Нові плани уряду – яку промисловість ми хочемо побудувати?

Промисловість є в центрі уваги нового уряду з першого дня його каденції. Ще в березні – квітні прем’єр-міністр створив навколо кабміну декілька аналітичних центрів, які згодом намагались синхронізувати напрацювання в рамках Центру економічного відродження.  Впродовж 2-х минулих місяців Центр напрацював кілька стратегічних документів, які доступні експертним спільнотам. Зокрема, мова йде про документи як

  1. ПРОГРАМА СТИМУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ ДЛЯ ПОДОЛАННЯ НАСЛІДКІВ COVID-19: аналітичні матеріали (88 сторінок).
  2. ПЛАН АНТИКРИЗОВИХ ІНІЦІАТИВ ДЛЯ ПІДТРИМКИ ПРОМИСЛОВОСТІ. Матеріали для обговорення (30 стр)
  3. ДЕРЖАВНА ПРОГРАМА стимулювання економіки для подолання негативних наслідків, спричинених обмежувальними заходами щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) на 2020-2022 роки (16 стр).
  4. ПЛАН ЗАХОДІВ з реалізації державної програми стимулювання економіки для подолання негативних наслідків, спричинених обмежувальними заходами щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) на 2020-2022 роки. В табличному вигляді представлено 236 заходів.

Метою даної публікації є аналіз цих напрацювань. В першу чергу, ми розглядаємо документи № 1 та 4.

Мобілізація всіх стейкхолдерів

Потрібно відразу віддати належне цьому урядові – врахування очікувань та вимог промисловців в цих програмах є в рази вищим в порівнянні з попереднім. Центр економічного відродження акумулював та провів аналіз десятків пропозицій та програм від всіх активних бізнес-об’єднань. Серед них пропозиції ФРУ, УСПП, СУП, ТПП та чимало окремих галузевих асоціацій. Звісно, були й окремі пропозиції фінансово-промислових груп. Пропозиції від Industry4Ukraine, включно з АППАУ та іншими членами платформи надавав лідер економічного боку, Власюк Володимир Степанович (директор ДП «Укрпромзовнішекспертиза»).

Другий позитивний момент – це досить якісна «фільтраційна» робота початкового етапу, рис. 1

Рис. 1

Отже, що ми маємо в підсумку? Наскільки відповідають ці пропозиції очікуванням наших стейкхолдерів? Й хто з чисельних груп впливу – а зрозуміло, що без цього ніяк – бере верх в новому уряді?

Критерії платформи Industry4Ukraine

Очевидно, що в різних груп впливу можуть бути різні критерії оцінки. Щодо Industry4Ukraine, тут досить все просто – від початку створення платформи ми маємо 3 категорії критеріїв

1) Цілісність та інтегрованість планів уряду визначається Маніфестом Industry4Ukraine. Хоча цей документ досить лаконічний (1 сторінка) й випущений рік тому, його цінність як дороговказу стратегічного розвитку тільки зростає. Маніфест визначає 8 ключових факторів успіху – 3 політичні вимоги та 5 базових умов розвитку новітньої української промисловості. Отже, звіряти курс по всім цим критеріям досить легко.

Разом ці фактори задають вектор розвитку країни як високотехнологічної держави та забезпечують прискорене зростання економіки. Але вони працюють тільки разом – будь-яке висмикування одного єдиного чинника та ігнорування інших не дає бажаного ефекту.

2) Пріоритетність та операційна ефективність

Тут мова йде, головним чином про баланс коротко- та довгострокових пріоритетів, й також про пріоритети, що визначаються поточною ситуацією. Звісно, програму дій зараз в значній мірі визначає фактор post-COVID-19. Але найбільше нас хвилює питання операційної ефективності. Питання підіймалось ще при уряді В. Гройсмана – відсоток виконання запланованих стратегій становив на рівні 10-20%. Головними причинами низької операційної ефективності минулих урядів були кадрові проблеми, відсутність бюджету, невідповідна структура, але також низький рівень відповідальності.

