Володимир Панченко
Наталія Резнікова
Стратегічне планування стійкості глобальних ланцюгів поставок (ГЛП) базується на таких шести стовпах:
1) Оцінка стійкості до логістичних та інфраструктурних ризиків: заходи, що обмежують економічні й соціальні збої, які можуть відбутися в процесах ланцюжка постачання, коли ринки або учасники, які зв’язують операторів ланцюжка постачання між собою, не працюють належним чином;
2) Оцінка стійкості до ринкового ризику: заходи, що обмежують економічні та соціальні наслідки економічних коливань, що підривають ціни й обсяги виробництва;
3) Оцінка стійкості до ризику кліматичних змін/стихійних лих: заходи, що обмежують економічні та соціальні наслідки виникнення кліматичних змін/стихійних лих;
4) Оцінка стійкості до політичного ризику: заходи, що обмежують економічні та соціальні наслідки руйнівного впливу політичних конфліктів;
5) Оцінка стійкості до геополітичних та геоекономічних зрушень: заходи, що впливають на регуляторне середовище; заходи, що обумовлюють процеси транснаціоналізації світової економіки; заходи, що обумовлюють ресурсне протистояння; заходи, що загострюють технологічне суперництво; заходи, що супроводжують торгові війни; заходи, що визначають бізнес-цикли розвинених країн; заходи, що впливають на тенденції розвитку і позиції малого й середнього бізнесу; заходи, що обумовлюють інтеграційні процеси; заходи, що впливають на розриви у контрактних відносинах; заходи, що залежать від фактору кліматичних змін;
6) оцінка стійкості до нормативних ризиків: заходи, що обмежують економічні та соціальні наслідки несподіваних змін у нормативних положеннях або непослідовності у правозастосуванні, які збільшують невизначеність бізнесу та, отже, трансакційні витрати, пов’язані з виробничими процесами в ланцюжках створення вартості.
Ризик-менеджмент ГЛП може, серед іншого, базуватися на використанні методу опитування з метою визначення ключових сфер стійкості ланцюжка поставок. Наприклад, Всесвітній економічний форум під час опитування керівників визначив п’ять основних показників стійкості: 1) покращення обміну інформацією між урядами та підприємствами; 2) гармонізовані законодавчі та нормативні стандарти; 3) формування культури управління ризиками серед постачальників; 4) загальні рамки оцінки ризиків; 5) покращені системи оповіщення/попередження.
Альтернативний підхід полягає у визначенні ключових показників ефективності (KPI) на рівні фірми і ґрунтується на введенні кількісних показників, які можуть використовуватися фірмами для моніторингу процесів у динаміці та для їх оцінки. Прикладом може бути запатентований підхід компанії Resilinc під назвою R Score, який вимірює такі фактори стійкості ланцюжка поставок, як: прозорість; стійкість до відмов у мережі; безперервність; надійність; продуктивність; забезпечення стійкості ланцюжка поставок. Оцінка R Score може дозволити компанії покращити процес пошуку постачальників шляхом кращого розуміння стабільності потенційних постачальників. R Score також надає можливість для створення дорожньої карти майбутніх покращень діяльності. Вразливості, виявлені завдяки R Score-методу, лягають в основу обговорень ради директорів, генерального директора, фінансового директора, керівників внутрішнього аудиту, андерайтерів і т. д. Що стосується контролю продажів, R Score може використовуватися компаніями для диференціації своїх можливостей у забезпеченні стійкості ланцюжка поставок для розвитку бізнесу та зростання.
Ризик-менеджмент ГЛП передбачає акцент на таких факторах: 1) управління запасами підприємства; 2) управління закупками; 3) управління складуванням; 4) управління транспортуванням; 5) управління розподілом продукції; 6) управління мережевою структурою ланцюгів поставок і диверсифікація її учасників; 7) наявність надлишків запасів; 8) проблема дефіциту запасів; 9) залежність від волатильності попиту; 10) залежність від волатильності пропозиції. Шандра Сінгх, Гунджан Соні та Гаурав Бадхотія визначили 17 показників, які можна використовувати для вимірювання стійкості: спритність прийняття рішень; гнучкість прийняття рішень; надійність; надмірність; видимість; ІТ-можливості та обмін інформацією; співробітництво; сталість; поінформованість і чутливість до змін/загроз/викликів; SCRM–культура управління ризиками ланцюжка постачання (англ. – supply chain risk management, SCRM); швидкість; позиція на ринку; контроль ризиків/розподіл доходів; державно-приватне партнерство; адаптивність; конфігурація і мережа ланцюгів постачань; безпека.
Стійкість ланцюга поставок забезпечується трьома його характеристиками: очікування, опір, відновлення та реагування. Для менеджера ланцюжка поставок необхідно, щоб він міг передбачити виникнення збоїв і міг підготувати ланцюг поставок до прогнозованих чи непередбачених змін у зовнішньому середовищі. Щоб звести до мінімуму ймовірність виникнення збоїв, їхні наслідки мають бути повністю прогнозовані. Очікування – це етап перед збоєм у ланцюжку поставок, який можна охарактеризувати на предмет стійкості за такими критеріями як поінформованість, видимість, безпека, культура SCRM.
В окремих випадках, якщо може бути виявлений якийсь передбачуваний або непередбачений збій, ланцюг поставок повинен мати можливість протистояти йому та усувати негативний вплив до його появи. Відтак етап опору відіграє вирішальну роль у забезпеченні безперервності ланцюжка поставок. Етап опору може супроводжуватись руйнуванням неефективних взаємозалежностей у рамках ланцюга поставок, і його стійкість характеризують такі критерії як гнучкість, спільна робота, надійність.
На етапі відновлення та реагування ланцюжок постачання може потенційно бути перерваний. Щоб зменшити руйнівний вплив розриву зв’язків на ланцюжок поставок, необхідно продемонструвати здатність до відновлення за наявних ресурсів задля відновлення позицій компанії, що може призвести до набуття нової конкурентної переваги. На цьому етапі стійкість ланцюжка поставок залежить від позиції на ринку, обміну інформацією, швидкості прийняття рішень, розвитку державно-приватного партнерства та гнучкості в перегляді партнерів.