Інтеграція 4.0 – круглий стіл по Вінницькому регіону

Наступний після Києва та області, круглий стіл в проекті «Інтеграція 4.0» пройшов по Вінницькому регіону. Організатор – Юрій Клименко, Науковий парк «Дон-НУ Поділля». В заході прийняли участь до 30 осіб, серед спікерів переважав місцевий бізнес. Активними були й гості з інших регіонів, тому розмова вийшла дуже цікавою та змістовною. Далі – про головні тези виступів.

Олександр Юрчак, ген. директор АППАУ, керівник проекту «Інтеграція 4.0»  зробив коротке введення про проект, наголошуючи на послідовності та системності кроків по розбудові регіональної інноваційної екосистеми для промисловості. Ця системність полягає не в тому, щоб 1:1 слідувати європейським чи будь-яким іншим методикам без будь-якої адаптації. Перший крок в цій адаптації якраз полягає у визначенні тієї дієвої конфігурації сил та акторів на локальному рівні, де роль кожної з 8 категорій учасників є добре специфікованою й відповідає спільним викликам регіонального рівня.

В’ячеслав Калініченко, Вінницький бізнес-клуб, власне, й продовжив з формулювання викликів. Вести бізнес стає важче як в силу слабкої або й негативної динаміки ринкового зростання, так і глобальної конкуренції. Місцеві підприємці розуміють, що потрібно й самим змінюватись – чинники конкурентоспроможності зміщуються в сторону якості продукції та спроможності конкурувати в експорті. Стосовно контактів з науковцями та інновацій, потреба є, але самостійно бізнесу важко зрушити ряд питань щодо, наприклад, фінансування сучасних лабораторій R&D, зокрема в хімічній промисловості. Стосовно регіональної стратегії розвитку – «чітких напрямів сьогодні немає, а заходи носять розпорошений характер» – каже пан В. Калініченко. «Потрібні нові виробництва, потрібна модернізація існуючих, необхідно рухатись в сторону ЄС та на експорт», – підсумував він.

Доповідь Юрія Клименко, Науковий парк «ДонНУ-Поділля» є, до певної міри, зразком того, як науковці мали б аналізувати поточний стан інноваційних стратегій – в цій презентації є  і про аналіз стану інноваційної екосистеми в контексті регіональної стратегії, і конкретні висновки, і пропозиції щодо розвитку.

В аналітиці стану, Юрій Миколайович вказує, що гарний план від 2016 насправді реалізується дуже повільно – саме через відсутність фінансування. В регіоні немає сучасної науково-дослідницької бази, орієнтованої на промисловість. Низький рівень фінансування вказаний також і в регіональній стратегії, й водночас, в SWOT-аналізі сумнівним видається твердження про «низький рівень смарт-спеціалізації» й звідки робиться висновок про пріоритет таких сфер, як оздоровчий туризм. В регіональних стратегіях немає аналізу потенціалу традиційних промислових галузей, як приладобудування, і яке зараз має тенденцію до відродження. Кластери визнаються в регіональній стратегії як важливий інструмент зростання і вказується, що їх потенціал має бути додатково проаналізований. Пан Клименко також вказав, що конфігурація елементів інноваційної екосистеми та пріоритети її розбудови не є консолідованими серед стейкхолдерів. Зокрема, виключний фокус на елементі «фізичний простір» (парк «Кристал», що будується мерією міста), не зможе компенсувати відсутність елементів як центр прикладної експертизи та інновацій, центр навчань, осередки інноваційного менеджменту, фонди фінансування. Ці елементи потрібно також розвивати і вже зараз. В цілому для стану інноваційної екосистеми в офіційних формулювання характерні декларативність та розмитість. Відбувається «капсюлювання» або звуження до маргинальності носіїв знань, добре видно відсутність координації зацікавлених осіб й відсутність спільних узгоджених цілей та планів дій. Комунікаційна політика стейкхолдерів залишається незрілою, узгодження рішення із створення потребує часу, якого немає.

Рушієм змін та розвитку інноваційної екосистеми можуть бути кластери – зокрема, потрібно створити кластер «Приладобудування». Також необхідно створити в регіоні власну кластерну політику.

