Про Індустрію 5.0 – чому це стає актуальним для України

Частина 1

Тема Індустрії 5.0 почала підійматись в нашій спільноті Індустрія 4.0 в Україні близько 2-х років тому. Тоді вже кілька наших експертів та розробників, намагаючись бути синхронними з передовими країнами почали говорити «Вони вже планують 5.0 – чому ми все ще говоримо про 4.0?». Моя відповідь була простою «Навіщо цей хайп, адже наша промисловість та більшість стейкхолдерів навіть ще не перейшли 3.0, а рівень зрушень до 4.0 на рівні державних політик та стратегій є мізерним». Тому – «крок за кроком, але не спішіть панове…».

Останні події війни й обміни з європейськими партнерами переконали мене, що тема 5.0 все-ж на часі. Принаймі, окремі її аспекти та положення варто розглядати. Й ключовим рушієм в цьому прийняття, стає та сама риса 5.0, яка спонукала й європейців прискорити рух в цьому напрямі після COVID-19, – мова про стійкість (resilience) ланцюгів та екосистем.

 

Індустрія 5.0 – про що це

Наші європейські партнери керуються визначеннями Європейської комісії, які, як відомо, проходять дуже серйозну «обкатку» в своїх колах policy-makers, перш ніж бути затвердженими. Відповідно, я також посилатимусь на сторінку єврокомісії, яке веде в свою чергу на 2 важливі звіти. Зокрема, далі – кілька ключових положень з policy brief  «Industry 5.0: A Transformative Vision for Europe».

На відміну від Індустрії 4.0, яка більше стосувалась трансформаційних аспектів впливу сучасних цифрових технологій та зміни бізнес-моделей, в 5.0 мова йде про 2 інші трансформації

  • Повне єднання з зеленим курсом, що веде до кращої сталості та циркулярної економіки (подвійний цифровий та зелений перехід).
  • Покращення стійкості ланцюгів доданої вартості (ЛДВ) та екосистем до нових потрясінь, якими б не були їх джерела (пандемії, стихійні лиха, гео-політичні зміни, регіональні війни тощо)

Цей policy brief  критикує Індустрію 4.0, як не відповідну новим викликам кліматичних змін, пандемічних та інших криз, які ведуть до нестабільності й викликають значні соціальні напруження. Перехід на 4.0 зумовив також збільшення соціальної нерівності між різними країнами, оскільки в сучасній цифровій економіці, першість й навіть монополію на окремі сегменти відразу взяли технологічно розвинені держави та корпорації. Індустрії 4.0 бракує кількох базових вимірів, які необхідні для більш сталого та рівного суспільства

  • Особливостей регенерації виробництв, які мали б вести до повної циркулярної економіки, й забезпечувати повне врахування змін середовища, а також кліматичних та соціальних.
  • Глибоко органічного соціального виміру, який би фокусувався на працівниках, їх стані й розвивав підходи не їх заміни технологіями, а радше доповнення ними
  • Обов’язкового врахування впливу на середовище, і який мав би вести до змін у використанні викопних джерел, зменшення викидів вуглецю та кращої енергоефективності.

Таким чином, каже Європейська комісія, – «Індустрія 4.0 є несумісною з цілями кліматично нейтральної економіки та цілями до 2030».

Завважимо, що документ вийшов до початку російської агресії в Україну, й тому нові потрясіння, яких зазнали світові економіки та цілі континенти тут не розглядаються.

Таблиця нижче пояснює різницю між 4.0 та 5.0

Головні риси Індустрії 4.0

Головні риси Індустрії 5.0

  • Центрована навколо виробничої ефективності шляхом кращої цифрової інтеграції та використання Штучного Інтелекту
  • Технологічні зміни є головним чинником змін в переході на кібер-фізичну взаємодію
  • Присутнє вирівнювання з оптимізацією бізнес моделей в рамках існуючих ринків капіталу та економічних моделей, які, наприклад, автоматично  фокусуються на скороченні витрат та максимізації прибутку для стейкхолдерів
  • Немає фокусу на характеристиках дизайну та ефективності в напрямах повторного використання ресурсів та матеріалів, щоб мінімізувати кліматичні та соціальні ризики
  •  Забезпечує галузеві фреймворки (рамки розвитку), які комбінують завдання конкурентоспроможності та сталості
  • Фокусує на впливі альтернативних (крім технологій) режимів керування моделями, що ведуть до сталості та стійкості
  • Робить працівників більш значимими та сильнішими через використання цифрових пристроїв, й уособлює, таким чином, людино-центричний підхід до використання технологій
  • Будує шлях по переходу до сталої економіки
  • Розширює корпоративну відповідальність до повних ЛДВ
  • Вводить індикатори, що показують для кожної галузевої екосистеми прогрес в досягненні стійкості, процвітання та сталості

