Володимир Панченко
Наталія Резнікова
Потрясіння, що впливають на світове виробництво, стають дедалі частішими та потужнішими. Компанії стикаються з цілою низкою небезпек, від пандемій і стихійних лих до геополітичної невизначеності та кібератак на їх цифрові системи. За висновками дослідження Logistic Manager (2022), збої, що тривають місяць або довше, тепер відбуваються в середньому кожні 3,7 року, а фінансові втрати, пов’язані з екстремальними подіями, зростають. Свого часу своєрідна революція в ланцюжках створення вартості породила нові моделі спеціалізації: у той час як наукомісткі та технологічноємні виробничі етапи залишалися в країнах з провідними економіками, трудомісткі виробничі етапи розташовувалися в країнах з низькими витратами на заробітну плату. Тому країнам, що розвиваються (так званий «південь», або економічно слабкі країни), не потрібно було створювати цілісні експортні галузі, а натомість вони могли спеціалізуватися на окремих етапах виробництва, які відтоді часто вигравали від низької вартості робочої сили. У деяких країнах ці процеси економічних перетворень призвели до динамічних процесів економічного відтворення, вони й сьогодні функціонують, забезпечуючи прибутки та податки, спростовуючи занепокоєння в розвитку деглобалізаційних процесів.
Однак, у більшості випадків зростаюча фрагментація виробничих процесів вимагає переоцінки ролі компаній у рамках глобальних ланцюжків створення вартості (ГЛСВ). Дослідження показують, що провідні фірми здійснюють вирішальний вплив на параметри виробництва, у ланцюжках створення вартості, визначаючи, які види економічної діяльності запускати, якими компаніями й у якій точці світу. Провідні фірми не тільки здійснюють свої управлінські та координуючі функції через прямий контроль через дочірні компанії та прямі іноземні інвестиції (ПІІ), а й визначають параметри виробництва юридично незалежних компаній-постачальників. Отже, вони глибоко впливають на сталий розвиток у глобальному масштабі. ГЛСВ, що керуються та координуються провідними фірмами, часто охоплюють кілька рівнів доданої вартості та демонструють різні форми управління. Ця складність є наслідком пошуку потенціалу економії та призводить до того, що провідні фірми стикаються з проблемою забезпечення дотримання своїх стандартів якості та забезпечення стійкості по відношенню до постачальників, діяльність яких вони не контролюють безпосередньо, що стає першочерговим завданням у ході стратегічного управління ГЛСВ і ризик-менеджменту ГЛСВ.
Ризик-менеджмент ГЛСВ залежить від типу відносин, що встановлюються між провідними фірмами та компаніями-постачальниками, серед яких можна виокремити три форми прояву ієрархічних відносин:
1) «Залежні ланцюжки створення вартості», де постачальники залежать від провідних фірм, які значною мірою контролюють параметри виробництва;
2) «Модульні ланцюжки створення вартості», в яких постачальники виробляють проміжні продукти відповідно до вимог покупця стандартизованим чином, при цьому постачальники самі вирішують, які технології та процеси використовувати;
3) «Взаємозалежні ланцюжки створення вартості», засновані на відносинах, у яких відносини між покупцями та постачальниками характеризуються високим рівнем складності та взаємною залежністю.
Різні форми управління глобальними виробничо-збутовими ланцюжками ясно показують, що провідні фірми не мають необмеженого контролю за своїми виробничо-збутовими ланцюжками. Залежно від форми виробничо-збутових ланцюжків у деяких випадках спостерігаються сильні розбіжності щодо впливу на розвиток та розподілу прибутку між провідними фірмами й компаніями-постачальниками. Для збереження поступу глобалізації ризик-менеджмент ГЛСВ став ключовим; фактично, оцінка економічної діяльності повинна відбуватися не за економічними показниками, а за критеріями ризик-менеджменту. ГЛСВ набрали ознак велетенських компаній, вони мають свої типи поведінки. Наприклад, ГЛСВ із найвищою інтенсивністю торгівлі та концентрації експорту в кількох країнах схильні до більшого ризику, ніж інші. Найбільш вразливими виявилися ГЛСВ, що супроводжують процес виробництва комунікаційного обладнання, комп’ютерів і електроніки, напівпровідників і компонентів до них; трудомісткі виробничо-збутові ланцюжки у сфері легкої промисловості виявилися схильними до ризику пандемій і кліматичних змін. Свою стійкість довели найбільш регіонально орієнтовані виробничо-збутові ланцюжки.
Ризик-менеджмент ГЛСВ і ГЛП передбачає п’ять видів вразливостей за підходом SMAUG: 1) серйозність (відносний вплив ризику); 2) керованість (відносна здатність пом’якшити або зменшити ризик); 3) прийнятність (ступінь, у якому ризик прийнятний з точки зору політичних, екологічних, соціальних, економічних чинників); 4) терміновість (імовірність ризику та, отже, терміновість дій); 5) зростання (можливість розширення впливу або збільшення ймовірності ризику). Отримані результати оцінки ступеня стійкості або вразливості ГЛСВ і ГЛП дозволяє: завчасно припинити діяльність, що підвищує ступінь ризику; перекласти ризик (або частково розділити) на іншу сторону (наприклад, передача фінансового ризику страховій компанії); пом’якшити наслідки ризику в разі виникнення; прийняти рівень ризику та його потенційні наслідки.
Ризик-менеджмент виробничих процесів у ГЛСВ та глобальних ланцюгах поставок (ГЛП) передбачає класифікацію потрясінь за такими факторами: 1) ступінь прогнозованості виникнення; 2) частота виникнення; 3) масштаб впливу на галузі; 4) потужність впливу на регіональні зв’язки; 5) спроможність здійснювати міжнародний вплив; 6) потужність впливу на попит і провокування шоків попиту; 7) потужність впливу на пропозицію і провокування шоків пропозиції.
Ризик-менеджмент ГЛСВ також повинен враховувати такі критерії: 1) залежність від факторів виробництва; 2) спроможність до диверсифікації постачальників; 3) спроможність до диверсифікації ринків збуту; 4) ступінь залежності від розвитку ринку фінансових технологій; 5) ступінь доступності каналів кредитування; 6) ступінь чутливості до стратегічного ризику можливої втрати частки ринку і прибутку; 7) ступінь чутливості до операційного ризику, що пов’язаний із виходом на ринок нових учасників і посиленням взаємозалежностей; 8) операційний ризик, пов’язаний зі ступенем транспарентності процесів; 9) ризик аутсорсингу, оншорингу, френдшорингу; 10) ризик ліквідності факторів виробництва; 11) ризик волатильності факторів виробництва від технологічних зрушень; 12) ризик відповідності ESG-критеріям.