Інтеграція в глобальні ланцюги доданої цінності – 10 головних питань

Форум Next Normality & Industry 4.0 разом з останніми активностями Аналітичного центру Industry4Ukraine, а також попередніми напрацюваннями АППАУ в рамках HMI-2020 накопичили великі обсяги інформації по темі GVC (Global Value Chains). Разом з обмінами та дискусіями, це, безперечно, спонукає до рефлексії «де ми» в цьому питанні та як покращувати стан справ. Наступний дайджест Аналітичного центру також буде цьому присвячений. Однак для початку варто розставимо точки над ‘і’ в базових питаннях лікнепу – адже ця тема досить складна й вперше виходить в топ-напрями діяльності в нашій спільноті в 2020. Звісно (disclaimer!) оцінки автора статті можуть не співпадати з думками та оцінками інших стейкхолдерів Industry4Ukraine в цьому питанні. Але тим важливіша дискусія навколо цих питань. Й дуже добре, що вона розпочалася.

1. Що це таке й чим інтеграція в GVC відрізняється від експорту?

Згідно вікіпедії, глобальні ланцюги доданої цінності – концепція, що аналізує, структурує та описує економічні ланцюги нарощування доданої цінності – від сировини й до виходу готової продукції. Включно з розподілом на фази переробки, джерел постачань та дистрибуції. Під впливом вільної торгівлі, глобалізації та лібералізації ринків, ця концепція стала однією з головних у світовій торгівлі і є одним з важливих інструментів економічного розвитку.
Стратегія інтеграції в GVC дещо відрізняється від класичного експорту по кільком критеріям. Мова далеко не завжди про експорт готових продуктів, – набагато важливіше значення має ефективна інтеграція в існуючі, міжнародні ланцюги. Часто, такі приклади стосуються постійної роботи з кількома великими глобальними брендами. Тобто, фокус на інтеграції в GVC може звужувати спеціалізації та рамки діяльності, але робити свої продукти чи послуги більш цінними для зовнішніх партнерів. Наприклад, українські автобудівники вже давно не роблять власних автівок. Але це не означає, що вони не можуть бути ефективними партнерами-виробниками компонентів світових брендів.
Натомість, більшість інструментів підтримки експорту та інтеграції в GVC є подібними – в обох випадках, ми говоримо про експортно-орієнтованих виробників та зростання їх конкурентоспроможності.

2. Яке наше місце в ланцюгах в різних секторах промисловості та хайтек?

Ланцюги давно стали глобальними. Наприклад, симуляційний інструмент на сайті WEF описує досить простий ланцюг виготовлення футболок, й де ланцюжок будується наступним чином

З цього рис. слідує, що контроль над ланцюгами, тобто розуміння того де є найбільша додана цінність та як її розподіляти на свою користь, – є головним інструментом з точки зору здобуття стратегічних переваг та збагачення. Рисунок наглядно показує, що найбільший дохід та прибуток отримує Франція, оскільки в споживчих товарах фінальна ціна визначається брендом та його каналами дистрибуції. Ми можемо те саме сказати про український одяг, який шиється в Україні, але повертається назад вже брендований, як «французький», й з відповідною різницею в ціні. Тому, й оскільки доля більшості споживчих товарів походить сьогодні від глобальних брендів, існує достатньо прихильників тези, що управління GVC вигідне в першу чергу транснаціональним компаніям.
Насправді, інструменти інтеграції в GVC є перш за все, інструментами економічного розвитку країн та регіонів. Приклади Китаю та інших азійських країн доводять, що успішна інтеграція в глобальну економіку відбувається набагато швидше з використанням GVC, як інструменту. Аналогічно, політики ЄС передбачають потужну інтеграцію різних країн та екосистем ЄС (а не брендів) в єдині регіональні, стратегічні ланцюги доданої цінності.
По більшості промислових та хайтек товарів, Україна займає ліву (або нижню) частину ланцюгів. Який би товар ми не взяли – від агро й до ІТ, – наше місце в GVC радше в ролі «сировини» або ж, в кращому випадку компонентів та напів-фабрикатів. Звісно, ця позиція є невигідною, оскільки більший дохід та прибуток завжди справа. Але не все так просто.

