, зміщення структури економіки до послуг, де переважає торгівля; скорочення робочих місць в реальних секторах економіки; відсутності змін в промисловій політиці й наслідком чого дуже подальша деградація. Важлива цитата – «пріоритети в розвитку галузей будуть надаватися підприємствам, що не потребують значних капіталовкладень в організацію та підготовку виробництва, або мають швидку економічну віддачу, а саме – у низько- чи середньотехнологічні, ненаукоємні галузі харчової промисловості, електроенергетики, виробництва будівельних матеріалів та ін.».
Оптимістичний сценарій базується на припущеннях, що реформи все-ж починаються – «успішно впроваджується державна політика щодо підтримки підприємництва; стабілізується курс національної валюти, зменшується зовнішній борг, ціни на енергоносії поступово зменшуються; зростає інвестиційна привабливість України; ефективно діє Державний Фонд регіонального розвитку тощо, … а N-щина активно реалізовує Стратегію та забезпечує розвиток «точок зростання» економіки».
В результаті цього сценарію реалізується «інноваційний сценарій розвитку економіки області, проведено комплексне оновлення виробництва промисловості, технічну модернізацію матеріально-технічної бази, впроваджено сучасні та безпечні технологічні процеси, здійснено перехід на енергозберігаючі та ресурсозберігаючі технології, насамперед у машинобудуванні, електроенергетиці, харчовій промисловості, на транспорті, які є найбільшими споживачами енергоресурсів, підвищено конкурентоспроможність виробництва і, відповідно, покращено структуру експорту області. Розвиваються види діяльності невиробничого сектору економіки (ринкової інфраструктури, інформаційного, інжинірингового та консалтингового обслуговування, науково-дослідної та проєктно-конструкторської діяльності), які є не тільки чинниками зростання ефективності виробничої сфери регіону, а й запорукою його постіндустріального розвитку. Створюються нові робочі місця.»
Реалістичний сценарій «побудований на тлі повільних процесів модернізації виробництва, поступового впровадження реформ і трансформації правового поля та неготовності населення країни до різких змін. Наслідком таких умов стане вкладення фінансових та інших ресурсів у підприємства та території, які мають найбільшу готовність. Інвестиції будуть вкладатись здебільшого у середньотехнологічні (харчову, переробну) галузі і лише у окремих випадках у високотехнологічні (машинобудування, тощо..), які і будуть формувати окремі «точки зростання». Розвиваються існуючі та відкриваються нові середньо- та високотехнологічні підприємства, поступово формується нова модель інноваційного розвитку. Поступово виходить з «тіні» малий і середній бізнес, але державна підтримка для його розвитку є недостатньою».
Тут, начебто, з’являється інтрига, бо читач розуміє, що його підводять до вибору. Насправді, це відчуття швидко проходить, оскільки подальші виклади йдуть без бодай якогось згадування цих сценаріїв, й навіть в кінці документу стратегії N-щини важко зрозуміти який же сценарій насправді закладається в розвиток. Для цього потрібно відкрити інший документ – «План заходів N-щини до 2023». Обидва документи, зазвичай, лежать на сайтах кожної ОДА в одному розділі.
Цілі, напрями та плани розвитку
«План заходів до 2023» є справді головним, оскільки опирається на розроблені вже в «Стратегії розвитку до 2027» стратегічні напрями та цілі, але саме тут вже є конкретика щодо цифр, проектів та заходів.
Отже, якщо ми співставимо ці 3 категорії – стратегічні цілі, операційні та відповідні їм плани заходів, то отримаємо картину як на рис. 1. Постановка цілей (зліва) назагал відповідає аналітичним висновкам й, здавалось би, реалізує оптимістичний сценарій, якби…

… якби не план заходів (справа)! На рис.1 представлений реальний приклад одного з регіонів. Тут бачимо повну підміну понять – те, на що реально N-щина планує виділяти кошти впродовж наступних 3-х років стосується виключно сировинних секторів економіки! Хоча в смарт-спеціалізації гордо звучить ще 1 сектор – «машинобудування».