3) Інтеграція в ЄС

Цей напрям є стратегічно важливим як з огляду на політичний курс країни та підписану Угоду про асоціацію з ЄС, так і з огляду на поточні труднощі з експортом, від якого українська економіка є дуже залежною. Особлива увага має бути до частки експорту високотехнологічних товарів, яка за останні 5-10 років постійно зменшується. Це означає, що країна все більше скочується в пастку сировинного придатку розвинутих країн.

Відповідність критеріям

Отже, як проекти нових програм уряду відповідають цим критеріям та загальній нашій ситуації? В цій публікації ми розглянемо детально тільки першу категорію критеріїв – відповідність положенням Маніфесту.

3 трьох політичних вимог – закріплення промислового розвитку в топ-пріоритетах своєї діяльності, схвалення стратегії промислового розвитку та наявності віце-прем’єра з промполітики, здатного координувати комплекс питань на рівні КМУ, – цей уряд впритул наблизився до їх виконання. Немає сумнівів, що промисловість є фігурантом №1 в розгляді економічної кризи й тому, очевидно, вийшла в пріоритети. Програми, що обговорюються – й з урахуванням горизонту дій (2022), – до певної міри відображають стратегічний курс. А питання віце-прем’єра серйозно обговорюється на рівні КМУ у зв’язку з пропозиціями створення окремого Міністерства промисловості та ОПК.

Звісно, по кожному з цих пріоритетів є питання, але в цілому прогрес цього уряду – беззаперечний.

Тепер щодо виконання 5 умов розвитку промисловості

1. Забезпечення базових умов розвитку бізнесу, й в першу чергу, створення сприятливого бізнес-клімату. В травні Денис Шмигаль заявив, що Україна має ввійти в 30-топ країн світу за легкістю ведення бізнесу (попередній уряд О. Гончарука говорив про топ-10). Слайд 11 «програми стимулювання» дає уявлення про наміри уряду

Рис.2

В плані заходів й на виконання цих реформ, ми дійсно знаходимо десятки заходів, як

  • Покращення доступу до фінансів (наприклад, забезпечення 3% кредитної ставки для МСБ)
  • Створення інфраструктури розвитку МСБ ( створення онлайн платформ, центрів підтримки, мережі бізнес-інкубаторів тощо)
  • Покращення умов експорту та міжнародної торгівлі (де на 1-му місці фігурує запуск ЕКА)

Відповідно, можна сказати, що прогрес тут очевидний. Знову ж, з одним «але»  – в правій колонці де має бути оцінка фінансування цих заходів, по більшості пп стоїть або «в рамках передбаченого бюджетом на 2020» або ж «не потребує додаткового фінансування». Обидва пп відразу насторожують – відомо ж, що «перебачений бюджет» насправді не діє в силу зростаючого дефіциту. А «не потребує фінансування» взагалі важко коментувати – як можна отримувати вагомий результат в будь-якій сфері без фінансування? Особливо коли мова йде про інфраструктуру підтримки бізнесу, яка у кожній з країн ЄС має державну підтримку з різних фондів.

В цілому, цей пункт можна вважати задовільним – прогрес є і значний, – хоча б (для початку) на папері.

2. Фокус на середньо- та високотехнологічних секторах промисловості.

Тут вже починаються серйозні розбіжності. Будь-якого справжнього фокусу на зростанні та пріоритеті переробної промисловості, й тим більше високотехнологічних сегментів ми не виявили.

З одного боку в документах «програма стимулювання» та «план підтримки промисловості» є правильні й фахові аналітичні викладки про сировинний уклад та низьку додану вартість нинішньої промисловості, необхідність збільшення долі готових продуктів й також (вже як напрям дій) – про модернізацію та сталий розвиток.

Але коли ми переходимо до конкретних завдань, фокус на пріоритетах переробної промисловості втрачається – мова йде радше про всю промисловість.