3. Чому в управлінні GVC критично важливою є переробна промисловість

Звіти ЮНІДО підкреслюють, що саме промисловість, як ніякий інший сектор економіки, здатна будувати складні та глибокі ланцюги. Чому «складні та глибокі»? Той же інструмент на сайті WEF показує інший приклад – з автомобільної промисловості, й де на початкових етапах зліва (для випуску авто американського бренду) задіяні переробні підприємства Японії та Німеччини. Чи може хтось з нас назвати ці країни сировинними? Звісно, ні. Так, маржа цих заводів в порівнянні з брендованим авто буде також нижчою – але просто в силу того, що подібних виробників в ланцюгу авто однієї марки – тисячі. Тобто, такі продукти та ланцюги значно складніші, ніж виробництво футболок. Складність означає задіяння значно глибших й, зрештою, дуже корисних для країни економічних зв’язків. Адже одна якісна деталь для авто (хоча б деталь двигуна) означає глибоку спеціалізацію. Й щоб постачати її для світового бренду потрібно пройти найжорсткіші етапи відбору та конкуренції по системі якості, надійності постачання, фінансовій стійкості, відповідності міжнародним стандартам тощо. Це в свою чергу запускає внутрішній ланцюг зростання економіки. Адже щоб виготовити таку деталь, потрібні кваліфіковані підрядники на внутрішньому ринку, але також налагоджені процеси підготовки кадрів, R&D та інновацій. Подібним шляхом йде український Tribo, який випускає гальмівні колодки для вантажних та легкових авто.
Продовжуючи ці порівняння, знову подивіться на рис. вище – дохід від виробництва бавовни в 2-5 разів нижчий, ніж від наступних операцій її переробки. В Україні ситуація аналогічна в агросекторі чи металургії, про що постійно говорить наш лідер Industry4Ukraine економічного блоку, Володимир Власюк.
Cаме тому розвинуті країни намагаються розвивати переробну промисловість. В Німеччині переробна промисловість забезпечує до 80% замовлень на R&D та до 80% всього експорту країни. Важливим є також вхід в ланцюги з боку R&D. Є інший інструмент (smile curve) в темі GVC, який доказує, що контроль ланцюгів відбувається на тільки з кінця – але й на початку. R&D та інновацій мають не менший вплив та доходи, ніж сила каналів дистрибуції. В Україні – вітчизняні наука та R&D гинуть тому, що ніяких замовлень від промисловості немає, оскільки її рівень та орієнтація на інновації, підтримка власних інноваторів є дуже низькими.
Як висновок, – мова не стільки про те, щоб (відразу) стати глобальним брендом. В розмові про GVC більш важливою є розуміння «цінності» товару в складних та глибоких ланцюгах. Під час пандемії коронавірусу ЄС та США попали в залежність від Китайських постачань не тому, що їх глобальні бренди «погано контролювали» ланцюги. Проявилась інша проблема – заміни великої кількості товарів китайської фабрики світу в інших регіонах просто не виявилось.

4. Все-ж, – регіональні чи глобальні (ланцюги)?

Багато джерел зазначають, що термін GVC насправді не зовсім відповідає дійсності – більшість ланцюгів є регіональними, а не глобальними. Навіть знаменита «китайська фабрика» має більшу долю постачань в своєму регіоні. Це зумовлено рядом факторів – від культурних відмінностей, легкості проведення торгівельних угод й до фізичних обмежень ланцюгів постачань. Останнє зіграло особливу роль під час COVID-19, звідки наростаючий тренд на решоринг (повернення заводів «додому в ЄС та США), але також повного перегляду ланцюгів та джерел постачання – й в першу чергу з наміром їх скорочення.
Відповідно, інтеграція в регіональні ланцюги – а саме Європейські, східноєвропейські є для України в рази більш важливим, ніж розглядати всі можливості в глобальному світі.

5. Як інтеграція в GVC співвідноситься з питаннями смарт-спеціалізації, кластерного та екосистемного розвитку?

Ці концепції є глибоко пов’язаними. Основою успішної інтеграції в GVC є саме розвинуті інноваційні екосистеми промислових хайтек, на яких можуть базуватись розвинуті секторальні та регіональні кластери і в яких відповідно відбувається більш глибока та смарт-спеціалізація.
Всі політики розвинутих країн, ЄС та міжнародних організацій підкреслюють цю критичну взаємозалежність вказаних понять. Наприклад, один з останніх документів ЄС про стратегічні ланцюги зазначає 6 головних (стратегічних) ланцюгів для ЄС, й відповідно вказує, що в основі успіху лежать розвинуті політики інновацій, смарт-спеціалізації та кластерів. Звіти ЮНІДО також підкреслюють, що кластери важливі саме для створення спеціалізованої інфраструктури та надання послуг, які можуть використовуватися кластерними компаніями, зменшуючи їхні індивідуальні інвестиції.
Відповідно, українським кластерам хайтек варто було б значно посилювати спеціалізацію в своїх нішах та цільових сегментах. Поки що такої спеціалізації вкрай мало. Як хороший приклад, можемо вказати на системну політику Global Logic розвивати напрям embedded software в Харкові, чи SoftServe – ІоТ у Льові. Але подібних прикладів й інформації про якусь спеціалізацію ІТ-кластерів дуже мало.

