Інструменти промислової політики для 4ПР – приклад MedTech з Коста Ріки

Продовжуємо публікації перекладів UNIDO щодо інструментів промислової політики. Цього разу – про нові, швидкозростаючі сектори, розвиток яких стимулює 4-а Промислова Революція (далі – 4ПР). Ми взнаємо, якими інструментами вони підтримуються і які є кращі практики, звідки будуть певні висновки для України. Далі – скорочений переклад розділу 3.7 цього документу.

Про значення нових індустрій

Значення нових технологій 4ПР повсюдно зростає. Чимало з них є не тільки компонентом та рушієм інновацій для класичних промислових галузей, але й стають з часом самодостатніми економічними секторами. Але те, що робить ці технології революційними, це ефект який вони надають – мова про «сплав», об’єднання фізичного та цифрового світу, повсюдну обробку даних та значно більшу інтеграцію з наукою. Це вже дало значні покращення в економічних показниках, наприклад, в автоматизації чи предиктивному (упереджуючому) обслуговуванні.

Багато країн в цих секторах стоїть на порозі масового використання алгоритмів штучного інтелекту – ця технологія 4.0 є найбільш проривною. Водночас, рівень країн та рівень проникнення нових технологій 4.0 в них є дуже різним – є передовики, і які все більше нарощують темпи, і є відсталі країни. Тільки 50 світових економік сьогодні розглядаються як справді задіяні цифровими технологіями.

Таким чином, 4ПР (в цьому тексті, ми вважаємо це до певної міри синонім Індустрії 4.0), не є однаковим надбанням для різних країн. Ефективне застосування цих нових технологій передбачає, що підприємства пройшли класичні етапи індустріалізації, мають належні спроможності, стандарти та інфраструктруру. Ці умови ще відсутні в багатьох країнах, що розвиваються.

Параметри промислових галузей, необхідні для широкого застосування Індустрії 4.0

В останні роки, чимало країн намагаються вступити на шлях 4ПР й розглядають наявність необхідних параметрів та умов за галузями від яких залежить успіх. Чимало з них є критичними факторами успіху, але окремі апелюють до викликів, які мають розглядати саме країни, що розвиваються. Як показує далі досвід Коста Ріки освоєння індустріальних вимог до 4ПР займає час й потребує базових спроможностей до прийняття цифрового світу. Далі ми перелічуєм 5 головних викликів, які мають адресувати країни, що розвиваються.

  1. Проникнення технологій, ефективне розгортання та поріг спроможності

Цифрові технології підняли поріг спроможності, який необхідний компаніям для того щоб нові технології дійсно були ефективними. Це пояснюється тим, що 4ПР – це про «сплав» існуючих та нових технологій в нові інтегровані технологічні системи. Відповідно, управління комплексними, інтегрованими технологіями, як повністю автоматизовані виробництва, комбінація роботів з ІоТ технологіями потребує належної експертизи, знань та кваліфікованого персоналу, які часто недоступні країнам, що розвиваються.

  1. Інтеграція та модернізація існуючих виробничих систем

Одне з визначень індустріалізації говорить, що це – про мобілізацію ресурсів в умовах невизначеності (Chang and Andreoni, 2020). Більшість подібних зобов’язань вимагає залучення фізичного капіталу, який вбудовується в певні (виробничі) технології й не може бути швидко перелаштованим в інші технології. Подібні інвестиції вимагають також задіяння певної, вузької експертизи та навичок. Й все це стає критичним, оскільки в умовах конкретної галузі та виробничої технології, подальша зміна чи задіяння під інші цілі таких технологій є малоймовірними. Для країн, що розвиваються, подібні інвестиції є ризикованими. Існуючі компанії вже вклали інвестиції в певні технології й сьогодні розглядають як їх модернізувати, як інтегрувати цифрові технології в виробництва. А побудова нових заводів потребує розвинутого доступу до капіталу й довгострокових інвестицій, що є можливим далеко не всюди.

  1. Базова та цифрова інфраструктура

Цифрові технології є дуже вимогливими щодо інфраструктури, яка забезпечує їх повномасштабне функціонування. Чимало країн, що розвиваються, все ще мають значні виклики навіть в сфері електрифікації, не кажучи вже про надійні інтернет-комунікації. В певних випадках, інфраструктура є справжнім вузьким горлечком, але який можна обходити з новими можливостями – наприклад, використовуючи нові джерела електроенергії чи безпровідний зв’язок. З іншого боку, ці нові можливості також потребують відповідної якості та надійності.

