Професійне використання інструментів політик – навіщо і як цього досягти

В публікації про класифікацію механізмів та інструментів кластерних політик ми надали загальний огляд підходів до цієї теми й привели окремі шаблони, як пропозицію готового toolbox – набору інструментів. Користувачами цього toolbox будуть в першу чергу стратегічні та операційні планувальники – керівники департаментів регіональних ОДА, агенцій розвитку, кластерів та кластерних ініціатив. Неважко помітити також, що велика частина представлених інструментів буде однаковою як для проектів кластерного розвитку, так і для проектів смарт-спеціалізації й обидва  напрями вже стоять в планах розвитку більшості регіонів України. Зі свого боку ми (робоча група з розробки національної кластерної політики) зараз зближуємось та «вирівнюємось» з командою національного проекту смарт-спеціалізації (С3) – вже пройшли перші обміни. Один з важливих моментів цього вирівнювання полягає в близькому розумінні, як працюють інструменти. Пояснимо це на прикладі інструменту мітапів між науковцями та промисловцями. 

Мітапи – як інструмент обмінів та вирівнювання між різними категоріями

Мітапи (від англ. Meetup – зустріч) – простіше, регулярні зустрічі спільноти чи спільнот, – добре й давно знайомий інструмент комунікацій, який масово використовується для самих різних цілей. Термін в промислових та наукових кругах був запозичений з ІТ-галузі, лексикон яких давно став англомовним. Різновидам цих зустрічей немає меж – це можуть бути  установчі наради при започаткуванні нових ініціатив, обміни технічних спеціалістів чи керівників про стан галузі чи технологічні новації, представлення цікавих гостей чи спікерів тощо.  Відносна новизна, яку нам дала ІТ-галузь – це регулярність, неформальність та певна атмосфера таких зустрічей, які свідомо націлюються на досягнення максимально високого рівня  ефективності таких обмінів.

Не дивлячись на мабуть вікові традиції такого інструменту взаємодії, їхню дешевизну та доступність, системне та ефективне проведення подібних зустрічей між дуже різними категоріями, як науковці та промисловці – не очевидне. Обидві категорії зацікавлені в інноваційному розвитку, але розподіл на провайдерів послуг (розробок) та споживачів (клієнтів) цих інновацій в українському середовищі відбувається дуже важко.

Ось 3 головні проблеми, що наперед визначають труднощі таких обмінів й, власне, формують дуже складний контекст ефективного використання такого інструменту в Україні

1. Загальний рівень інноваційних розробок, так званий TRL (Technology Readiness Level) у вітчизняній науці становить від 3 до 4 балів, – це в кращому випадку рівень окремих експериментальних зразків, які не пройшли ще всіх тестувань, необхідних для промислового використання. В більшості ж випадків, мова йде про концептуальне представлення прототипів, а не самі прототипи нових виробів чи рішень.
2. Пропонувати щось на цьому рівні промисловцям, за дуже рідким виключенням, немає ніякого сенсу – їхні бюджети на «розробки з нуля» впродовж останніх десятиліть постійно скорочувались. Тому сьогодні очікування промисловців в сфері інновацій розраховані виключно на придбання діючих й вже комерціалізованих продуктів. Й відповідно,

   будь-які зустрічі «в лоб» (тобто, намагання швидко стикувати попит з пропозицією) в значних масштабах між промисловцями та науковцями приречені на провал – перші не готові платити за розробки, другі – не мають готових, сучасних продуктів.

3. Ключ до системного вирішення цієї проблеми ніколи не був в руках тої чи іншої з названих двох категорій. Є третя категорія, яка мала б включатись й відпрацьовувати глибинні причини такої ситуації. Це – держава. Тут ми переходимо в площину інноваційних політик та їх інструментів, й говоримо про наявність чи, точніше, відсутність в Україні таких інструментів як
   1. Фонди інноваційного розвитку, які власне й вирішують частково проблему фінансування подібних розробок
   2. Інноваційні конкурси – як метод фільтрації кращих ідей, концепцій та готових прототипів для промисловців
   3. Інкубатори та акселератори для промислових стартапів – для вирощування найбільш перспективних інновацій
   4. Центри експертизи та технопарки, з обладнаними лабораторіями R&D тощо – для тестування та доведення розробок до комерціалізації.

Ці інструменти – одні з головних в інноваційному циклі й ця стаття дуже детально розповідає, як ці елементи взаємопов’язані в рамках повного циклу й чому policy-makers всіх дотичних рівнів необхідно дуже добре розуміти «як це працює». Якщо коротко резюмувати наш стан, то ніякого системного керування в державі цими циклами поки що немає. Найбільш критичні елементи – це технопарки, центри галузевої експертизи та акселератори промислових хайтек, не фінансуються й не підтримуються державою. Приватні ж інвестиції в ці інструменти є зі сфери «довгих грошей», й тому також не цікаві місцевим інвесторам.

Потрібно дуже добре усвідомлювати наслідки цих проблем – зокрема, як дуже низький рівень довіри промисловців до науковців й зруйновані інноваційні екосистеми.  Це призвело до того, що переважна більшість промисловців орієнтовані сьогодні на імпорт, тоді як переважна більшість науковців прагне інтегруватись в інноваційні екосистеми розвинутих країн, де є фінансування розробок на початкових стадіях.