6. Наскільки подібна інтеграція вигідна нашій країні?

Багато джерел зазначають, що інтеграція в GVC є необхідним інструментом економічного розвитку країн, що розвиваються – подібна інтеграція значно прискорює їх розвиток та рівень конкурентоздатності.
Ось тільки один з прикладів з наших останніх активностей в АППАУ та Industry4Ukraine. Миколаївська інженерна компанія MDEM є філією голандського концерну DAMEN і яка забезпечує для неї ряд хайтек послуг – від проектування суден й до маркетингу та ІТ-підтримки. В компанії працює всього близько 200 осіб, й в умовах повної інтеграції в ланцюг міжнародного бренду, здавалось би, користь для розвитку українського суднобудування чи регіонального розвитку не може бути якоюсь значною. Особливо на фоні існуючих українських грандів в цьому регіоні як Smart Maritime group, чи завод «Океан» чи та ж миколаївська «Зоря-Машпроект». Насправді, наші оцінки та спостереження щодо впливу та вкладу компаній, як MDEM протилежні

1. Саме MDEM є головним ініціатором та спонсором по розвитку регіонального кластеру морських сервісів та інноваційної екосистеми в цьому регіоні.
2. MDEM (разом з іншими подібними компаніями як C-jobs) активно співпрацюють та розвивають науково-інженерну діяльність в Миколаївському корабельному університетові й таким чином, створюють засади інноваційної екосистеми
3. Інтеграція в DAMEN сприяла тому, що MDEM (тобто 150 українських інженерів) вже інтегровані в найновіші, цифрові методи проектування та розробки суден й приймають участь в престижних інноваційних проектах суднобудування в Horizon 2020 як NAVAIS. Подібний рівень просто недосяжний для інших українських суднобудівників, але важко переоцінити той факт, що ця експертиза залишається в Україні.
4. MDEM є членом АППАУ й активно приймає участь у всіх наших активностях – від кластерного, регіонального та екосистемного розвитку й до власної ініціації перегляду національних стратегій Морської галузі. Ми не можемо навести подібний приклад подібного впливу на галузевий розвиток від жодної іншої української компанії, й навіть промислових гігантів.
5. Зрештою, той факт, що компанія входить в число топ-платників податків Миколаєвсього регіону не потребує коментарів.

Підсумовуючи – не має жодних сумнівів, що подібна інтеграція в GVC – й особливо на фоні, ретроградного та відверто лобістського поводження чималої кількості українських промислових «ветеранів», –  є набагато більш перспективною та корисною для майбутнього українських промислових хайтек та країни в цілому.
З іншого боку, приклад МДЕМ не є також типовим для руху 4.0. Подібну позицію має хіба що «Прогрестех-Україна», центр експертизи Boeing, який суттєво переформатовує наразі навчальну систему ЗВО в свої сфері (проектування в авіабудуванні), й створює цілу інноваційну екосистему в своєму сегменті. Водночас більшість ІТ- аутсоурсингових компаній утримує позиції «рентних» вигодонабувачів – тобто, про якусь кластерну, регіональну спеціалізацію в широкому колі інженерних  компаній взагалі мова не йде.   

7. Який рівень підтримки інтеграції в GVC українською державою?

Краще всього про це говорить остання презентація Володимира Власюка на вебінарі 1 червня, ось тільки 1 показовий слайд (зліва на ньому Польща)


Тобто, поточний рівень «інституціоналізації» – наявності діючих інструментів, програм та політик щодо інтеграції в GVC є в Україні на початковому рівні. З іншого боку, варто відмітити що велика кількість ініціатив щодо покращення окремих інструментів експортної та промислової підтримки ввійшла в останні плани уряду.

8. Чому цей рівень настільки слабкий?