Так чи інакше, покращення в продуктивності та якості цифрових виробництв вимагає подолання цих інфраструктурних обмежень. Інакше інвестиції в цифрові технології можуть окуповуватись дуже довго.

  1. Розповсюдження технологій, острови 4ПР та цифровий розрив

Не зважаючи на факт, що більшість країн, що розвиваються мають свої острови 4ПР, – тобто, де є окремі передові компанії, які освоїли цифрові виробництва, більшість таких прикладів є ізольованими. Часто, такі локальні прориви пов’язані з діяльністю окремих постачальників в окремих, великих проектах. Й водночас, більша частина компаній та секторів оперує все ще на попередньому рівні технологій. Це означає, що для провайдерів нових рішень, як ОЕМ (машинобудівники) та Інжинірингові компанії є надзвичайно важко будувати однаково стійкі виробничі зв’язки в ланцюгах доданої вартості в себе вдома. Цифровий розрив між островами замовників та передовими провайдерами є значним й подолання його коштує дорого, що обмежує розповсюдження технологій 4ПР.

  1. Асиметрії в доступі до технологій

Цифрові технології є складними та контролюються обмеженою кількістю провідних фірм з розвинутих країн. Фірми в ланцюгах доданої вартості країн, що розвиваються, покладаються на ці технології й в ряді випадків, навіть якщо мобілізують свої ресурси, є зрештою залежними від цих технологій з передових країн. В глобальних корпораціях, що працюють по всьому світові й також в глобальних ланцюгах доданої вартості, тип та використання стандартів й обладнання визначається часто корпоративними та міжнародними стандартами. Значення останніх зростає. Використання цих технологій та стандартів означає зростання ваги глобальних корпорацій в глобальних мережах й доступ до їх технологій не є однаковим для різних країн.

Приклад Коста Ріки у виробництві цифрових медичних пристроїв

В кожному з нових секторів 4ПР є свої виклики та можливості зростання й сьогодні можна знайти вже багато прикладів, як країни використовують нові технології для наступного витка автоматизації та роботизації, як ці технології проникають в машинобудування та інжиніринг.

Інший сектор в якому 4ПР грає все більшу роль – це виробництво медичних пристроїв (MedTech). Цей сектор – приклад високотехнологічного виробничого сегменту, де використовуються тисячі мікро-компонентів. Подібно як в авіаційні галузі, тут теж мова йде про «критичні системні продукти», оскільки ризики збою означають вартість людського життя. Всього кілька країн повністю та масштабно адаптували в повній мірі всі стандарти та вимоги безпеки – це США, ЄС та Японія. Провідні компанії цих країн є світовими лідерами в MedTech й налагодили в себе вдома цілі виробничі та інноваційні екосистеми, розвинуті кластери в цьому секторі. Також ці компанії та країни швидко розвивають нові сектори як біо-інжиніринг, регенеративна медицина, точна медицина, нано-біотехнології, сегмент eHealth тощо. Все це – типово та властиво для найбільш багатих, розвинутих країн, до яких Коста Ріка точно не належить.

Але за останні 2 десятиліття, ця маленька країна виникла на світовій мапі як глобальний світовий центр виробництва медичних пристроїв, де є більше 70 спеціалізованих компаній, включно з глобальними брендами, такими як Baxter та Medtronic.

Індустрія виробництва медичних пристроїв значно виросла та диверсифікувалась за цей період, й пройшла шлях від виробництва пристроїв 1-го класу (як одноразового використання), й до класу 3 (як хірургічні й терапевтичні інструменти, обладнання діагностики тощо). Ці медичні пристрої можуть використовуватись в чисельних застосуваннях, наприклад, як лікування в кардіоскопії, нейро-ендовасакулярних та нейро-модулярних умовах. В більшості цих застосувань, цифровий поріг для фірм є високим. Отже, як Коста Ріці вдалось досягти такого рівня?