 

Індустрія 5.0 означає відхід від нео-ліберальних моделей, які привели до значних перекосів в між багатими та бідними країнами й не витримали ударів світового масштабу, як COVID-19. Зараз йдеться про  створення та керування моделями, які забезпечують стійкість ЛДВ різних країн та регіонів до можливих потрясінь. Один з найважливіших уроків COVID-19 – європейські індустріальні екосистеми мають бути більш стійкими, міцними та менш залежними від потрясінь в інших регіонах світу чи глобальних чинників. Звідси – підвищений фокус на стійкості ЛДВ та екосистем.

Три кроки Європейської комісії в напрямі Індустрії 5.0

Для активного впровадження Індустрії 5.0, полісі бриф пропонує наступні кроки

  • Уряди 5.0 – документ підкреслює значимість державних політик та стратегій та необхідність значного кращого рівня урядування. Документ фокусує на тезі, що численні розриви між передовиками Індустрії 4.0-5.0 (зазвичай, окремі передові бізнеси) та численними категоріями відстаючих (самі державні структури, МСП, університети тощо) мають закриватись значно швидшими, більш гнучкими та більш індивідуально налаштованими регуляторними змінами, й це чимало процесів мають рухатись паралельно. Значно більшу роль мають отримати механізми державно-приватного партнерства й зростає роль більш збалансованих політик.
  • Корпоративне урядування 5.0. Тут йдеться про низку змін на рівні самого бізнесу. Покоління бізнесменів вирощених на теоріях вільного ринку та конкуренції, й де в основі основ лежав прибуток, мають змінитись на інші, де домінують людино-центровані підходи, а КСВ (корпоративна соціальна відповідальність) є не ширмою для отримання прибутку, а одним з постулатів будь-якого бізнесу. Особливий фокус Індустрії 5.0 має бути на створенні та утриманні робочих місць, формування працівників в нових секторах ринку.
  • Вертикальна та горизонтальна координація та синергія, й на всіх рівнях урядів та міжнародних стандартів. Мова тут не тільки про єдині технічні стандарти, але також про вирівнювання та уніфікації різних правил та регламентів, включно з нормативно-правовим полем на пан-європейському та міжнародному рівнях.

Документ закликає переглянути низку європейських політик на предмет кращої відповідності засадам Індустрії 5.0.

Чому Індустрія 5.0 вже на часі для України

Перше, що приходить на думку для ентузіастів нашого прогресу в економіці й вирівнювання з розвинутими країнами – це стара ідея про «наздогнати» та «вирівнятись». Адже, очевидно, що розрив зростає й ми ніяк не вийдемо в більшості галузей зі стану 3.0, адже за проникненням навіть звичайних технологій ІТ та автоматизації в промисловості, не кажучи вже про техно 4.0, Україна значно поступається більшості країн ЄС. А тут вже йдеться про 5.0. Й отже, коли війна закінчиться, нам потрібно стрімко наздоганяти розвинутий світ. Подібний дискурс, на думку автора цієї статті й багатьох експертів в нашому середовищі є тупиковим, оскільки сама парадигма «наздоганяння» є тупиковою – надто великі розриви та надто малі ресурси.

Натомість, і як не дивно, принципи 5.0 вже є актуальними для України за низкою важливих напрямів, й це стосується навіть воєнного стану, а тим більше після – воєнного. Мова сьогодні йде про наше виживання в умовах війни, й багато передумов цього процесу апелюють саме до принципів 5.0, які необхідно впроваджувати якомога швидше та масштабно.

Перший принцип – це фокус на стійкості ЛДВ. Якщо не брати до уваги окремих винятків, то загалом наша економіка та промисловість демонструє ту саму реакцію, що й під час COVID-19 – мова про дуже низьку спроможність реагувати на кризи та потрясіння. Звернемо увагу на найбільш болючу сферу, як спроможність виробляти мілітарні продукти та продукцію подвійного призначення. За 8 місяців війни ми не побачили жодного виробу, який би пішов в серію, не кажучи вже про нові розробки. Рівень консолідації ЛДВ, налагодження виробничої кооперації, зміщення відповідних виробництв, скажімо в Словаччину чи Польщу залишається вкрай низьким, й є це перше й головне свідчення дуже слабких ЛДВ за більшістю галузей. Звісно, ми можемо знайти окремі винятки як в великому бізнесі, так і серед окремих бізнес-об’єднань. Але навряд чи вони змінять загальну статистику та висновки. Інший приклад – досить поглянути на багатокілометрові черги вантажівок на західному кордоні, щоб розуміти що ми не змогли вирішити ще й питання логістики, як частини більш широкого питання про ЛДВ. Отже, для того, щоб наш економічний фронт був сильним та справжньою опорою військового, нам потрібні вже зараз впроваджувати принципи 5.0 – й не майданно-волонтерським способом, як це було і є, а на набагато вищому рівні організації. Кластери та кластерний рух є одним з головних інструментів в реалізації цього принципу, оскільки керування ЛДВ в своїй галузі чи регіоні є самою суттю кластерів. Й добре, якби наш уряд нарешті це зрозумів.

