Як виглядає інноваційна екосистема Індустрії 4.0 Харкова – перші висновки

Живе спілкування краще всього прояснює стан речей. Вебінари не можуть його замінити на 100%, але все-ж це краще, ніж спроби щось виясняти в чатах чи ті ж опитування. 23 лютого відбувся вебінар учасників харківської спільноти кластеру ІАМ. Отже, що найважливішого ми взнали по заданій в заголовку темі?

Головні інсайти дискусій

Майже повна відсутність будь-якої якісної аналітики по стану інновацій в промислових хайтек – вже сам по собі, цікавий висновок та факт для такого індустріального та хайтек міста, як Харків. Минула публікація автора цих рядків, можливо, й структурувала для когось питання «що, чому і навіщо», але ніскільки не прискорила хід робіт цілого ряду акторів харківської екосистеми. Іншими словами, результатів опитувань все ще немає і ясно що ми починаємо аналітичні роботи в цій сфері майже з нуля! І це перший важливий результат цього дослідження.

«Чому так»?  й «Чому все так настільки повільно?» – питання не надто дискутувалось, але це вже видається й не так важливо. «Тому що з нуля» – очевидно, це і є правильна відповідь. Більшість учасників погоджується в тому, що система ЗВО та НДІ Харкова є дуже інерційною й слабо стикується з інтересами окремих учасників бізнесу. Тобто, якщо якійсь новонародженій кластерній бізнес-спільноті раптом захочеться взнати, які є в Харкові інновації, й немає значення в якому секторі, ви отримаєте дві відповіді. Перша –   – «навіщо це вам?» й друга – «ну, – це ваші проблеми».

Бар’єрів у взаєморозумінні дійсно багато й вони високі.

Але уточнимо також фразу про «окремих учасників бізнесу». Враження таке, що питання про стан інновацій та інноваційної екосистеми Індустрії 4.0 ставляться бізнесом вперше й задають його лічені ентузіасти, а більшість місцевих промисловців ці питання зовсім не цікавлять. Це посилює попередній висновок, що ми стартуємо з нуля.

Андрій Гуменний, директор системного інтегратора «САС» каже, що замовників Індустрія 4.0 чи інші «високі матерії» точно не цікавлять. Й що його фірма – одна з провідних в сфері АСУТП в Харкові та Україні, – теж не вважає себе інноватором, навіть якщо використовують нові контролери чи інші інноваційні продукти відомих міжнародних брендів. Ця теза виявилась дещо провокаційною, – модератор опонував, що «навпаки, будь-які західні вендори, в запуску нових продуктів ставлять в першу чергу на інтеграторів, отже вони є важливими учасниками входження інновацій на ринок. «Чиїх інновацій» – не має принципового значення, важливо що вони доходять до замовника, проникають на ринок. Ця тема є важливою для продовження.

Віталій Гаєвський, директор іншого харківського системного інтегратора RWA в подібному стилі повторює думку Андрія, що в стані виживання – а саме в такому стані знаходиться більшість промисловців, –  замовникам не до високих матерій. З іншого боку, термінологія має значення. Тобто, замовники можуть не називати, точніше, точно не називають окремі рішення «інноваційними», вони просто кажуть про свою проблему, а рішення оцінюють відносно критеріїв окупності та-чи ціни, й де зовсім не обов’язково є якийсь прояв інноваційності. Але Віталій каже, що

попит на так рішення є і великий  –  «всі хочуть сьогодні економних, сучасних рішень». Отже, місце інноваціям точно є.

Сергій Соколов, ІТ-директор ПАТ «ФЕД» однією з причин повільного проникнення інновацій 4.0 називає той факт, що чимало сучасних рішень Індустрії 4.0 мають ціни, які недоступні для українського ринку. Саме підприємство ФЕД має окремі інновації, що базуються на наукових розробках ХАІ, і які напрацьовувались роками. Але питання «чи можливо та як масштабувати такий досвід в рамках Харкова» виявилось важким.