Вся справа в стратегії! 10 років тому Коста Ріка вибрала шлях переходу з низько-технологічного стану виробничого хабу для глобальних компаній на високотехнологічний рівень екосистеми просунутих виробничих операцій. Між 2007 та 2018 роками, експорт медичних пристроїв зріс втричі й став найбільшою експортною статтею Коста Ріки (більше 3 мільярдів доларів США). Цей успіх був керовований компаніями як Establishment Labs, глобальною медичною компанією. Їхні продукти комбінують нанотехнології та 3D – принтери на біо-матеріалах, і які повністю відповідають вимогам безпеки, зокрема мова йде про імпланти грудей.

Індустріальна політика зіграла значну роль в формуванні цього сектору та подоланні значних викликів, які відносяться до 4ПР.

З 1980-го року уряд націлився на зростання ПІІ й чимало інвестував в налагодження внутрішніх ланцюгів доданої вартості. Найбільший медичний виробник, фірма Baxter встановила свій завод в Коста Ріці в 1987 й Intel вибрав Коста Ріку, разом з Китаєм та Малайзією для виробництва мікропроцесорів. З початком політки по залученню ПІІ, уряд зробив висновок, що хайтек сектори мать бути цільовими для збільшення ВВП та зростання інновацій.

Від самого початку введення політики залучення ПІІ, уряд фокусував на хайтек секторах та інноваціях. Уряд та агенція залучення інвестицій (CINDE) вже тоді розглядали яким чином відійти від виключно електроніки, де були негативні чинники високої волатильності та низької маржі, до збиральних виробництв. В якості такої альтернативи була вибрана медична промисловість, й де вже можна було дуже добре поєднувати досвід Intel та Baxter.  Залишилось тільки виробити політику стимулювання й вдало її скомбінувати з заходами по залученню інвестицій та розвитку нових спроможностей.

Уряд Коста Ріки зробив це.

В першу чергу, уряд запропонував мульти-національним хайтек компаніям всередині їх вільних економічних зон потужний пакет стимулювання, що включав (на перший період) повне звільнення від податків на прибуток, повну відміну імпортних мит (на сировину та обладнання), повну відміну всіх місцевих податків (на доходи, ПДВ, роялті, муніципальні) та вільне керування обмінами валютою.

Впродовж наступних років ці податкові стимули були налаштовані й дещо оновлені. Спочатку головна вимога до компаній була у виконанні порогових показників обсягів експорту. Але потім вона була знята, тоді як залишились показники щодо мінімуму робочих місць та локальних інвестицій для вибраних інвесторів. Далі був запуск  Агенції просування експорту (PROCOMER), потім – встановлення ефективної системи обміну та закупівель між мульти-національними корпораціями та локальними виробниками. CINDE (урядова агенція залучення інвестицій) також взяла на себе відповідальність по оцінці місцевих виробників відповідати вимогам у виробництві, організації та технологічних спроможностях, що було важливим для цільових інтервенцій. CINDE також зіграла важливу роль як посередник, наприклад, в управління міжнародним форумом та іншими просвітніми заходами, на яких відбувалось зростання обізнаності місцевих виробників щодо технологічних та ринкових новацій.

Виробництво медичних пристроїв потребує висококваліфікованої робочої сили, навчання, комбінації наукової та виробничої експертизи. Також, це дуже зарегульована галузь з точки зору технічних стандартів. Відповідно, впродовж довгого періоду часу, Коста Ріка зобов’язалась інвестувати до 8% ВВП в освіту. Технологічний інститут Коста Ріки (ТЕС), один з державних університетів, що встановив спеціальні тренінгові програми по медичним пристроям в колаборації з університетом Мінесоти. Високоосвічена й відносно недорога робоча сила, що є близькою до ринку США – це був один з головних чинників залучення інвестицій.

Подальша співпраця провідних дослідницьких університетів як Georgia Tech та Інституту інтерактивного дизайну з Копенгагену була націлена на розвиток висококваліфікованих кадрів в нових сферах знань, які трансформують медичні пристрої (як аналітика, візуалізація даних, досвід користувача, людино-машинний інтерфейс та машинне навчання).

Пройшло кілька років й уряд зробив ще 1 важливий крок – створив дослідницький Центр. Відтепер Intel міг зробити релокацію своїх заводів з Азії, в Intel’s Global Services Centre, тоді як Центр Інжинірингу та розробок в Коста Ріці був тут встановлений ще раніше.