Михайло Ганчук, директор ТОВ «Промавтоматика» продовжив дискурс про кластери. Він підтвердив, що кластери необхідні й детально розповів про зміну свого власного відношення до цієї ідеї об’єднання. «Ми зібрались, й дали відповідь на ключове питання – «для чого це нам». Ми зрозуміли, що дуже  важливий обмін досвідом – в нас багато спільних проблем та тем. Зокрема, є тема лобіювання спільних інтересів до влади, в перспективі ми можемо мати спільні департаменти R&D, вигідно здійснювати спільні закупівлі. Й нас багато (але дрібних) – якщо ми об’єднаємось, то простіше буде нас презентувати.» Щодо смарт-спеціалізації, пан Ганчук підтвердив, що тема координації з наукою не є новою. Але вона зараз знівельована. «В нас повсюдно зростає розрив між бізнесом та наукою. Зараз бізнес – що стосується інновацій чи навіть науки – на значно вищому рівні, ніж наука. В нас є свій відділ R&D й до нас зараз приходять науковці, щоб побачити як все працює» – каже пан Михайло.

Володимир Шевчук, директор КП «Вінницький муніципальний центр інновацій» представив проект інноваційно-технічного парку «Кристал», який створюється в Вінниці. Парк орієнтований на зростання високотехнологічних та креативних індустрій в регіоні, зараз розпочинається етап будівництва. Цей парк – суттєве доповнення до промислової інфраструктури, – в місті діє вже 3 індустріальні парки. Парк «Кристал» має закрити ту лакуну в інноваційній екосистемі промислових хайтек, яка настільки очевидна сьогодні. Пан Шевчук зачепив також тему орієнтації FabLab – кілька таких плануються в новому парку, й запросив до партнерства провайдерів таких рішень. Але їх орієнтація не є очевидною сьогодні й це також питання узгоджень в рамках смарт-спеціалізації.

Далі виступив Дмитро Софіна, директор ІТ-компанії Winstars Technology LLC  й голова вінницької асоціації ІТ-компаній. Всі члени цієї асоціації є експортно-орієнтованими й головне питання для них – це кадри. Відповідно, є зацікавленість в розвитку освітньої інфраструктури міста. З іншого боку, є потреба в інноваційних стартапах, а для них потрібні центри тестування прототипів. Наразі вони відсутні.

Наталя Гижко, з Агенції регіонального розвитку акцентувала на важливих аспектах смарт-спеціалізації. Перше – це лідерство центральної та регіональної влади у впровадженні цієї методології. Загальний план та методологія, затверджена Мінекономіки й потрібно відповідати цій методиці, зокрема в аналітичних й статистичних обгрунтуваннях щодо розвитку економічних сегментів. Щодо вибору пріоритетів, – в фінальних рішеннях щодо вибору пріоритетів S3 на рівні регіону не було представників приладобудівного сектору. В регіоні вже є покроковий план впровадження S3 і його потрібно виконувати. Й важливо розуміти, що доступ до фондів не обов’язково має апелювати до обласного бюджету. Потрібно активніше шукати кошти в європейських та інших фондів. Юрій Клименко зробив ремарку з цього приводу, що відповідальність влади (як і кожного стейкхолдера) є ключовим моментом в цьому діалозі. Й ця відповідальність має полягати також в тому, що розпочати це фінансування – принаймі в малих дозах. Але це буде сигналом для бізнесу, оскільки рівень довіри зараз є низьким.

Цікавими були виступи інших учасників

  • Іван Кульчицький з Агенції Європейських Інновацій, м. Львів, зауважив, що рівень діалогу між наукою та бізнесом потребує покращення у всіх регіонах – інакше не буде консолідованих цілей та проектів. «Дуже добре, що бізнес тут говорить про смарт-спеціалізацію, але представництво місцевих університетів в цих дебатах могло б бути кращим… Ситуація в країні є складною, єдиної концепції та узгоджених планів інноваційного розвитку на рівні держави немає, тому насправді все вирішується в регіонах».
  • Горпинич Антон з Вінаеро звернув увагу на проблеми базової освіти (школи та коледжи), і які з переходом на дистанційний режим тільки посилились. «Як можна навчати майбутніх інженерів прикладним аспектам дистанційно?». Він запропонував окрему зустріч на цю тему.

  • В’ячеслав Ляшенко з Інституту промисловості, м. Київ критикував ті домінуючі підходи до смарт-спеціалізації, які є в Україні. Європейські підходи до S3 полягають в першу чергу, в активізації ролі науки та високих технологій. Тобто, європейський дискурс, це про те, як науковці приймають участь, в розвитку, наприклад НВІК- технологій – нано- та біотехнології, інформаційні та когнігтивні. Він привів приклад Литви, де в рази менше університетів та НДІ, ніж в Україні, але саме ці речі звучать на державному рівні. Другий гандж нашої державної політики в цих підходах – відсутність фінансування подібних наукових, прикладних  досліджень. Між тим, офіційно Україна начебто зобов’язується виконувати цілі сталого розвитку, в тому числі по розвитку територій.