Оксана Ситник, директор «Укргіпроважмаш», підтверджує, що ряд замовників шукає нові рішення без особливих акцентів щодо інновацій, важливіше – це відповідність проблемі.

Павло Галкін з ХНУРЕ зачепив тему самодостатності та закритості великих ІТ-компаній. Центрів R&D в Харкові чимало й вони почувають себе досить комфортно. Але річ в тому, що вони є просто ланкою в довгому ланцюгу розробок, де кінцевий продукт появляється в західних країнах й то, далеко не відразу. Мова про довгі цикли – до 5-10 років. Відповідно, «зараз і зразу», й тим більша на умовах NDA – ніхто нічого не може показати. Хоча продуктові компанії в Харкові також є.

«Що робити з польовими командирами» – це питання модератора стосувалось завкафедр та провідних спеціалістів, чимало з яких підробляє на стороні, але не видає ці інновації в рамках рідного університету. Відповідь побачимо далі у професора В. Родченко.

Віталій Зайцев, керівник кластеру ІАМ й ректор університету ШАГ каже, що в спробах побудувати інноваційну карту (ландшафт), фрагментарність бачення й відсутність цілісності є одними з головних перешкод. Часто розробники виробляють справді цікаві, інноваційні рішення, але про це ніхто не думає. Інколи це усвідомлення приходить тільки з часом. Відповідно, потрібно культивувати дух та суть інновацій, популяризувати саму тематику та існуючі інноваційні рішення.

Віталій, а далі й Володимир Родченко, професор НХУ ім. Каразіна підняли питання про мотивацію наукових співробітників. Окремі просто не розуміють, навіщо розповідати комусь про свої інновації. Більше того, самі університети, науковців необхідно «прокачувати» в поняттях, «що таке інноваційний менеджмент та маркетинг». На сьогодні більшість дійсно не розуміє цих речей.

Володимир Борисович вважає, що є ряд інших причин слабкого проявлення інновацій – слабке забезпечення прав інтелектуальної власності, довгий шлях до комерціалізації продуктів (на відміну від продажу власних компетенцій), майже повна відсутність стимулів з боку держави, конкуренція між ринками за спеціалістів, й де ІТ-галузь виглядає значно привабливіше, але переводить спеціалістів в режим продажу компетенцій тощо. Таким чином,

виглядає на те, що в нас немає «однієї кнопки» – є ціла низка чинників, які разом уповільнюють, а інколи й зводять до нуля вихід інноваційних циклів в промислових хайтек.

Тому знаходити інновації в цьому середовищі – це дійсно «як золото в океані – можливо в одному кубометрі й один грам знайдеться».

 

Заклики до дій

Ця дискусія є першою в харківському кластері ІАМ, яка має характер щирого, справжнього наміру розібратись в складних речах.  Те, що ми зачепили дуже складну тему – немає ніяких сумнівів. За великим рахунком, ситуація аналогічна і в інших регіонах – принаймі, в Запоріжжі ми теж поки що далекі до будь-якого більш-менш пристойного ландшафту інновацій промислового інжинірингу, хоча сегменти там більш узагальнені. Й дуже радує в цих перших аналізах, що всі стейкхолдери процесу мають бажання та амбіції досягнути поставлених цілей. Тобто, реальну картину ми все ж збудуємо, й в ній точно буде місце інноваціям. Скільки та яких – ми взнаємо зовсім скоро, до Харківського дня інновацій залишилось менше місяця, а дедлайн по опитуванню стоїть до 5 березня.

