Постанова про Центри 4.0 – як лакмусовий папірець на ефективність взаємодії

Процес прийняття постанови КМУ про центри 4.0 є першим й дуже важливим для АППАУ та всього руху 4.0 прецедентом виходу наших ініціатив на державний рівень. Відповідно, важливим є й підтримка цього процесу нашими експертними спільнотами. Події, що відбувають зараз в Кабміні показують також цілий ряд неузгоджень влади з бізнесом – й цей огляд фокусує на кількох головних питаннях та аспектах взаємодії.

Я уважно прочитав більшість документів, що представлені на урядовій нараді 11 січня, – див п. 4.1 – особливо рекомендую колегам ознайомитись з текстом постанови, пояснювальною запискою та дуже уважно прочитати «опозиційний» документ від Секретаріату Кабміну (далі – СКМУ), який власне й відправляє проект постанови на чергове «допрацювання».

Перше враження контраверсійне – з одного боку, дивує, а інколи й вражає трактування СКМУ визначень та понять в Індустрії 4.0 та їх повне ігнорування реалій – як в глобальному, світовому контексті, так і української Індустрії 4.0. Мало сказати, що низка трактувань просто не відповідає термінології, що вже 3 роки як прийнята в стратегічних документах руху Індустрії 4.0. Вони є хибними по своїй суті. Це сигнали, що свідчать про нерозуміння чиновниками основ інновацій та інноваційної екосистеми в Індустрії 4.0. Наприклад, цікавою є риторика про те, що Індустрія 4.0  – це  просто «поточна тенденція розвитку науки та техніки, що характеризується автоматизацією…» і  яка « є нічим іншим, як одним з пріоритетів інноваційного розвитку…». Спробуйте знайти хоча б 2 різниці в цій постановці з такими від міністерських фахівців СРСР кінця минулого століття. Цікаво при цьому, що СКМУ часто згадує «закон про інноваційний розвиток» в головній редакції 2002 року (упс!), й низку інших законів, але при цьому чомусь ігнорує Розпорядження КМУ №64 від 17.01.2918 про Цифровий порядок денний України, де вже є визначення Індустрії 4.0. Або ж, цікаве їхнє трактування ролі ЗВО – виявляється, університети в нас не є закладами інноваційної інфраструктури!!! Не менш цікавим є той факт, що в законодавчому полі для ЗВО в нас відсутні такі посади як «менеджер з маркетингу» чи «інноваційний брокер» (або менеджер з інновацій). Ну й важко коментувати замовчування самих фактів існування наших ініціатив створення Центрів 4.0 в Києві, Харкові та Одесі, самого руху «Індустрія 4.0 в Україні» та АППАУ, Цифрової аженди України, над якою працювали більше 40 експертів (десятки організацій) бізнесу та влади.

З іншого боку, зауваження СКМУ видаються справедливими по багатьом пп навіть для фахівців без юридичної підготовки, на кшталт автора цих рядків. Наприклад, цілком слушними є зауваження про нечітку правову форму Центрів 4.0, критерії та способи їх вибору на регіональному рівні, джерел фінансування центрів, відношення до них наукових установ тощо. Іншими словами, читаючи цей досить великий перелік критичних коментарів від СКМУ, складається враження, що проект Постанови досить сирий. Хоча по-ідеї, з вересня 2020, відколи розпочався цей процес можна було б вже опрацювати всі деталі – тим більше, що АППАУ так саме ще в вересні створила для цього групу підтримки з провідних університетів та діючих Центрів 4.0. Але ж процеси комунікацій з Мінекономіки явно були не на тому рівні.

Отже, ще раз – питань в мене багато й більшість з них починаються з «чому». Чесно кажучи, я не знаю кому їх задавати. Наприклад, чому в цій історії стільки посилань на закони, які очевидно давно не відповідають вимогам сьогодення? Що важливіше для СКМУ – досягати цілей розвитку економіки чи жорстко стояти на дотриманні букви законів, які апріорі зрозуміло, що застарілі? Й те, й те ніяк не вийде – це ж очевидно, – бо таке в нас законодавство, й завжди можна знайти положення, які «не виконуються» чи протирічать одне одному. Або, чи дійсно була тісна співпраця в підготовці цієї постанови Мінекономіки з МОН, – адже ясно, що більшість цих неузгоджень досить легко вирішуються за кілька нарад між юристами цих міністерств. І якщо ні, то чому?

Головні питання в мене все-ж не до чиновників з міністерств. Я навпаки, щиро дякую, в першу чергу, нашим партнерам з Мінекономіки, що взяли на себе цю ношу й рухають цей супер важливий для всієї спільноти Індустрії 4.0 та нашої асоціації проект. Для мене абсолютно очевидно, що в тих умовах, які є в Україні, подібні ініціативи з глибин одного міністерства завжди будуть виглядати революційно. Центри 4.0 – як елемент загальної інноваційної екосистеми Індустрії 4.0, – йдуть на стику кількох сфер, – інноваційної, промислової, цифрової, регіональної – власне, як і сама Індустрія 4.0.  Саме тому, ми вже бачимо складність цих узгоджень, адже ніхто з нас немає ілюзій щодо ефективності координації в роботі відповідних міністерств.