Отже, якщо раптом комусь вдасться зібрати дві категорії разом на «просто познайомитись та  поговорити» – це може бути першою та останньою зустріччю. Серйозні директори – промисловці сьогодні зазвичай уникають таких мітапів, вони глибоко переконані, що ніякої користі для вирішення їх проблем подібні зустрічі не дадуть. Ще раз – причина не в науковцях, як категорії учасників інноваційного процесу, а в відсутності системного рішення проблем інноваційного розвитку.

Приклади мітапів, що демонструють дуже різні аспекти та результати

За 5 років просування Індустрії 4.0 й першого серйозного усвідомлення, наскільки наука та R&D грають ключову роль в цій сфері, в нас було десятки зустрічей, де були залучені і науковці, і промисловці. Відповідно, нам неважко зробити власну класифікацію Good. Bad. Ugly.

А. Кращі практики 

Метод організації мітапів, запропонований КАУ (Київський Академічний Університет, який разом з Інститутом математики входить до складу інститутів НАН України) – є дуже хорошим прикладом врахування контексту, що описаний вище. На початку 2019 наш координатор з НАНУ по Індустрії 4.0, Володимир Ночвай (КАУ) запропонував АППАУ спільне проведення мітапів по відношенню до 2-х великих промислових холдингів, які вже мали на той момент власні інноваційні політики (ДТЕК та Метінвест). Вони відбулись в травні та жовтні, й мали попередню підготовку. Зокрема,

• Попередньо вияснялись очікування та пріоритетні бізнес-кейси замовника
• Попередньо відбувалася фільтрація напрацювань НАН щодо цих пріоритетів, й відбирались найбільш інноваційні рішення з найбільш високим TRL, а також спінофф – вже готові, комерціалізовані рішення, які вийшли зі стін НАН й акумулюються сьогодні в окремих фірмах
• Також до зустрічі запрошувались інші розробники по заданій тематиці

Таким чином, формувалась експертна група в якій попит та пропозиція мали дуже конструктивний та професійний грунт для розмови. Відгуки після проведення таких мітапів були дуже позитивними з обох сторін, а пропозиції НАН мали продовження в комерційні площині. Варто відзначити, що Володимир Ночвай та колеги з Інституту металофізики НАН України виступили в даних мітапах в ролі інноваційних брокерів, ДТЕК та Метінвест виставили на першу лінію менеджерів по іннвоаціям, а АППАУ радше допомагала НАНУ в контактах з ринком та в профілюванні деяких бізнес-кейсів. Подобний розподіл є ключовим, але ще дуже рідкісним фактором успіху

Гарний, відпрацьований формат зустрічей науковців та комерційних учасників ринку має ХАІ – він регулярно проводить обміни по актуальним питанням розвиту Індустрії 4.0, зокрема, багато уваги приділяється темам кібер-безпеки та безпеки. Характерна особливість цих мітапів – регулярність, що дозволила з часом відпрацювати формат тематик та викладу матеріалу, які є цікавим не тільки науковцям чи освітянам, але й промисловцям.  Сьгодні цей формат інтегрований в роботу Центру Індустрії 4.0 в ХАІ. А ось звіт 2018 року  АППАУ з установчої наради –тут видно дуже добре єднання в поглядах науковців та промисловців, й власне відкриття Центру 4.0 було наслідком цих рішень.

Іншим гарним прикладом єднання науки з бізнесом є зустрічі в Миколаєві 2019 року, в рамках ініціативи МДЕМ по приїзду генерального секретаря Європейської морської асоціації. Тут також факторами успіху є регулярність (відбулись 3 зустрічі) й спільна робота по вирівнюванню української аженди розвитку морської галузі з європейськими пріоритетами, до якої було залучено перших осіб провідних промисловців, розробників та науковців регіону. Тональність та напрями європейського вирівнювання задавались СЕО C-job Юрієм Жуковим, який є водночас професором Миколаєвського корабельного інституту.

В. Зустрічі “без продовження” 

Тут мова йтиме про різні зустрічі – як корисні й добре підготовлені, так і не дуже, але які всі в результаті не мали продовження – це найбільш типова помилка організаторів, й подібні кейси найчастіше зустрічають саме на рівні регіональних, державних стейкхолдерів.

