Стан регіональних промислових політик – домінують «базові умови»

Зі звітів наданих регіонами на завершення «Індустріального тижня» однозначно слідує – поки й все ще зі значним відривом домінують вимоги та очікування до базових умов розвитку промисловості. Про розвиток кластерів, чи цифрову економіку майже ніде не йдеться. Що це означає, й чому так – давайте розбиратись. Напередодні дискусій 4 грудня уточнити всі ці акценти дійсно потрібно.

Загальна картина

На кінець листопада звіти по результатам обговорень Індустріального тижня подали 13 регіонів – Дніпропетровська область, Житомирська, Волинська, Львівська, Миколаївська, Рівненська, Сумська, Хмельницька, Харківська, Херсонська, Черкаська та Чернівецька.
Звіти надані по єдиній структурі, їх можна переглянути на сайті https://industryweek.in.ua/, а початкову обробку цих звітів за посиланням.
Згідно з цими результатами
• Головними темами обговорення були індустріальні парки, дешеві кредити та проблеми з трудовими ресурсами (відтік в інші сектори, еміграція, низька кваліфікація тощо).
• Серед головних перешкод для розвитку промисловості названі незадовільний клімат для залучення інвестицій, слабка підтримка експорту, відсутність державних цільових програм розвитку промисловості, та кадрові проблеми
• Серед головних напрямів змін та розвитку лідирують створення ЕКА та кращі фінансові інструменти, введення податкових пільг та преференцій, краща експортна підтримка, та державна підтримка місцевого виробника.
Загальна кількість пропозицій по 3-м категоріям – від базових до цифрової економіки варіюється наступним чином

Рис. 1
Приблизно в такій самій пропорції виглядають і перешкоди для ведення бізенсу.
Згадки про смарт спеціалізацію та кластери, та чи про цифрову економіку йдуть в звітах лічених регіонів й далеко позаду базових умов розвитку. Очевидно, це відображає реальну картину – дешеві кредити (фінансова система) – кров економіки в будь-якому секторі, й без неї неможливо говорити про «високі матерії».

Поточний стан – класична піраміда Маслоу

Отже, ми можемо чітко фіксувати рух по класичній, «індустріальній піраміді Маслоу». По аналогії з цією теорією людської мотивації, ми можемо говорити, що українські промисловці не будуть говорити й тим більше впроваджувати просунуті методи цифрового виробництва поки не задовольнять базових умов розвитку, рис. 2

Рис 2. Індустріальна піраміда Маслоу

Водночас, і якщо ми вже робимо такі аналогії, то варто згадати, що є різні теорії мотивації. Критики неодноразово вказували на обмеження моделі Маслоу. Наприклад, базові умови виживання (їжа або секс) не могли пояснити духовні прагнення тих самих голодних людей, які в свій час в різних країнах започаткували потужні релігійні рухи. Тому ця теорія є тільки частково застосованою HR-ми підприємств і має чимало обмежень. В другій половині 20-го століття з’явилась інша модель, – Герцберга, -як ділить всі фактори мотивації на гігієнічні (просто необхідні, ті без яких ніяк не обійтись) – і мотиваційні (ті, які забезпечують розвиток та утримання персоналу). Вони мають пропонуватись одночасно та паралельно, – а не послідовно в часі. Наприклад, якщо ви пропонуєте ринкову зарплату та премії – це очевидно, гігієнічний фактор, бо всі так роблять. Однак якщо ви не звертаєте уваги на умови праці, навчання персоналу, поїздки закордон, тощо (все те що розвиває людину), вам важко буде утримати освічених, кваліфікованих працівників. Й навіть при високій зарплатні.


Індустріальна модель Герцберга

В продовження цих аналогій, й повертаючись до нашого дискурсу про результати Індустріального тижня, висновки та наміри регіонів могли б трансформуватись і в більш сучасну модель Герцберга, рис. 3

Рис. 3 Модель Герцберга по відношенню до промисловості
Чому це необхідно? Тому, що залишаючись на принципах поступовості (рис. 2) промисловці повертаються (чи точніше, залишаються) в минулому столітті. Всі фактори, про які ми говоримо як «базові» розвинуті та не дуже країни світу впровадили в 90-их роках минулого століття й раніше.

Неважко помітити що модель Герцберга – це паралельний, а не поступовий рух.
Різниця суттєва. Враховуючи наше величезне відставання і яке зростає, яким чином ми хочемо їх наздоганяти «поступово»? З нашими темпами “шаленого равлика”? Зрозуміло, що коли ми «доб’ємо» нарешті наш уряд на ЕКА (ще 1-3 роки?), весь ЄС вже перейде на принципи цифрової економіки. З розвинутими кластерами, та іншими пречудовими плодами смарт-спеціалізації. Наша ж “поступовість” веде нас в глухий кут, точніше до швидкого знищення найбільш високотехнологічних секторів промислових галузей.

Але все це “моделювання по Герцбергу” радше з області припущень, – як бачимо, розуміння в регіонах цього ще немає, що яскраво демонструє рис. 1. Ми сьогодні набагато ближче до моделі Маслоу, ніж Герцберга.

Справжні теми обговорення на 4 грудня

Знову і вкотре сказати про наболіле 4 грудня на конференції «Новітня промисловість» потрібно. Тим більше новим урядовим чільникам, які знову співають старі пісні про «ліберальні та рівні» умови для всіх. Але цього сьогодні явно мало!

Промисловці, регіональні адміністрації мають для себе дати чіткі відповіді на питання які можуть та мають вирішуватись на їх рівні

  1. Фокус на промислових хайтек та Кластерний розвиток
    a. Хто відповідає за ці напрямки на регіональному рівні?
    b. Чому й досі немає цього фокусу, й немає розвитку кластерів промислових хайтек?
    c. Як покращити цю роботу на 2020 – що має бути зроблено в першу чергу?
  2. Цифровий розвиток
    a. Який зараз стан з залученням українських розробників та цифрових інноваторів до промислового розвитку? Як обласні адміністрації можуть покращувати цей рівень?
    b. Як пояснити промисловцям необхідність цього залучення?
    c. Чи є програми діджиталізації промислових секторів? Як їх прискорювати?
  3. Інноваційний розвиток
    a. Які вже є програми та як їх прискорювати?
    b. Чому програми смарт-спеціалізації йдуть так повільно? Що потрібно для їх прискорення?
    Посилання у всіх цих потенційних, можливих відповідях на центральний уряд – це чудово та потрібно. Але що можливо змінювати на регіональному рівні? В звітах про це дуже мало йдеться. До центральної влади в мене тільки одне питання – КОЛИ? Коли нарешті, будуть виконані ці базові умови, про які промисловці криком кричать останні роки? Й від яких дійсно залежить елементарне виживання промисловості?
    Зрештою, дуже важливе питання – як нам краще кооперуватись у всьому цьому? Що стосується, «мотиваційних факторів» Герцберга, АППАУ та рух Індустрія 4.0 має розгалужену мережу інноваторів Індустрії 4.0, регіональну мережу Центрів 4.0, вийшла з ініціативою кластерного розвитку ІАМ, веде ряд інших проектів. Але майже ніде ми не бачимо справжньої зацікавленості ні промисловців, ні обласних адміністрацій в цих продуктах, які здавалось би мають виводити регіони на рівень європейської конкурентоспроможності.
    Можливо, пора? А то виходить так, що з Маніфестом Industry4Ukraine ми начебто погоджуємось, але коли звіряємо свій курс з тим, що там задекларований – нестиковка явна.

Юрчак Олександр.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

You may use these HTML tags and attributes:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>