Механізм локалізації для продукції машинобудування – єдина пряма ознака цього фокусу, але цього явно недостатньо! Що стосується індустріальних парків, їх наявність зовсім не означає вироблення в них товарів з високою доданою вартістю.

В рамках цього критерію в проекті програми немає

1) Явного фокусу на переробній промисловості та комплексу заходів щодо посилення глибини переробки сировини в Україні
2) Переліку цільових індустрій – драйверів економічного зростання, чи хоча б ідей, якими мають бути цільові програми по їх розвитку. Немає самої постановки питання, що такі програми мають бути. «Достатньо створити умови і…» – і знову ті самі «граблі»?
3) Оперуванням поняттям «мультиплікатор зайнятості» – згадування про будівництво, інфраструктуру та громадський сектор явно не відповідає ні економічним викликам зростання й, особливо, в промисловості, ні розумінню самої природи сталого зростання робочих місць.
4) Заходів по стимулюванню впровадження підприємствами інноваційних та цифрових розробок, й в першу чергу, від вітчизняних виробників.
5) Немає й будь-якого суттєвого фокусу на Smart manufacturing, – Індустрія 4.0 згадується радше побіжно й, очевидно, щоб «відмітитись».

Отже, які виробництва ми хочемо будувати – минулого століття чи ті, які відповідають вимогам 4-ої промислової революції?

Підсумовуючи, – виконання цієї умови в планах уряду є незадовільним.

3. Інклюзивність та скоординованість

Цей пункт говорить про рівні правила гри для всіх виробників з пріоритетом на МСП. В  планах заходів є десятки пунктів в цій сфері й формально це значний поступ вперед. Щодо умови «держава має віднайти фінансовий ресурс для сучасного індустріального розвитку» – питання залишились. Й в першу чергу до Міністерства фінансів та НБУ, які, очевидно, відмовляються створювати спеціальні фонди підтримки запропонованих програм.

Виконання цієї умови можна буде вважати задовільним, коли буде зрозуміла ситуація з фінансуванням.

4. Масова та швидка цифровізація секторів економіки

Тут знову (попередній аналіз програмя О. Гончарука – див від жовтня 2019) – великий «неуд». Уряд  знову дивує нас своїм ігноруванням очевидного. Ніяких значимих й стратегічних напрямів дій про цифровізацію економіки немає в жодному з запропонованих проектів. Позиціонування ІКТ в повній програмі стимулювання економіки, як окремої галузі, з фокусом на секторі телекомунікацій та розвитку талантів говорить, що цей уряд, як і два попередні так і не прийняли позицію Digital Agenda Ukraine про роль ІКТ як драйвера та каталізатора зростання всієї економіки країни.

Автори документу яскраво продемонстрували своє відношення до Індустрії 4.0  – там є аж 1 пункт, цитуємо

  • «Впровадження концепції «Індустрія 4.0» в Україні, у тому числі запровадження корпоративних стратегій цифровізації та переходу до Індустрії 4.0, проведення інформаційних кампаній щодо впровадження та поширення принципів Індустрії 4.0»
  • Відповідальні – Мінекономіки, Мінцифри, МОН
  • Термін – 2020-2022
  • Фінансування – «не потребує додаткового фінансування»

Хочеться нагадати авторам цього рядка, що «корпоративні стратегії» в Україні виробляються вже давно і без держави. Метінвест, Інтерпайп, ДТЕК, МХП та багато інших корпорацій давно запустили свої програми цифрової трансформації. А пріоритети та умови розвитку національного руху «Індустрія 4.0 в Україні» зовсім інші, – ось тільки перші 3 з них