Але в мене в рази більше запитань до провідних університетів країни, їх керівництва, а також до експертів, хто позиціонує себе як policy-makers в інноваційній діяльності. Тобто, – до експертної спільноти, яка генерує та, зрештою, приймає ініціативи змін в інноваційній діяльності. Адже, колеги, – давайте погодимось, що ця міністерська дискусія, яка дуже добре артикулює позиції різних міністерств КМУ в зазначених документах, є лакмусовим папірцем того, як експертні спільноти відпрацювали попередні 5+ років в спробах реформувати інноваційну діяльність в Україні. Дісклеймером зазначу, що я не претендую на особливі знання сфери інноваційної діяльності в законодавчому полі, й питання нижче є досить типовими для будь-якого керівника з бізнес-асоціації, адже очевидно, що ми разом з з нашими учасниками більше позиціонуємось як споживачі та партнери інноваційного розвитку. Які здатні формувати вимоги та очікування, інколи власні ініціативи (в нас їх чимало), але навряд чи є лідерами процесів змін в цій сфері. Ці рольові визначення, як показує наш досвід в проекті «Інтеграція 4.0» є дуже важливими, і я далі буду апелювати до окремих інсайтів з цього проекту, зокрема, до ролі науковців як лідерів змін.

Отже, поїхали, – ось 5 головних категорій питань для ініціації процесу обговорення щодо подальшого покращення взаємодії влади – науки та бізнесу в сфері Індустрії 4.0

  1. Якою є власне модель чи концепція інноваційної екосистеми, орієнтованої на промисловість та високотехнологічні сектори економіки? Який в ній є набір елементів інфраструктури, які закладені принципи функціонування, напрями та цілі розвитку? Чи є там бодай визначення Центрів експертизи різного рівня, чи ми все намагаємось «загнати» в один єдиний формат, наприклад, наукового парку? Як же тоді в світі розвинуті держави розвивають добрий десяток різних інноваційних структур, кожна зі своєю окремою роллю?
  2. Чи розглядалась на рівні міністерств наша пропозиція 2019 року, яка власне відповідає на окремі питання вище й досить чітко вказує на існування щонайменше 20 різних типів елементів (організацій) інноваційних екосистеми І4.0? Хто з наших чисельних партнерів, в тому числі на платформі Industry4Ukraine її рухає «наверх»? І якщо не рухаєте – то чому? Є інша подібна модель? Адже, якби ця модель дійшла до рівня законодавчих ініціатив, таких дивних питань, чи відносити університети до інноваційної екосистеми, точно би не виникало.
  3. Якими є результати інших експертних груп, що намагались специфікувати інноваційну діяльність в сфері Індустрії 4.0? це питання до МОН – адже всі ці групи крутяться в їх орбіті. Зокрема, які результати робочої групи по Індустрії 4.0, створеної з університетів влітку 2020? Я був на одній з цих нарад, але коли побачив дуже формальні ознаки роботи й склад групи, вийшов. І все-ж, – є якісь результати?
  4. Якими є процеси узгоджень між експертними групами та урядовими структурами? Зокрема, в Індустрії 4.0 ми вже не перший рік намагаємось налагодити взаємодію з іншим розумінням процесів, інструментів та складом експертів.

    Чи є розуміння в ключових акторів в цій взаємодії бізнес – влада – експертне середовище, що слабкі комунікації та координація дій є найслабшим місцем й що діяти треба зовсім по-іншому?

    Тобто, точно не так, як це відбувається зараз в процесі прийняття цієї постанови.
  5. Ну і питання до самих діючих Центрів 4.0 та потенційних нових центрів в інших регіонах – вам це потрібно? Якщо так, то вам точно пора активніше залучатись до обговорення вказаної постанови, адже вона все ще на допрацюванні.

Й до останнього – чи не пора самим нашим технічним університетам активізуватись в плані освіти та просвіти чиновників в сфері Індустрії 4.0? Якщо ми проводимо постійно аналогії між Центрами 4.0 та європейськими DIH (Digital Innovation Hub), то де в нас хоча б 1 пристойний аналітичний огляд «що таке DIH»? Де інші аналітичні та просвітні матеріали, яким чином ми маємо спільно трансформувати освітню системи під вимоги Індустрії 4.0? Невже керівники з міністерств це мають самі якось зрозуміти? – цікаво як.

Отже, колеги, питань багато й відповідати на них ми будемо разом й найближчим часом. Перепрошую, якщо для когось вони не зручні. Але з точки зору бізнесу й нашої асоціації, питання відповідальності державних структур є основою для нашої ефективної взаємодії.

Юрчак Олександр

Ген. директор АППАУ

Координатор нац. Руху «Індустрія 4.0 в Україні»