Де промисловість, її діджиталізація та інновації в програмах нової влади?

Коротка відповідь – «ніде». Нас там немає. Принаймі, поки що. Будь-яка експертна аналітика дій, заяв та вже публічних програм нової влади не дає ніяких підстав сподіватись на покращення стану промисловості, промислових хайтек, а також інновацій та діджиталізації в цих сферах.

Власне, на платформі Industry4Ukraine ми давно маємо власний «чек-лист» – Маніфест нової промисловості України, вироблений й підписаний в червні 2019 р майже 50 об’єднаннями промисловців. Отже, давайте проаналізуємо, що ж виконується з положень цього документу.

Відповідність дій влади положенням Маніфесту

Маніфест платформи #Industry4Ukraine від початку готувався як барометр, що показує справжню сутність влади, її дій на відповідність найголовнішим, довгостроковим пріоритетам розвитку української економіки. Отже, що ми маємо наразі?

Перш за все, Маніфест закликає проявити політичну волю для зростання сучасної промисловості в епоху 4-ої промислової революції. Для цього всі гілки влади мали б зробити 3 наступні політичні кроки до припинення де-індустріалізації країни

  1. Офіційно закріпити промисловий розвиток одним з найвищих політичних пріоритетів порядку денного своєї діяльності.
  2. Схвалити Стратегію промислового розвитку, що фокусується на створенні нових переробних потужностей в національній економіці, діджиталізації промислових секторів та реконструкції інфраструктури.
  3. Запровадити посаду віце-прем’єр міністра з питань промислової політики, до повноважень якого буде входити координація питань промислового, інноваційного, експортного та кластерного розвитку.

По факту, ми не маємо жодного прогресу по цим пунктах. Більше того, нова структура Кабінету міністрів України, новий перерозподіл функцій між міністерствами (зокрема, в області інновацій) вносять певний хаос в уже зроблені напрацювання й погіршують становище промислових хайтек секторів. Наприклад, пункт 3 вище апелює до координації між рядом суміжних напрямів, відсутність якої була однією з найболючіших проблем минулого уряду. Зараз – і поготів. Враження, що промисловість взагалі розчинилась серед н-ої кількості напрямів нового Міністерства економіки, торгівлі та сільського господарства. Й це дуже добре ілюструє відношення нових чільників до цього напряму економіки країни.


Йдемо далі. Маніфест говорить, що успішна імплементація промислових стратегій та політик на  всіх рівнях державної влади вимагає дотримання 5 базових умов.

1. Створення сприятливого бізнес-клімату в країні
Розвиток української промисловості потребує базових реформ – судової, регуляторної, фінансових послуг, захисту прав інтелектуальної власності тощо.

По факту, ми бачимо тут певні зрушення та активізацію.

2. Першочергова увага до середньо- та високотехнологічних секторів промисловості.

Політика має фокусуватися насамперед на тих секторах, що продукують найвищу додану вартість, створюють робочі місця в пов’язаних секторах промисловості, активно інтегруються в ланцюги виробництва.

Жодного прогресу. Найбільша лакуна в відсутності самого переліку цих секторів, розумінні їх стану та пріоритетів. Цього як не було за попереднього уряду, так немає і зараз.


3. Інклюзивність та скоординованість
Держава має зосередитись на створенні рівних правил гри для всіх вітчизняних виробників. При цьому сприяння розвитку малого та середнього бізнесу має залишатись пріоритетом державної політики. Держава майти віднайти фінансовий ресурс для сучасного індустріального розвитку.

Поки що одні декларації. Щодо «…віднайти фінансовий ресурс» – бюджет 2020 не дає ніяких підстав на покращення в категоріях виробників, що відносяться до промислових хайтек.


4. Масова та швидка діджиталізація
Реалізація ініціатив, передбачених Цифровим порядком денним для України (зокрема, в рамках Індустрії 4.0 як створення дорожніх карт цифровізації окремих галузей та підприємств, перехід на нові цифрові стандарти, просвітницька діяльність серед підприємств) повинно забезпечити всеохопну діджиталізацію української промисловості та економіки.