Історично, більше 300 років Україна була російською колонією й виховання сильних еліт з державним мисленням є типовою проблемою становлення нації та незалежної, власної держави. Ці процеси тривають в нас вже майже 30 років, але, на жаль, вони суттєво були підірвані в кінці 90-их, коли економіка країна стала повністю залежною від олігархів. Влада в Україні залишається слабкою й досі, й питання відсутності розвинутих політик та стратегій стосується не тільки промисловості чи хайтек, а більшості сфер розвитку економіки, фінансів та права. Позиція бізнесу є важливим чинником, що впливає на цю ситуацію. На платформі Industry4Ukraine ми об’єднуємось та співпрацюємо з будь-якими урядами в інтересах українських промислових хайтек. Але чітко визначаючи правила співпраці. Першим та головним для нас є положення Маніфесту Industry4Ukraine. Виглядає на те, що новий уряд дослухається до багатьох пріоритетів цього документу. Але наскільки його декларації справжні та щирі? Час покаже. Зараз найбільш актуальним є домовитись про розподіл сфер відповідальності й підняти рівень та культуру цієї відповідальності.

9. Яким є загальний рівень теоретичних напрацювань та методичних інструментів?

Фактично, це питання про те, «де ми» в цій темі на інституційному рівні. Коротка відповідь – в початковій фазі розвитку та зрілості. Принаймі – в промисловості та промислових хайтек. Серед методичних напрацювань найбільш релевантними є пропозиції від «Укрпромзовнішекспертиза», цікавими є також окремі дослідження ТПП.
Величезну роботу в популяризації теми та просвіті ринку проводить український офіс ЮНІДО (UNIDO) – насправді це дуже впливає на наш розвиток. Перелік їх документів в перекладі на українську буде в наступному дайджесті Аналітичного центру Industry4Ukraine.

10. Яка політика АППАУ та руху 4.0 щодо інтеграції в GVC й що мають робити наші члени спільноти та внутрішні policy-makers, щоб покращувати ситуацію в цій сфері?

АППАУ вперше серйозно підійшла до цього питання на початку 2020. В підготовці до HMI-2020 ми розпочали вирішення проблеми, про яку говоримо останні 4 роки:

українським учасникам руху 4.0 зарано позиціонуватись в ЄС як «крутим інноваторам». По-суті, це супер-важко як плані зміни іміджу (сприйняття нас європейцями), так і реальних доказів якихось серйозних, проривних інновацій.

Натомість, набагато легшим та перспективнішим виглядає шлях інтеграції в європейські ланцюжки доданої цінності в Індустрії 4.0. Відповідно ми виробили кілька стратегічних документів на цю тему, провели кілька нарад з ЕРО та учасниками делегації й запустили грунтовні обміни щодо розробки відповідної стратегії з «Укрпромзовнішекспертиза». На жаль, в березні всі ці роботи були зупинені. Ні ЕРО, ні USAID, ні Мінекономіки не відреагували на наші прохання все-ж включити ці роботи в план робіт по проекту HMI-2020. Наразі, їх ніхто не веде й на рівні держави плану чи програм «куди рухатись в сфері інтеграції промислових хайтек» немає ніякого. Наші партнери просто мовчать.
В контексті висновків останнього форуму Next Normality & Industry 4.0, зрозуміло, що питання стає ще гострішим. Отже, як партнери уряду ми маємо не тільки пропонувати ініціативи, співпрацювати в окремих проектах, але й вимагати прискорення прийняття відповідних програм та рішень в сфері експорту та інтеграції в GVC. Питання вже давно не стоїть про «розвиток» – мова про виживання. Якщо українські розробники, виробники та інжинірингові компанії з промислових хайтек не вирішать ці питання в найближчі роки, Україна остаточно перетвориться на «бананову республіку» й більшість компаній просто щезнуть з мапи промисловості.
В тактичному ж плані, на 2020 членам АППАУ та руху 4.0 необхідно продовжувати ті проекти, які йдуть з минулого року – в контексті даної публікації найважливішим є напрям кластерів ІАМ. Саме тут має відбутись глибока регіональна та секторальна спеціалізація, так необхідна для інтеграції в ланцюги ЄС. Кластери ІАМ є органічним середовищем для співпраці всіх стейхолдерів Industry4Ukraine – тому будемо раді будь-якій підтримці та співпраці.

Юрчак Олександр, ген. Директор АППАУ

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

You may use these HTML tags and attributes:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>