• На зустрічі у Львові 2018 року в досить широкому складі промисловців, науковців та відбувся відвертий демарш промисловців – після 1-ої частини майже всі вони покинули захід. Причина – нерелевантний порядок денний, причому заданий він був чільниками від ЛОДА та Мінекономіки. Промисловці стомились від загальних фраз та риторики, й хочуть чути  дуже конкретні відповіді на дуже конкретні запитання. Все-ж, певна користь була – див. детальний звіт АППАУ з того дня. Львів – й незважаючи на весь потенціал розробників, залишається «міцним горішком» для Індустрії 4.0 серед інших регіонів, – нам й досі не вдалось встановити конструктивну та спільну аженду розвитку. Велика надія, все-ж, залишається на науковий парк, що створений зараз при Львівській політехніці.
• Зустріч в Сумах в березні 2019 була дуже позитивною на відкриття університетського потенціалу, й дуже сумною по відношенню до промисловців – їх майже не було, а відвідання місцевого підприємства показало, що вони навіть не знають про досягення в хайтек, які є тут же поруч, в їх рідному місці. Ця ситуація є типовою для всіх регіонів, але проблема не тільки в консерватизмі промисловців, – професійний маркетинг та промоція інновацій, де-факто, відсутні сьогодні і в стінах НАНУ, в університетах. Іншим аргументом цього висновку є нездатність регіонів, де присутні наші центри 4.0 зробити не досить складну аналітичну роботу – побудувати власний, регіональний ландшафт інноваторів Індустрії 4.0. До речі, на найсвіжішому й вже експортному лендскейпі 2020 науковців та університети, де –факто, відсутні, що також говорить про рівень наших інновацій.
• Подібна зустріч в Херсоні в листопаді 2019 була більш позитивною в плані майже ідеального «зняття картинки» поточної ситуації. Але – й незважаючи на детальні висновки та пропозиції (зокрема, дуже наглядною є полярне представлення «успіхів» розвитку промисловості від чиновників та промисловців), зустріч не мала ніякого продовження. Відповідно, подібні мітапи тільки посилюють розчарування та недовіру промисловців. «Для чого ж ми збирались?» – кажуть вони. «І навіщо знову збиратись з таким відношенням влади?» – звісно, це наступне запитання.

Очевидно, що зустрічі без продовження «не розтоплюють лід недовіри», товщина якого є  дуже значною у відносинах сторін, а навпаки – нарощують його.

Але наші висновки в цих прикладах стосуються не тільки недостатньої підготовки та-чи невірного формату з боку науковців чи регіональних ОДА. В регіональних зустрічах дуже помітна переважна позиція промисловців щодо «базових умов» (кредити та пільги – «все інше потім», в тому числі інновації). Ця стаття демонструє хибність та безперспективність таких позицій. Звісно, самі промисловці мали б робити більш рішучі кроки назустріч передовим представникам науки та університетів.

Отже, для майбутніх регіональних та чи галузевих мітапів в сфері Індустрії 4.0 підсумуємо головні do’s та don’ts – тобто, топ-помилки та топ-фактори успіху

Виходить на те, що зібрати аудиторію за заданою темою досить легко – особливо для тих, хто спеціалізується на комунікаціях. Але зробити розмову професійною й такою що має продовження в конкретних діях – досить важко.

Для державних стейкхолдерів сьогодні краще бути справжнім профі в організаційній логістиці чи лобіюванні прийнятих рішень на рівень губернатора, в пошуку коштів для реалізації планів, ніж в якомусь посередництві між наукою та бізнесом в високих технологіях. Так само для науковців небажано брати на себе ролі лідерів чи посередників у всіх сферах розвитку інновацій – вони явно на це не тягнуть. Роль справжніх професійних посередників у формування стратегічної аженди має бути відведена галузевим та регіональним кластерам, та-чи агенціям розвитку – саме вони, як ніхто інший, розуміють галузеву та-чи регіональну специфіку й можуть досягати необхідного рівня релевантності. А що стосується науковців, їм давно пора звернути увагу на кращі європейські практики й зокрема, підготовки штату професійних інноваційних брокерів та маркетологів. Без цього, неможливо сьогодні просувати наукові розробки. І тільки разом, у співпраці ми можемо вибудовувати правильні, професійні речі.

*******

Підсумовуючи. Мітапи – чудовий й загальнодоступний інструмент інноваційного розвитку. Але користування ними потребує певних навичок. Тому спочатку варто дуже добре розуміти контекст,  ознайомитись з кращими практиками й ретельно готувати ці заходи, як і follow-up. Короткий тренінг або інструктаж для молодих керівників регіонального розвитку просто необхідний в ряді випадків. Подібний підхід стосується десятків інших інструментів розвитку регіональних політик. Потрібно фокусуватись на професійному використанню сукупності інструментів й хтось має брати на себе лідерство в цьому процесі. Віддавати ж все «на відкуп» недосвідченим керівникам – це пряма дорога до поразки. Це мають добре розуміти нинішні керівники проектів розвитку як національного, так і регіонального рівнів.

Юрчак Олександр.

Корисна інформація

1. Аналітичний огляд «Регіональні політики та Індустрія 4.0» (2018)
2. Індустрія 4.0 та українське машинобудування: стан та перспективи (2018)
3. Ганновер як дзеркало деградації промислових хайтек (2017)– тут вперше показано, наскільки зв’язки між наукою та промисловістю деградували в нас по відношенню до ЄС.
4. Великі бренди – як драйвери цифрової трансформації (2018)– встановлено чіткий маркер, як сигнал для науковців, що невелика частина промисловців прокидається.
5. Запорожский кластери ИАМ (2020) – запуск – стаття показує правильну конфігурацію гравців в сфері кластерного, інноваційного розвитку, релевантну регіональному контексту.