Повністю переглянути цю онлайн подію можна тут

Висновки

Дискусія була змістовною, цікавою та важливою для консолідації різних стейкхолдерів регіонального інноваційного розвитку, – це ще впродовж дикусії відмічали неодноразово різні спікери.

Серед головних висновків можна виділити:

  1. Розмова показала, що пріоритети смарт-спеціалізації Вінницького регіону не є узгодженими між всіма стейкхолдерами – але саме тому й потрібні подібні заходи.
  2. Не викликає сумнівів зацікавленість всіх сторін в подібному діалозі, їх позитивний настрій, відкритість та бажання прискорювати розвиток. Не менш приємним є те, що регіональний розвиток Вінничини цікавить інші регіони, принаймі тих колег, що працюють на національному рівні. На заході були експерти по S3 та розвитку інноваційних екосистем з Києва, Львова, Харкова, Миколаєва та Дніпра.
  3. Тут – як і в інших регіонах України, –

    регіональна спільнота промисловців та науковців, акцентувала на зміщення пріоритетів регіонального розвитку від моделі «Агро & ІТ», й де промисловість випадає з пріоритетів влади – в сторону промислових хайтек секторів.

    В цьому контексті, твердження представника місцевої АРР про лідерство в процесах S3 центральної та-чи регіональної влади звучать дуже контраверсійно. Чи може мова йде про «лідерство» в де-індустріалізації країни? Питання риторичне з огляду на нашу попередню аналітику про підходи до S3, про “паралельні світи” бізнесу та влади, й на фоні подальшого падіння промисловості та високотехнологічних секторів в 2020 – дивіться останні публікації в розділі «Смарт-спеціалізація». Але відсутність представників влади на цьому заході також говорить сама за себе.
  4. Знову підтвердилась провідна роль науковців як policy-maker (пан Клименко Ю.М.) – саме вони роблять найбільш релевантний аналіз стану й пропонують системні, комплексні рішення по розвитку. Пріоритетне рішення в даній ситуації та конфігурації регіональних стейкхолдерів полягає в тому, щоб більше акцентувати на кластерах, як рушіях змін та консолідації всіх здорових сил.
  5. Якщо все вищесказане, плюс – мінус однакове й в інших регіонах країни, то з точки зору методики проекту «Інтеграція 4.0» цей круглий стіл надав нові, й важливі для нас орієнтири та напрями подальших дискусій:
    1. Важливим є питання та презентація Володимира Шевчука про орієнтацію лабораторій, які плануються до введення в дію в парках, що будуються. Очевидно, що тут мала б бути системна прив’язка до пріоритетів смарт-спеціалізації – але якщо останні вже дійсно глибоко профільовані
    2. З іншого боку, цікавою є ремарка Наталії Гижко про універсальність лабораторій та стендів для ширшого охоплення молоді та розробників. Правда, очевидно, в тому, що має бути й те, й інше – й широке охоплення, в першу чергу для цілей освіти та просвіти, але коли мова про прикладні лабораторії, без спеціалізації не обійтись.
    3. Чудовим в сенсі нових інсайтів був діалог з Михайлом Ганчуком, коли ми швидко вийшли на тези про «самодостатність бізнесу» в науковій підтримці. Оскільки інструментів інноваційного розвитку бізнес не отримував роками й десятиліттями, всі навчились виживати самі. Зараз, це «ми (я) самі» – величезна перевага, але водночас – величезний недолік українського бізнесу. Тому що сучасні методи зростання конкурентоспроможності базуються саме на широкій співпраці промисловців – розробників – науковців – консультантів, представників влади та агенцій. Разом з тим,

      цей висновок гостро ставить питання про пріоритети таких інструментів інноваційного розвитку для промисловців – і вже зараз. Якими вони мають бути в 2021 – і в кожному регіоні країни?

    4. Доцільними та важливими були пропозицій дій. Зокрема, від В. Калініченко щодо обміну досвідом з іншими регіонами, зокрема з київським Unit.City й А. Горпинича щодо механізмів та інструментів покращення базової освіти. Таким чином, в рамках одного заходу ми вже отримали конкретні пропозиції наступних дій.

Власне, кількість згенерованих ідей, думок та пропозицій цілком достатньо для початкового структурування плану дій на 2021 – залишилось тільки визначити склад робочої групи, доєднати (все-ж!) місцеву владу, й далі рухатись разом. Побажаємо успіхів Вінничині в розбудові потужної інноваційної екосистеми промислових секторів.

В січні естафету подібних круглих столів в проекті «Інтеграція 4.0» приймають Запоріжжя, Харків та Миколаїв.

Звіт підготував Юрчак Олександр.

 

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

You may use these HTML tags and attributes:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>