Разом з тим, ці перші результати вже досить самодостатні, вони ясно показують не тільки суть проблеми, але й напрями дій. Отже, куди нашим активістам варто спрямовувати свої зусилля

  1. Вихід потрібен не тільки «из сумрака». Ця дискусія досить ясно говорить, що багато керівників ЗВО та інших державних установ знаходиться й досі в «паралельному світі». Тобто, в тому світі, де на рівні звітування та декларацій «інноваційна картина» виглядає в рази краще, ніж вона є насправді. Тому, вивід всіх керівників з цього паралельного світу є не менш важливим напрямом дій та чинником наближення до реалій, ніж «вывод из сумрака» окремих «польових командирів» – завкафедр чи розробників ІТ- компаній, для яких Харків – просто комфортне місце проживання. Й з діями тут все досить просто – що попаде на мапу інноваторів Харкова, те й дійсно існує. Все інше – фікція.
  2. Майже повна відсутність якісної аналітики показує відсутність відповідних процесів у відповідних установах. Простіше кажучи, стає очевидним, що якісних бізнес-процесів інноваційного менеджменту немає ні в ХАІ, ні в ХНУРЕ, ні в ХПІ, ні в цілому ряді НДІ, як не має їх і в цілому ряді посередницьких структур як інкубатори. Якщо немає процесів, немає і їх власників. Немає процесів та їх власників – то не варто очікувати щось і на виході. Все це просто не організовано від початку, як належало б. Так працює процесна логіка, й в нашому випадку й після місяця спроб достукатись, це вже не потрібно доказувати. Це ясно, як день. Натомість, ця велика проблема задає і можливість – ну то можливо пора дійсно створювати ці процеси? Адже ясно, що є і попит на інновації, як є ще і потенціал. Отже, –

    перший або перші, хто зуміє налагодити ці процеси, будуть 100% мати свої дивіденди. Адже ми живемо в глобальному світі, де інновації стають головною конкурентною перевагою.

  3. Ця ситуація також є хорошою можливістю для всіх керівників, хто має відношення до інноваційного розвитку регіону переглянути карту стейкхолдерів. Можливо, даремно туди була записана велика частина провідних ЗВО та НДІ міста? Якщо там немає інноваційного менеджменту, якщо by default це не працює, то краще шукати інші інституції? Але які? Стає очевидним, що пошук справжніх агентів змін, справжніх інноваційних структур має бути пріоритетним напрямом змін в цій сфері й дана розмова дійсно має вийти як на рівень мерії та ОДА, але також провідних промислових підприємств міста. Зі свого боку (АППАУ) ми розпочали ескалацію цих питань на рівень МОН – ясно, що мова не тільки про Харків.
  4. Відсутність сформованого та явного (не латентного) попиту від бізнесу на інновації також є можливістю для всіх провайдерів інноваційних рішень та продуктів. Адже тренд в Україні існує – інноваційні структури в великих холдингах (ДТЕК, Метінвест, Інтерпайп, МХП..) вже давно є й успішно розвиваються. То чому термін «інновації» лякає чи відштовхує середньостатистичного харківського машинобудівника чи інжинірингову компанію? Мабуть, в цьому і суть, і челендж 1-го інноваційного дня 23 березня, щоб показати переваги інноваційних підходів, й що за цим майбутнє в розвитку. Але в цілому, виклик тут ще більший – видається на те, що велику частину стейкхолдерів потрібно «прокачувати» знаннями та інформацією в інноваційній сфері. Як не дивно, це стосується й університетів.
  5. Ще один заклик – це до єднання та синергії. В цьому першому, й досить складному, як виявилось, заході кластеру ІАМ, ключові актори не можуть собі дозволити діяти, як раніше. Лейтмотив «кожен сам за себе» має бути змінений на справжню командну гру. Правління кластеру її вже демонструє. Важливо, щоб в таку саму гру грали й всі наші партнери. Й головний метод тут діалог – конструктивний та дієвий.

Отже, 23 березня ми побачимо справжню, реальну картину харківських інновацій Індустрії 4.0. Якою вона буде – сьогодні не знає ніхто. Ми вже досить просунулись в розумінні стану та середовища. Але в тому, що стосується конкретних інноваційних продуктів та рішень  Харківщини в сфері Індустрії 4.0 – «ми знаємо, що ми нічого не знаємо». Що ж, – чим більше інтрига, тим цікавіший буде фінал.

 

Олександр Юрчак

Керівник проекту ClusteRISE

Інформація по темі