Другий принцип – про децентралізовані, але добре скоординовані ЛДВ, екосистеми та їх ефективну взаємодію. Децентралізація вже дуже добре себе показала в умовах війни – ворог часто не може зрозуміти, де наші центри прийняття рішень чи ресурсні пули через їх повну розосередженість. Але є й інші приклади. Наприклад, в країні є кілька десятків волонтерських груп, що розробляють дрони й багато з цих розробок дублюють одна одну. Тобто, мова не про добре керовану конкуренцію, де перемагає кращий – а про марнування й так обмежених ресурсів, часу та сил.  Адже ніякої координації з боку держави чи інших інституцій в подібних розробках немає. Й це просто 1 приклад, – видається на те, що їх маса. В Індустрії 4.0 подібні речі ми вже роками спостерігаємо в сфері науково-технічних розробок університетів та науковців. Заклики про координацію та комунікації видаються чимось на кшталт «табу» для шановних колег – інакше ми б бачили бодай якісь ефективні спроби єднання з бізнесом в нашому русі Індустрії 4.0. Якби наша ідея Центрів 4.0 була прийнята університетською спільнотою в 2018, ми мали б сьогодні не 1 чи 2 діючі DIHs, – а добрий десяток! І які б на порядок краще підтримували б наших МСП та кластери в їх економічному виживанні сьогодні. Звісно, ми маємо окремі винятки, як з DIH КПІ чи Київського академічного університету – але які тільки підкреслюють цю загальну картину «хто в ліс, хто по дрова». Ще один приклад, вже зі сфери технологій, це про «хаос маркетплейсів», – не дивлячись на їх кількість в Україні, знайти якусь ефективну масштабовану модель, і яка вела б до значного покращення в supply chain нам поки не вдалось.

Третій принцип – це про сталість відносин в екосистемах й відповідну зміну парадигм бізнесу. Це питання менш очевидне, ніж два попередні. Опоненти тут же можуть згадати про піраміду Маслоу,  де принципи сталості та боротьби за кліматичними змінами навряд чи є сумісними з нижніми рівнями фізичного виживання людей (та бізнесів) в умовах війни. Але в цій категорії мене набагато більше хвилює один з принципів сталості – мова про людино-центричні підходи та новий рівень корпоративної соціальної відповідальності. Розглянемо кілька прикладів надання та ігнорування  допомоги спільноті Українського кластерного альянсу (УКА) за останні 8 місяців, умовно їх можна розділити на 3 категорії.

  • Professionals4Ukraine. До цієї категорії відноситься безумовна та негайна допомога, яку в перші місяці війни продемонстрували кілька наших партнерів. В першу чергу, це Європейський кластерний альянс та департамент DG GROW Єврокомісії – саме вони запустили маркетплейс допомоги на ЕССР й надали нам першу фінансову допомогу. Далі включилась американська асоціація системних інтеграторів (CSIA), їх фінансова допомога була найбільшою. Саме завдяки цим партнерам ми змогли зводити кінці з кінцями впродовж останніх 6 місяців. Подібну поведінку, де домінує оця безумовність та швидкість реакції – демонструють сьогодні ціла низка європейських партнерів та кластерів. Слоган «Професіонали для України», запропонований CSIA – демонструє дуже близькі до нас цінності людяності, безкорисності та професійної солідарності, й ми на собі відчуваємо наскільки ці цінності є ефективними у важкі часи.
  • Класична донорська підтримка – стосується низки відомих в Україні донорів. Тут, на жаль, – й не дивлячись на обіцянки «негайної підтримки», все залишилось бюрократично й на умовах «певних правил», які не змогла змінити навіть війна. Звісно, ми вдячні за допомогу, що йде, й, очевидно, буде зростати, але окремі моменти «правил» та «правильності», які нав’язуються нам донорами в умовах надзвичайно складних обставин, залишають гіркий присмак й навряд чи сприяють розвитку відносин.
  • Ігнорування наших запитів стосується міжнародних корпорацій – ця категорія є найбільш показовою для ілюстрації цього принципу людино-центричності та справжньості політик КСВ. В квітні 2022 ми сформували запити до низки відомих міжнародних компаній про а) інформування наших спільнот щодо виходу з РФ, б) про можливість допомоги нашим МСП, в першу чергу інжиніринговим компаніям з замовленнями через включення своїх зарубіжних офісів в ЄС.