  1. Створення галузевих дорожніх карт цифрової трансформації, й де пріоритетними мали б бути головні генератори ВВП країни – машинобудування, металургія, нафтогаз, енергетика та харчова промисловість. Їх в першу чергу потрібно діджиталізувати, оскільки саме тут є найбільший потенціал зростання, в тому числі в будівництві нових переробних потужностей. Але цим галузям критично не вистачає коштів, координації, кадрів та цільових програм цієї діджиталізації на галузевому та національному рівнях. Й саме тут мали б бути ті самі стимули для цифрових інновацій, що дозволили хоча б частково розвернути армію ІТ-розробників з глобального світу на внутрішній ринок. Ці дорожні карти також мали б включати широкі просвітні програми.
  2. Створення потужної інноваційної екосистеми Індустрії 4.0, де першими в портфелі проектів мали б йти мережа Центрів експертизи 4.0, кластери ІАМ та акселератори промислових, цифрових стартапів.
  3. Створення програм експорту та кращої інтернаціоналізації розробників та інженерних компаній з секторів промислового інжинірингу, автоматизації та ІТ.

Й все це потребує величезного фінансування – загальний портфель проектів Індустрії 4.0 на 2018 становив, як мінімум, 28 мільйонів гривень. І за всі 4 роки існування руху «Індустрія 4.0 в Україні» ми не отримали від держави ні копійки.

Що стосується плану заходів уряду, спеціального розділу по цифровізації немає! – окремі заходи є в розділах про інновації та про підтримку МСП.

Загальна оцінка щодо виконання цієї умови – незадовільно. Уряд не демонструє ніякого суттєвого прогресу в сфері діджиталізації реальних секторів економіки країни, хоча скоро вже рік як створене ціле Міністерство цифрової трансформації.

5. Підтримка розвитку інноваційних екосистем

Це ще один пункт, який віддає тотальним популізмом. Дуже важко коментувати серйозність намірів авторів програми в заходах як «Підтримка розвитку інноваційних екосистем (наукові парки, бізнес-інкубатори, центри R&D й трансферу технологій) та інклюзивного доступу до ліцензійних прав на нові вітчизняні технології, створені за рахунок державних коштів» й де знову стоїть «не потребує додаткового фінансування». Хто ж буде фінансувати ці інфраструктурні проекти, які наразі знаходяться в жалюгідному стані в Україні? Адже й зараз, й в попередніх планах та діях ніякого цільового фінансування в Україні не було. Й особливо це стосується тієї самої промисловості, яку так прагне відродити уряд. Варто при цьому згадати також і нову  Стратегію розвитку інноваційної сфери, яку підготував МОН на початку 2020 року. Де зараз всі ці напрацювання в планах нового уряду? Знову – «в ящик»?

Тому не має сенсу далі глибоко вникати в пп розділу про інновації – «на авось» такі складні речі не вирішуються.

Головні висновки

Ми не маємо повної інформації щодо всіх деталей програм, наступних кроків та дій уряду, центрів впливу на пріоритети програми тощо. Знаємо тільки, що «доопрацювання тривають».

Тому висновки нижче є попередніми.

  1. Програма дій уряду є важливим елементом стабілізації економіки, й сам процес збору ініціатив з бізнесу, його залучення заслуговує на повну підтримку та довіру платформи Industry4Ukraine.
  2. Не викликає сумнівів, що реалізація пунктів програми щодо покращення базових умов ведення бізнесу, підтримки МСП та окремих секторів економіки піде на користь розвитку економіки країни. Ці пункти також заслуговують на повну підтримку.
  3. Разом з цим, поточні проблеми бізнесу, його намагання реалізувати хоча б умови розвитку 2.0 (те, що наші сусіди пройшли 10-20 років тому) аж ніяк не можуть служити засадами української економіки в епоху 4-ої промислової революції. Очевидно, що ця програма дій є
    • Популістською, оскільки не містить реальних засобів та бюджетів для виконання.
    • Такою, що закріплює сировинний статус України – оскільки фокусу на модернізації головних економічних секторів, що генерують ВВП країни сьогодні, поглиблення переробки сировини, діджиталізації та кращій інноваційності цих секторів немає. Тобто, тут немає фокусу на показниках та драйверах економічного зростання, до яких належать в першу чергу середньо- та високотехнологічні сектори по виробництву засобів виробництва та транспорту. Немає фокусу на нових індустріях, які могли б рухати країну вперед на міжнародній арені. Немає розуміння важливості та ефективного запуску enablers (чинників що забезпечують ріст), до яких в першу чергу належать цифрові технології та інноваційна екосистема.
    • Програма є також нерелевантною по відношенню до ключових викликів міжнародної співпраці, покращення експорту та інтеграції в міжнародні чи європейські ланцюги доданої вартості. Вона не містить ніяких суттєвих пропозицій щодо такої інтеграції й з неї незрозуміло, як наші виробники можуть суттєво покращити свою конкурентоздатність на світовій арені.