Машино (або його різновиди, авіа-, судно-, приладо- та інші будування) є найбільш високотехнологічним сектором промисловості й зазвичай саме тут створюється найбільша маржа, мав би бути найбільший експорт та найбільша кількість робочих місць. Все це – ази економіки. Й N-щина в аналізі заявляє про «ще живі» ці сектори, як головні переваги смарт-спеціалізації (див вище)! Але в плані заходів жодних ознак інвестування в цей сектор (і який впав двічі за останні 6 років, як сказано в аналітиці стратегії) чи якихось інших змін – не помічено. В чому тоді сенс такої «смарт-спеціалізації»?
Вказаний приклад, можливо, – найпоказовіший. В окремих N-щинах можуть бути на 1-2 більше проектів, які мають більш пряме відношення до високотехнологічних секторів промисловості. Інколи навіть можна зустріти термін «Індустрія 4.0». Але в цілому, й з огляду на відсутність комплексу необхідних дієвих заходів щодо припинення тренду деіндустріалізації сумнівів не залишається –
регіональні влади свідомо вибирають песимістичний сценарій розвитку, дуже добре описаний в їх же стратегіях.
Тобто, не можна сказати, що розробники не усвідомлюють, що вони планують – адже сценарії задані ними ж. Хоча сторонньому читачу зрозуміти причинно-наслідкові зв’язки не так просто. Всі документи добряче розбавлені словами як «інновація», «смарт-спеціалізація», «підвищення якості життя населення», «зростання добробуту» тощо. Ну і звісно, все це – «європейський курс». Ну і ще – щоб розібратись, потрібно вичитати 2 різні документи обсягом під 100-200 сторінок.
Головні помилки розробників
Якщо спрощувати, то можна закреслити повністю перший документ (стратегію) – він майже ніяк не впливає на другий. Видається на те, що головний рушій того, що попало в план заходів – це з категорій «що вже було» або «що швиденько знайшли» з більш-менш підходящими ознаками в тій чи іншій категорії. Підігнати все це під розумні слова – справа техніки, точніше словесних маніпуляцій. Принаймі, це вірно по відношенню до промислових хайтек.
Якщо більш методично, то помилки розробників для фахівців зі сфери стратегічного планування очевидні
- Відсутність пріоритетів та фокусу на промисловості та її високотехнологічних секторах, як основі сучасної економіки достатку (а не бідності). Це – світоглядний, візійний гандж й, по-суті, ця ситуація є дзеркалом того, про що написаний Маніфест Industry4Ukraine. Бо з одного боку, в аналітиці правильно визнається про взаємозв’язки цього сектору з показниками робочих місць, інновацій та експорту. Але з іншого – в цілях та планах, промисловість просто губиться та нівелюється серед десятків інших напрямів діяльності. Таким чином, регіони свідомо планують свою економіку бідності.
- Розірваність аналітичної фази зі стратегічними напрямами та планом дій. Розрив є не тільки між цілями та планами, як показано на рис. 1. Навіть між аналітичною фазою та набором стратегічних цілей та напрямів дій є розрив, оскільки запропоновані опції далекі від релевантності. Тобто, запобіжні чи корегуючі стратегії зовсім не відповідають тій глибині кризи деіндустріалізації, в яку ввалюються економіки регіонів. В цьому здається, регіонам дійсно бракує кращих знань та розуміння «а що ж потрібно робити».
- Слабкість ініціатив та проектів, запропонованих в планах дій. В окремих випадках, «слабкість» можна сміливо міняти на «убогість». Але очевидно, що в цьому не тільки провина чи біда розробників з департаментів ОДА. За нашою інформацією, дуже мало бізнес-об’єднань, експертних спільнот та окремих фахівців з промислових хайтек регіонального рівня по-справжньому включались в роботу по розробці регіональних стратегій. Хоча всі можливості були, й ОДА намагались їх залучити. Очевидно, що ця убогість з хорошими проектами розвитку стосується й самих бізнес-спільнот.