По цьому положенню – найбільше розчарування. В промисловості, енергетиці, інфраструктурі, транспорті, бізнес та експертні спільноти, як «тягнули цей віз самі», так і тягнуть. Нове Міністерство цифрової трансформації, на яке було багато надій, просто проігнорувало Індустрію 4.0. Так ніби нас немає. Так ніби не було 3 років напрацювань в Digital Agenda Ukraine, не було замовлення (від уряду!) розгорнутої стратегії Індустрії 4.0, не було стратегії «Україна 2030Е». Щодо  функціоналу нового міністерства, незрозуміло чим воно відрізняється від колишнього агентства е-урядування й в чому сенс створення цілого міністерства.

5. Підтримка розвитку інноваційних екосистем
Створення високотехнологічних промислових продуктів потребує відповідних життєздатних інфраструктурних елементів (техно- та індустріальні парки, бізнес-інкубатори, центри R&D та трансферу технологій, акселератори та інкубатори стартапів тощо). Паралельно потрібні синхронні дії щодо реформи освіти, науки, підтримки співпраці сфери досліджень та бізнесу, прискорення процесів використання нових технологій у промисловості, залучення інструментів регіонального та кластерного розвитку.

Судячи по бюджету на 2020, це ще одне розчарування. При цьому не видно й натяку на спадковість про яку було стільки розмов ще в липні-серпні. Тобто, всі напрацювання попереднього уряду, їх плани та програми в частинах Інноваційної та Промислових стратегій навіть не розглядаються.

Отже, з цих 8 кроків малесенькі зрушення ми бачимо виключно в сфері покращення загального бізнес клімату. По іншим – поки повне мовчання й ігнорування як пропозицій експертних спільнот, так і попередніх напрацювань.

В чому ж економічний сенс програм нової влади?

Положення Маніфесту відповідають кращим практикам країн ЄС та світу. Тобто, якщо ми говоримо про діджиталізацію економіки України, то логічно очікувати що в фокусі уваги будуть базові сектори, цифровізація яких дасть додатковий ріст. Мова про ту саму харчову та переробну промисловість, металургію та ГЗК, енергетику та нафтогаз, транспорт. Або ж, – рушії розвитку (enablers) цих секторів, діджиталізація та інновації в яких значно покращить їх конкурентоздатність. Цими рушіями в ЄС  виступають виробники засобів виробництва (різні ххх-будування) та транспорту, а також нові галузі як альтернативна енергетика, біофарма тощо. Або ж, ці обидві категорії разом взяті.

Ця логіка домінує у всіх розвинутих країнах. Якщо точніше – то фокус якраз робиться на другій категорії – тих самих enablers, до яких в Україні ми відносимо ще живі сектори машино- та інших “будувань”, аерокосмічну галузь, промисловий інжиніринг та автоматизацію, проектування, біофарму, ОПК, альтернативну енергетику та інші подібні. Іншими словами, вкладати гроші в цифрові програми варто в ті сектори, які забезпечують прискорений ріст ВВП, створення робочих місць, стійкий експорт. Структура відповідних державних органів (тобто управління процесами стратегування та виконання) має відображати цю логіку. Відповідні Міністерства, агенції розвитку, профільні департаменти ми бачимо у всіх країнах, для яких сучасна промисловість – не пустий звук. Візьмемо, наприклад,  країну, що є досить близькою до нас по викликам в геополітиці та часто згадуваною у всіх інноваційних форумах чи дискурсах – Ізраїль. Структура державної агенції включає 5 головних напрямів – Розвиток стартапів, Технологічна Інфраструктура (й де домінує Наука), Точки росту (департамент що забезпечує R&D Fund, Generic R&D, Pilots Fund), Промислові хайтек, Соціальні виклики (цифрові навички, підприємництво), Міжнародна співпраця.

Рис.1 Структура державної агенції інновацій Ізраїлю.

Подібні структури та підходи практикують всі країни ЄС, включно з нашими сусідами. На сьогодні державні програми розвитку промисловості, її діджиталізації та прискорення темпів інновацій прийняті в Естонії, Литві, Латвії, Польщі, Чехії, Угорщині, Румунії, країнах Балкан. В РФ, Білорусії та Казахстані також діє державна підтримка вказаних напрямів. Можна сміливо стверджувати, що Україна залишається єдиною країною в Східній Європі, яка вже 5 років немає ні амбіцій, ні стратегій, ні діючих планів розвитку промисловості, промислових хайтек, інновацій та діджиталізації на державному рівні. Й не має відповідних, цільових структур в складі свого Кабінету міністрів.

Але можливо, в економічному розвитку країни є якась інша логіка? Наприклад, що будує нова влада в новому Міністерстві цифрової трансформації?