Порівнюючи з оцінками планів дій попереднього уряду, ми бачимо явний прогрес щодо підтримки промисловості – особливо, в зміні відношення на політичному рівні. Але щодо зміни самої стратегії, 4 з 5 ключових факторів розвитку новітньої української промисловості згідно нашого Маніфесту залишаються на незадовільному рівні. Це означає, це уряд не має системного бачення, візії якою ж має бути українська економіка та промисловість через 3-5 років та надалі, і як досягнути нового стану. В програмі є чимало кроків «як наздоганяти» індустріально розвинуті країни світу, але немає нічого про те, «як конкурувати та випереджати», як будувати власне позиціонування на мапі світу. Разом, це означає закріплення економіки в поточному статус-кво, тобто – як сировинної економіки.

На завершення, ще кілька ремарок щодо процесів комунікацій бізнес- та експертних спільнот з урядом.

Хоча назва АППАУ стоїть серед залучених асоціацій, ніяких детальних консультацій з нами, чи з колегами по платформі  Industry4Ukraine ініціатори цієї програми не вели. Сумніваємось, що ці консультації були з провідними економістами країни. Ну й, звісно, великий ґандж цієї аналітичної роботи – це відсутність широких експертних обговорень. За 2 місяці це можна було б якось вже зробити. Принаймі – розпочати. Й дуже дивно виглядає обговорення в Верховній раді зовсім іншого документу, який і близько не представляє напрацювання, про які мова в цій публікації.

Наша спільнота є відкритою до співпраці у всьому, що стосується планів заходів по діджиталізації та інновацій в промисловості, енергетики, транспорту та інфраструктури. Ми маємо ряд напрацювань та конкретних планів розвитку й готові їх розділяти з урядом.

Хочемо також звернути увагу експертної спільноти не тільки на професіоналізм, але також на справжність та щирість намірів уряду. Швидкі та цілеспрямовані дії нового уряду в сфері енергетики, й на користь однієї відомої олігархічної групи доводять, що в окремих випадках уряд може проводити зміни просто блискавично. То може так само потрібно діяти й по відношенню до МСП, й до реальних змін в промисловості, в тому числі пов’язаних з COVID-19? Чому наприклад, уряд не відреагував на нагальні потреби секторів легкої промисловості та медичної техніки в квітні, адже мільярди гривень вже потрачені на імпортні товари, які могли б виготовлятись в Україні?

Експертна спільнота має надати оцінку подібній вибірковості й особливо в контексті чисельних планів дій, які «не потребують фінансування». Ігнорування ініціатив експертних, професійних спільнот ми вже бачили неодноразово впродовж 2016-19 років. Дуже б не хотілось повторювати цей досвід знову.

Наша асоціація готова підтримувати український уряд в розвитку вітчизняної промисловості й цифрової економіки, але при цьому ми  закликаємо уряд та всі експертні спільноти базуватись на положеннях нашого Маніфесту Industry4Ukraine. Положення Маніфесту є засадничими для нового індустріального розвитку в епоху 4-ої промислової революції. По-іншому, зайняти яке-небудь достойне місце серед технологічних держав світу не вдасться.

Отже, «яку промисловість ми хочемо будувати?» – питання знову відкрите й консолідованої відповіді на нього ще немає.

Від асоціації АППАУ, як спів-засновника платформи Industry4Ukraine, ген. директор Юрчак О.В., координатор руху «Індустрія 4.0 в Україні»

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

You may use these HTML tags and attributes:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>