- Хибне розуміння корегуючих заходів. Якщо хтось думає, що роль регулятора, це про вплив на середовище та створення умов, – то це точно не про регіональні стратегії. Вони переповнені простими, «господарчими» проектами – як ремонт доріг та мостів, проведення окремих великих івентів, знову і знову «розробка та підготовка проектної документації» тощо. Ми, здається, весь час щось проектуємо й проектуємо… Натомість, тут дуже мало йдеться про інструменти та інституції, які є критично важливими для зупинки трендів деіндустріалізації та розвороту на нові засадничі стратегії смарт-спеціалізації та пост-індустріального розвитку. Про це детальніше далі.
- Слабке володіння методичними інструментами стратегічного планування. Економічних розрахунків різних сценаріїв в стратегіях немає. Й це – окреме питання до того, як залучались провідні інститути та економісти національного та регіонального рівнів. Але навіть відносно прості інструменти стратегічного планування, як SWOT-аналіз, використовуються в документах дуже далеко від професійних стандартів.
Як треба було б – кілька методичних рекомендацій щодо цілісності
Отже, якщо найбільший гандж розробників – це відсутність цілісності, то як потрібно було б розробляти подібні стратегії. Ось всього 3 методологічних фреймворка, які ми системно відпрацьовуємо на платформі Industry4Ukraine і які виходять з робіт UNIDO.
1. Загальний фреймворк – структура цифрового виробництва, побудованого на принципах смарт-спеціалізації рис. 2.
Кожен відповідальний керівник, кожен планувальник, кожен експерт, який має бодай якесь відношення до промисловості має знати, що сьогодні світ вже вступив в епоху 4-ої промислової революції. Ключовою ознакою Індустрії 4.0 є стирання меж між виробничими та цифровими технологіями.
Іншими словами, говорити в стратегіях сьогодні про загальну модернізацію виробництв, й окремо – про якісь ІТ-технології чи автоматизацію, як придаток до виробничих технологій – серйозна методологічна помилка.
Потрібно відразу говорити про “цифрове виробництво” – звіт UNIDO на цю тему (рос.) дає не тільки головні ознаки цього стану й тенденцій, але й вказує на ключові чинники переходу “відсталих країн” (до яких належить Україна) в наступну фазу розвитку.
Відповідно, в плануванні необхідно зважати на всі подальші “розклади” цього поняття і якщо N-щина свідомо вибирає пріоритетом будь-який сектор високотехнологічних секторів промисловості, то далі (за методиками UNIDO) є всього 3 рівні планування

- Зона А. Необхідно дуже ясно визначити так звані «критичні місії», які є справді критичними, ключовими для переходу від фази «відсталі» (де зараз перебуває 90% українські підприємств) на наступний рівень. Зазвичай тут мова йде про масштабні процеси модернізації виробничих активів, а також утримання та розвиток кадрів.
- Зона В. В цій зоні необхідно працювати з механізмами та зонами впливу. Звісно, більшість з них стосуються загальнонаціональних положень промислової та інноваційної політик – і які, на жаль, й досі відсутні. Але навіть коректне визначення на рівні регіональних стратегій були б корисними, адже можливості впливу на регіональному рівні все ж є.
- Зона С програмує саме ті інструменти та інституції, ті заходи, які є найбільш критичними для реалізації критичних місій.
Детальніше про визначення та вказані взаємозв’язки – читайте в гайді «Інструменти промислової політики», а також в пропозиціях до НЕС 2030.
2. Декомпозиція та конкретизація рівнів
Приклад такої декомпозиції по рівням представлений на рис. 3 – й він спеціально підігнаний під той самий приклад N-щини, й де тільки заходи представлені у справжній відповідності запропонованими N-щиною стратегічним цілям.