Практично ми не отримали нічого – за рідким виключенням, навіть і відповідей. Й це при тому, що за своїм потенціалом та ролями ключових постачальників в ЛДВ / supply chain саме світові бренди мали б бути рушіями допомоги нашим МСП, адже їх можливості включення своїх європейських каналів є на порядки вищими, ніж ті, що демонструють сьогодні для нас колеги, яких ми вчора ще взагалі не знали.

Ця третя категорія є найбільшим тривожним маркером щодо необхідності негайного запровадження принципів сталості відносин та фокусу на «неприбуткових» показниках, як ESG (екологічних, соціальних та урядування). Що стосується 2-х останніх, принагідно, нагадаємо, що роль світових брендів в становленні нашої Індустрії 4.0 в Україні, тобто в численних аспектах формування вітчизняних політик за попередні 5 років була та є майже нульовою. Тобто, ні їхні фахівці, ні офіси практично не були задіяні в численних робочих групах та комітетах вітчизняної Індустрії 4.0, які й зараз працюють над аспектами державних політик та стратегій, технічних стандартів, створення відповідних елементів інноваційної еко-системи та-чи нових стандартів освіти. Й ми добре знаємо причину – в Україні впродовж останніх 20 років домінували виключно sales offices, в яких просто не було менеджерів спроможних мислити якимись іншими категоріями, відмінними від плану продажу. Цей закид не стільки до менеджменту локальних філій, як до їх штаб-квартир – розгляд України, як бідної й тому «нецікавої країни», й особливо в порівнянні з РФ, був домінуючою парадигмою, й автор цих рядків добре знає це по своєму 12-річному роботи у великій міжнародній корпорації. Також завважу, що фокус виключно на власному прибутку властивий не тільки зарубіжним корпораціям, – говорити про якийсь значний вклад в policy-making від вітчизняних корпорацій було б великим перебільшенням.

Резюмуючи. Перехід на принципи Індустрії 5.0 є актуальним для України через 3 наші «больові точки», або виклики, реально критичні для утримання економічного фронту:

  • Виклик стійкості ЛДВ: наші ЛДВ в багатьох секторах є вразливими, слабкими й тому, нестійкими
  • Виклик скоординованої децентралізації: децентралізація вже присутня, але вона має характер анархічно – майданного типу, й тому не є ефективною.
  • Виклик переходу корпорацій на принципи ESG стосується не тільки українських компаній, але й світових корпорацій які працюють в Україні й мають лідерські позиції в ряді секторів.

 

Усвідомлення власних переваг

Отже, чому прийняття цих викликів може радикально змінити стан речей, й вивести Україну з числа тих, хто наздоганяє розвинутий світ на свої унікальні та лідерські позиції в Індустрії 5.0?

Головних причин є, щонайменше три

  • Україна опинилась в центрі світової уваги, й ми маємо безпрецедентний рівень підтримки демократичного світу. Отже, всі програми розвитку, які ми відкладали роками, мають стартувати після війни, а окремі – й під час війни.
  • Саморганізація українців, а особливо, ті методи та практики, що застосувують наші героїчні ЗСУ, й окремі з яких ми намагаємось проваджувати в Українському кластерному альянсі показують рівень урядування саме на принципах 4.0-5.0 – децентралізованих, але добре скоординованих автономних команд, і які діють на новому технологічному рівні. Очевидно, що ці методи та практики мають бути широко масштабованими в ЛДВ та екосистемах, й не тільки вітчизняних, а зараз вже й рамках європейських ЛВД, куди ми інтегруємось.
  • В силу обставин, ми стали майданчиком для будь-яких field test (польових тестів) в масштабах всієї країни – й це, безумовно, поле для численних інновацій, як соціальних, так і економічних, соціальних та військових.

Усвідомлення цих переваг веде до більш стратегічних, проактивних та ефективних планів дій. Про їх пріоритети та напрями дій поговоримо в наступній публікації.

 

Юрчак Олександр, голова УКА