Для експертної спільноти це залишається загадкою. Й половини обіцяного в «Україна 2030Е» і яка лягла на стіл партії «Слуга народу» в новій урядовій програмі немає. Можливо «ще немає»? Нові призначення зовсім молодих людей, без відповідного досвіду досить дивні. Немає ніяких зрозумілих стратегій та програм дій. Тези, якими в серпні ветерани цифрового руху «прокачували» молодий комітет цифрової трансформації ВРУ, звучать дуже вибірково й не справляють враження цілісності. Уряд щось робить «по своєму». Комунікації з експертними спільнотами – досить широкими, якщо брати спектр опрацьованих сегментів в Digitаl Agenda Ukraine, а нині Цифрова Коаліця – теж немає.

Отже, що будує нова влада, яка модель економіки закладається на майбутнє?

Попередній висновок, на жаль, напрошується радше тривожний. Дії влади, відсутність ясних комунікацій, стратегій та програм дій говорять радше про те, що головна загроза для економіки Україні – де-індустріалізація, – не буде зупинена. Принаймі, в перспективі на 2020 підстав думати інакше немає. Відповідно, заяви прем’єра про 40% зростання економіки за 5 років та 1 мільйон робочих місць – не більше, ніж пусті декларації нездійсненного. Це чергова мильна бульбашка.

Тим часом в полях…

Тим часом експертна спільнота #Industry4Ukraine самостійно вирішує свої завдання розвитку країни. Але в яких відсутність належної урядової підтримки є дуже болючою.

1. Як ми вже раніше комунікували, Асоціація «підприємств промислової автоматизації України» самостійно виконує 5 з 14 проектів запропонованої урядові стратегії Індустрії 4.0. Ця стратегія не мала жодного розгляду за попереднього уряду й незрозуміло навіщо вона взагалі замовлялась за грантові гроші. Тим не менше, вона має повну підтримку бізнесу та експертних спільнот й виконується по мірі можливостей силами однієї, єдиної бізнес-асоціації.

Рис. 2 Портфель проектів Індустрії 4.0

2. В листопаді в Україні стартує Industrial Week – промисловий тиждень, ініціатором та координатором якого є Денис Базилевич, один зі співорганізаторів платформи #Industry4Ukraine. Ідея полягає в широкому залученні регіонів до питань обговорення стану промисловості та визначення кращих практик серед промисловців в розвитку експорту, діджиталізації, кластеризації та ресурсоефективності. Ідея хороша, абсолютно співзвучна європейському аналогічному формату залучення низових ініціатив та бізнесу, й вона підтримується МЕРТ. Водночас, в контексті вищесказаного незрозуміло яка роль центрального уряду, крім початкового «одобрямс». Ну, згенерують регіони нові ініціативи та кращі практики – і що далі? Хіба не те саме було в 2018? Про яке виконання цих ініціатив, про яку консолідацію національного рівня можна говорити, коли зверху немає елементарної координації та відповідних комунікацій?

3. На фоні зростання активності знизу, відсутність повноважних відповідальних осіб та хоча б мінімальної підтримки від уряду стає критичним фактором як для іміджу України, так і створення реально діючих програм інтеграції в ЄС. Кілька прикладів з подій жовтня

  • В середині листопада в Україну намічається візит Генерального секретаря Європейської морської асоціації. Це ініціатива Миколаївського кластеру морських сервісів. Для вироблення аженди та пропозицій на перемовини, необхідно розуміти власну стратегію та пріоритети розвитку в цій сфері. Але в на державному рівні їх немає – жодних. Власне, як і в будь-якій іншій галузі промислових хайтек секторів. Отже, експертна спільнота спішно намагається консолідувати хоч якісь аналітичні доробки й виробити пропозиції для європейської сторони. З боку уряду – ми просто не знаємо до кого звертатись. В МЕРТ відповідальних та будь-яких напрацювань на цю тему точно немає. Ситуація по іншим міністерствам ще гірша. Отже, кому в морській державі потрібна морська галузь, суднобудування, відповідні інфраструктура та сервіси? Подібні питання можна сміливо ставити по іншим видам транспорту, й перш за все, по Укрзалізниці, де вже майже рік існує концепція діджиталізації цього оператора. Існує також концепція розвитку, вироблена Інститутом майбутнього. Ну і що з того? Хіба це сприяло хоч в якійсь мірі появі зрозумілих стратегій та технічних політик цього оператора, принятих бізнесом та спільнотами?