Тобто, як бачимо, мова тут йде про справжнє –
- Нові інституції регіонального рівня як кластери типу ІАМ (Інжиніринг – Автоматизація – Машинобудування) та Центри 4.0 на базі провідних регіональних університетів здатні мобілізувати спільноти науковців – розробників – промисловців для прийняття головного виклику, – деіндустріалізації регіональних економіки. Вартість цих проектів зовсім невисока в порівнянні з бюджетами «латання дірок», якими володіють ОДА.
Вони є найближчими союзниками та партнерами ОДА, й тому їх потрібно підіймати в першу чергу.
- Далі важливо визначити найбільш важливі інструменти промислової політики, і які доступні для регіональних адміністрацій є наступними. Детальний перелік представлених на рис. 4 інструментів виходить за рамки даної публікації.
Важливо зазначити, що мова не про абстрактні речі – в ряді регіонів, за допомогою кластерів ІАМ, регіональних та міжнародних партнерів, ТПП ми вже розгортаємо подібні інструменти (див як приклад 1-ий в Україні Technology & Innovation Day в Запоріжжі).
3. Забезпечення та перевірка цілісності
В роботі «Інструменти промислової політики» ми багато уваги приділили питанням цілісності. Тобто, не можна дуже складні й комплексні речі примітизувати на рівні управлінських рішень. Для прикладу, дуже наївно думати, що введення 1 бізнес-інкубатора на N-щині є вирішенням чисельних проблем промисловців. На рис. 5 представлена матриця відповідності інструментів (в синьому) та інституцій (в жовтому) ключовим проблемам конкретного сектору чи галузі – тут як приклад, стоїть електротранспорт.

Іншими словами, якщо мова про стимулювання попиту й ви дійсно хочете допомогти промисловцям швидше модернізувати виробничі активи – вводіть податкові пільги, СЕЗ та індустріальні парки. Нічого іншого більш дієвого світ не придумав, й Україна давно пасе задніх у всіх цих напрямах.
Але якщо ви також піклуєтесь про наявність сучасних інноваційних рішень для промисловців від МСП, то навряд чи ви обійдетесь секторальних (вузьконаправлених! – й відповідно пріоритетам смарт-спеціалізації) акселераторів, галузевих кластерів та спеціалізованих центрів Індустрії 4.0. Ніякі універсальні бізнес-інкубатори тут не допоможуть.
Комплексне бачення всіх цих елементів на одній мапі допомагає зрозуміти, де ви дієте цілісно, а де фрагментарно. Й відповідно, оцінювати шанси на успіх.
*******
В цілому ситуація з регіональними стратегіями виглядає тривожно. Адже мова дійсно йде про тотальне сповзання в економіку бідності й подальшу втрату найдорожчого активу – людського капіталу.
Цікаво при цьому, що регіони не зробили жодного реверансу на проект національної стратегії НЕС 2030 уряду Д. Шмигаля, й де є маса позитивних, правильних моментів), хоча вектори останньої були відомі вже з вересня 2020. Інерційність, байдужість чи та ж сама недовіра до центрального уряду? Важко сказати.
Ясно одне – всім стейкхолдерам Industry4Ukraine варто мобілізуватись. Подібні стратегії мають бути переглянуті. Варто також уважніше подивитись що планують інші структури – мова про мерії та органи місцевого самоуправління. Судячи по відгукам з регіонів, надій на співпрацю з ними у багатьох більше. Цей рік покаже чи здатні ми разом переломити ситуацію, чи – й в контексті відсутності діючих стратегій національного рівня, – владні структури почнуть таки забивати цвяхи в труну українських промислових хайтек. Свідомо це робиться чи ні – вже не має значення.
Виконавча дирекція АППАУ.
Корисні посилання:
- “Чушки замість кораблів – це виклик чи вирок” – звіт з круглого столу Херсонської ОДА (2018)
- Контрасти Львова – регіональні чи національні (2018)
- Центри 4.0 як регіональні осередки Індустрії 4.0
- Кластери ІАМ – концепція
- Кращі проекти та практики регіонального розвитку ЄС