Інструмент промполітики – програма «Національні чемпіони»

Продовжуємо серію прикладів використання інструментів промислової політики різними країнами. В попередніх розглядах в нас вже були Тайський автором, MedTech в Коста-ріці, Кластерні програми в Берліні та інших регіонах Німеччини, Данії та Голандії, й навіть український досвід СЕЗ на Закарпатті. Ця публікація продовжує серію прикладів від економіста Павла Вернівського, – нашого партнера Аналітичного центру Industry4Ukraine, й вона про такий інструмент як «Національні чемпіони».

На початку 80-их Нокіа активно скуповувала різні бізнеси. Однак ці придбання не зробили компанію ще більш міцною. Швидше створили фінансові труднощі. Ці труднощі привели до того, що генеральний директор компанії Нокіа Карі Кайрамо, який раніше займався придбаннями, покінчив життя самогубством. У наступні роки, борючись за своє виживання, компанія була змушена продати багато своїх підрозділів, залишивши тільки телекомунікаційний напрям.

А в 1991, після консультацій з Бостон Консалтинг Груп, компанія Нокіа намагалася продатися компанії Ерікссон, але шведи вирішили не ризикувати. Ще через рік компанію намагався купити Сіменс, але тут вже фіни відмовилися від угоди. Приблизно в цей час і почалося зростання компанії.

Насправді, дивний зліт компанії викликає ряд питань. Як вийшло так, що компанія, яка не має жодної конкурентної переваги, на думку експертів вважається «дохлою собакою» на ринку, змогла якимось дивом відродиться і стати найбільш інноваційною компанією свого часу. У чому секрет успіху?

Вся справа в тому, що розвиток компанії нероздільно пов’язане з фінським державним агентством по фінансуванню технологій і інновацій – Текес. Це агенство було засновано в 1983 році. У 80-их воно активно фінансувало проекти компанії. Ймовірно це було пов’язано з тим, що раніше компанія була військовим підрядником уряду.

Після розпаду СРСР, Фінляндія втратила 20% експорту в цьому напрямку і звичайно це дуже негативно позначилося на економіці країни. Опинившись перед новими викликами, треба було терміново переорієнтувати своє виробництво під потреби західного світу. Таким чином, діяльність компанії Нокіа відмінно вписалася в цю концепцію. Їм потрібно було тільки допомогти. Тому агенство посилило свою роль у фінансуванні проектів даної компанії.

В результаті симбіозу зусиль урядових коштів, вчених і самої компанії, Нокіа стала найбільшим в світі виробником мобільних телефонів. У 2000 на частку Нокіа доводилося 4% ВВП Фінляндії, 43% досліджень і розробок, 20% експорту і 14% податкових надходжень. Компанія з маленької країни стала світовим лідером з виробництва телефонів.

Згодом, ставши сильною незалежною компанією, компанія зробила фатальну помилку. Неправильно оцінивши можливості ринку смартфонів, компанія втратила всі свої конкурентні переваги. У 2014 Нокіа була змушена продати свій підрозділ з виробництва мобільних телефонів компанії Майкрософт.

Коли компанія Нокіа опинилась в скрутному становищі, то знову виникло питання, щоб держава інвестувала в розвиток компанії як робило раніше. Уряд деякий час відкидав будь-які пропозиції про підтримку компанії. Проте, в 2018 держава змінила свою позицію. Через свій фонд Солідіум держава все ж вирішило придбати частку в цій компанії. А вже через пару місяців Businnes Finland (сучасна назва Текес) оголосили про спільний проект з Нокіа над розвитком технології 5G.

Як висновок цього кейсу, напрошується відомий вираз українського бізнесу – «своїх не кидають». Але ж скільки відомих, високотехнологічних підприємств за 20 років вже «кинула» українська держава? Інструмент промислової політики «Національні чемпіони» реально міг б посилювати конкурентоздатність провідних технологічних (не сировинних!) компаній, які можуть бути локомотивом розвитку української економіки.  Бажаємо Міністерству стратегічних галузей правильно визначати пріоритети й не помилятись у виборі.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

You may use these HTML tags and attributes:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>