Загалом, в медичному секторі було близько 30 НДІ та більше 7 тисяч розробників.

В 2017 уряд запустив новий пакет індустріальних політик, націлених на діджиталізацію в рамках єдиної Цифрової стратегії на 2018-22. Сектор медичних пристроїв був в цій стратегії головним таргетом. В рамках його 6 ключових напрямів дій, уряд зробив фокус на розвитку технопарків, в яких компаніям пропонувались значні пільги на ренту, приєднання до мереж, доступ до дата центрів тощо. Сектор близький до MedTech – це лікарні, де так само був зроблений фокус на інноваційні технології. Лікарні та університети країни поступово впроваджують нову генерацію андроїдів для просунутого навчання. Зокрема, роботи для симуляції використовуються вже понад десятиліття для тренінгів мед персоналу. Уряд також промотує введення нових пристроїв, здатних відтворювати симптоми та тестувати терапевтичні реакції, й таким чином покращувати ефективність медичних пристроїв. Зрештою, нові технологічні партнерства просуваються в напрямах нових технологій 4ПР, зокрема використання штучного інтелекту в медицині. Наприклад, діджиталізаця з допомогою 3D в радіографах, магнітних резонансах, СТ сканах чи ультразвукових пристроях аналізується з допомогою алгоритмів штучного інтелекту й розширює досвід лікарів щодо можливостей діагностики та кращого визначення методів лікування.

Той факт, що Коста Ріка є сьогодні ангажованою технологіями 4ПР є результатом довгого шляху, на якому уряд країни демонстрував відданість фундаментальному стратегічному курсу на розвиток медичної промисловості в тісній співпраці з бізнесом. Без подібних індустріальних екосистем, дослідницьких інститутів та інструментів стимулювання, застосування 4ПР в медичних пристроях не могли б з’явитись.

Кінець перекладу розділу 3.7

Коментарі від Аналітичного центру Industry4Ukraine

Після Тайської історії успіху – а перед тим десятків успішних в Індустрії 4.0, які ми публікуємо починаючи з 2018 року,  після того, як на днях ми опублікували інфо про успіх РФ в розвитку промислового фонду, і який також включає програми цифровізації – питань до українських урядовців все більше.

Чому в нас все так повільно? Де наші ініціативи та стратегії? Хто несе відповідальність за всі ці роки втрачених можливостей?

Все-ж, й витримуючи позитивний баланс відносин й з надією бути почутими, вкажемо на досить очевидні речі – фактори успіху, які слідують з кейсу Коста Ріки

  1. Необхідна єдина стратегія перетворення з низько-технологічного, сировинного укладу на високотехнологічну країну, з своїми унікальними цільовими секторами, здатними виробляти готові продукти.
  2. Звісно, потрібні загальноекономічні умови ведення бізнесу та залучення ПІІ. Але крім них мають, бути вироблені конкурентоздатні пакети стимулювання виробників по відношенню до конкретних цільових сегментів, які можуть бути локомотивами розвитку. UNIDO називає це принципами селективності, й в Україні ці очевидні речі, на жаль, все ще викликають дискусії. Між тим, «на рівних умовах» жодна галузь не зможе так підійматись, як це було в Коста Ріці чи Таїланді.
  3. Уряд має віднайти кошти для створення повномасштабних індустріальних та інноваційних екосистем – це очевидний урок з цього кейсу, й наші уряди все ще далекі від конкретики в цій темі.
  4. Крім інструментів, важлива ефективна робота спеціальних державних інституацій – як і в кейсі Таїланду, їх тут декілька.
  5. Й, зрештою нам потрібно закінчувати з цифровим популізмом який виходить з нашої Мінцифри – приклад Коста Ріки гарний в сенсі, що в фокусі Національної державної цифрової стратегії (і яка до речі діє в цій маленькій країні з 2018 року!) був саме реальний сектор економіки (медпром), який вносить вагомий вклад в експорт та ВВП країни, а не виключно обслуговуючі сегменти.

Уряд Коста Ріки зміг пройти ці 5 кроків. То чому Україна не може?

Переклад та коментарі – Юрчак Олександр.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

You may use these HTML tags and attributes:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>