Як Україні отримати вигідні позиції у міжнародних ланцюгах доданої цінності.

Що заважає розумній інтеграції України у глобальні ланцюги доданої цінності? В широкому сенсі це відсутність політики підтримки виробничого і технологічного розвитку країни.

Відсутність стратегічного бачення у політиків та відповідно скоординованих дій. В таких умовах країна приречена завжди наздоганяти, до того ж невдало. Натомість якщо правильно визначений власний шлях, він прокладе найкоротшу дорогу до успіху. І така дорога може бути раціональнішою ніж у інших країн.

У більш практичному вимірі розумній інтеграції у ланцюги заважає відсутність інструментів промислової політики, серед яких: застосування критерію локалізації до якого потрібно прив’язати витрати державних коштів на державну допомогу та публічні закупівлі. Локалізація створює м’який примус для переміщення виробництв в країну, оскільки той хто хоче отримати державну допомогу чи замовлення повинен буде здійснювати виробничі операції на території цієї країни.

Також це звичайно індустріальні парки, де діють податкові стимули та є доступною базова виробнича інфраструктура. Такі території можна організувати навколо виробників складної індустріальної продукції, що стимулюватиме прихід туди виробників компонентів та дослідницьких центрів. Власне це буде чистий процес формування кластеру, а значить і вигідної інтеграції у ланцюги вартості.

Підтримка R&D через фонди і фінансування забезпечує здатність країни розробляти власні технології, а значить створювати ланцюги вартості, контрольовані розробниками. Компонентом цієї політики має бути стимулювання співпраці креативної інженерної спільноти і вітчизняних промислових підприємств, як промислових полігонів для випробувань і впроваджень.

Однак, найперше потрібно вигідно інтегруватись у ланцюги, діючи на власній території. Для цього потрібно збудувати в країні сучасні переробні заводи. Кожен такий завод це захоплення ланцюга переробки, який значно вигідніший ніж ланцюг виробництва сировини. Україна унікальна тим, що має можливість інтегрувати на власній території і виробництво сировини і її переробку. Оскільки такої сировини є багато, зокрема сільськогосподарської. Цим матимемо суму доданих вартостей двох ланцюгів, які створюватимуться в країні. Це сповідують всі розвинені країни, переробляючи сировину самі.

Але знову ж для появи нових заводів потрібна розумна індустріальна політика. Вона повинна обов’язково бути системною і практикувати використання набору інструментів розвитку, частина яких була згадана вище. І звичайно до цього має бути додана грошово-кредитна і фіскальна політика. Не буде успіху без виділення державних фінансів на стимулювання виробничого і технологічного розвитку.

В останній редакції Програми Уряду є згадка про правильні індустріальні ініціативи. Але чому згадка? Тому що навпроти присутній запис «не потребує фінансування…» А це означає, що він більше декларативний і поки ще в країні на практиці зміни по відношенню до виробничого розвитку не відбулось.

Але ми, завдяки нашим експертним дослідженням і обговоренням, вже чітко знаємо що робити. Отже потрібно діяти.

Володимир Власюк, директор “Укрпромзовнішекспертиза”

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

You may use these HTML tags and attributes:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>