Якщо дивитись далі, Індустріальний діалог, що запланований на рівні ЄС – Україна в березні 2020, – про що він буде? За нашими даними, Україна не має консолідованих на національному рівні пріоритетів розвитку в жодній з провідних галузей промисловості.

  • Аналогічна ситуація в сфері Індустрії 4.0. 22 листопада в Києві відбудеться найбільший в Східній Європі форум по Індустрії 4.0, Trans4Mation. Організатор – наш лідер руху 4.0, компанія IT-Enterprise, АППАУ (і платформа Industry4Ukraine) є стратегічними партнерами. Key note спікером на цьому форумі буде польський колега Анджей Солдати, президент урядової структури «Фундація майбутньої промисловості», по-суті, польської Індустрії 4.0. Як ми вже сказали, аналогічні державні інституції є сьогодні майже в кожній східноєвропейській країні. Отже, теоретично, східноєвропейських колег можна було б всіх зібрати в «Парковому», а наступного дня організувати обмін кращими практиками в області державних програм діджиталізації промисловості. Але кому це потрібно в новому уряді? Хто може представляти Україну на цьому рівні? Про що ці люди можуть говорити? – подібних питань маса.

Аналогічно, дуже туманними є перспективи залучення ще більш просунутих форматів співпраці. Наприклад, ми маємо виходи на керівників німецької та французької платформ 4.0. Але вони так само керуються на державному рівні. Й тому їх розмова з бізнес-асоціаціями за відсутності державної підтримки не має шансів на розвиток.

Можна також згадати як і ким Україна представлена на відповідних міжнародних форумах чи виставках по згаданим темам. Але вищесказаного мабуть, вже достатньо.

Отже, яка роль українського уряду та парламенту у всіх цих та подібних ініціативах? Яке майбутнє вони готують для країни? Чи є ефективною позиція «спостерігачів» процесу розвалу промислових хайтек, яку де-факто високопоставлені урядовці займали впродовж останніх 5 років? Зрештою, які амбіції та яку відповідальність готові брати на себе центральні органи виконавчої влади і в чому?  

******

Підведемо попередні підсумки. Впродовж 4-х останніх років експертні спільноти та бізнес боролись за те, щоб промисловість та промислові хайтек були гідно представлені на державному національному рівні. Представники чисельних бізнес-асоціацій та об’єднань потратили величезну кількість часу та своїх ресурсів, що переконати урядовців та парламентаріїв в важливості курсу оновленого індустріального розвитку в епоху 4-ої промислової революції. З великими потугами разом з попереднім урядом ми створювали відповідні державні політики та стратегії – Промислову, Інноваційну, Експортну, Цифрову. Жодна з них, на жаль, не була запущена. Але саме тому ми з великими надіями та сподіваннями чекали зміни курсу від нової влади. Нам всім потрібні в рази швидші темпи змін.

І що ж ми маємо на даний момент? –

  1. Рівень політичних амбіцій щодо індустріалізації економіки України став не вищим, а нижчим.
  2. Як наслідок п.1 – вага та значення промисловості, та похідних її успіху (фокус на промислових хайтек, інновації, діджиталізація) не посилюється в новому складі КМУ, а навпаки – падає. Падає та розмивається фокус на важливих для нас пріоритетах (див. Маніфест) та рівень відповідальності.
  3. Отже, в операційній площині – за відсутності відповідальних осіб, належних бюджетів та чітких програм дій, – на 2020 передбачається наступний виток деградації промисловості та промислових хайтек.

Серйозна розмова на цю тему відбудеться 24 жовтня в Києві. Запрошуємо керівників промислових об’єднань, урядових структур та парламентаріїв. Нам всім потрібно обговорити цю ситуацію, вирівнятись в розумінні того, що відбувається й зробити належні висновки. Можливо, ситуація є іншою, й висновки вище є хибними, просто тому, що ми не знаємо всіх планів уряду. Можливо, ось-ось відбудуться кадрові та структурні зміни, які повністю змінять наше уявлення про стан речей. Можливо все – якщо вести ефективний діалог з бізнесом та приймати відповідальні рішення. З нетерпінням чекаємо на 24 жовтня.

Юрчак Олександр,

Ген. директор АППАУ, координатор руху «Індустрія 4.0 в Україні».

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

You may use these HTML tags and attributes:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>