Стіна між наукою та бізнесом: building or breaking?

Breaking the wall, або Building the wall – 2 розповсюджені меми в комунікаціях та управлінських практиках. Особливо, в управлінні змінами, адже крос-функційні бар’єри, які є головними викликами в проведенні змін, частіше всього й візуалізують та асоціюють зі стінами.

В 2018 з АППАУ вийшов документ під назвою «Створення інноваційних екосистем промислових хайтек», але де радше йшлося саме про інтеграцію ЗВО в ринкове середовище.  Його цікаво переглядати сьогодні з точки зору як пройденого шляху, так і зокрема в аспектах «зносу стіни» між бізнесом та наукою. Тема ‘breaking walls’ фігурує в цьому документі як окремий напрям змін, й він пропонує для цього ряд опцій.

Пройдений шлях

Отже, давайте поглянемо на опції «зносу стін», які пропонував той документ і чи дійсно наші ключові стейкхолдери реагують на пропозиції змін. Адже цей документ був підтриманий низкою партнерів й направлений та розглянутий в МОН. В ньому містяться рекомендації як до загальнонаціональних політик, так для рівня університетів та їх окремих підрозділів. Особливого сенсу коментувати ці рекомендації немає – більшість з них не виконані й, власне, це головна причина, чому в 2021 АППАУ запустила програму «перезавантаження» відносин з ЗВО. Тобто, модель Центрів 4.0 де університети нібито спроможні брати на себе які-небудь значимі функції просвіти ринку, об’єднання та нетворкингу, розробки та інновацій, комерційних тренінгів – в українських умовах не запрацювала. Про причини цього стану достатньо сказано в низці наших публікацій останніх років, зупинимось на цій головній від 2021, яка анонсує перехід на модель DIH як каталізатор та перезавантаження відносин АППАУ з ЗВО. Натомість, зараз цікаво ще раз поглянути на опції, що пропонувались для напряму breaking the wall й оцінити з погляду часу нинішній прогрес.

Отже, в 2018 ми говорили про 3 головні опції:

    1. Створення системних орг. здатностей (capabilities) в ВНЗ – НАНУ в їх ринковій орієнтації. Це було ясно вже тоді, й ми акцентували, що саме Центри 4.0 мають показати ці нові спроможності. На жаль, з Центрами 4.0 особливого прогресу за 3 роки в нас немає. Можливо, першим суттєвим кроком вперед є поява нормативно-правової підтримки (постанова №750 про Центри 4.0) та кращої діагностики, що та як потрібно створювати. Зокрема, Технологічно – інноваційні дні, наступні заходи в кластерах ІАМ, програма EIF, знову і вкотре показали, що без налагодження функцій комунікацій, інноваційного маркетингу та брокериджу, а також фандрейзингу – й ідеально в нових, виділених структурах, наші університети так і залишаться фабриками сумнівних дипломів (див слайди 46-47 в презентації від травня). Значним прогресом в 2021 в цьому напрямі слід вважити виділені структури в Полтавському Центрі 4.0 та команду BOWI в Центрі 4.0 «КПІ». Ці – поки що дуже маленькі структури, – все-ж починають здійснювати системне виконання вказаних функцій.

2. Формування експертної спільноти – широке залучення кращих фахівців в формати роботи АППАУ. Ситуація тут подібна, які і з Центрами 4.0 – тобто, без явних проривів. Впродовж 2018-21 років до заходів АППАУ головним чином залучається окремі фахівці та кафедри зі складу, який був виділений ще 5+ років тому. Найбільшим прогресом в 2021 виглядає створення інституту кластерів ІАМ. Які в свою чергу, підтримали створення формату ТІД та технологічних мітапів. Харківський досвід показав успішність таких методів, а проект ClusteRISE зафіксував їх як стандартні та обов’язкові в рамках роботи АППАУ з університетами. Київський проєкт BOWI візьме в роботу ці вже готові інструменти, але також напевне розширить цей портфель кращими європейськими практиками, адже Київський Центр 4.0, він же тепер і DIH, отримає пряму підтримку кращих європейських DIH.

3. Взаємна інтеграція заходів. З боку АППАУ та наших проектів постійно відбувалось залучення університетів в наші заходи та формати дій. Натомість, з боку партнерів важко загадати за 3 роки будь-які ефективні заходи, які б мали відношення до вирішення наших спільних завдань по розвитку ринку. Зокрема, й враховуючи численні грантові проєкти, які отримують наші ЗВО, в тому числі по Індустрії 4.0, дуже слабо виглядають їх комунікації – в нас практично немає ніяких обговорень, звітних конференцій чи круглих столів по аспектам розвитку. Немає жодних статей чи публічних звітів про результати цих проєктів. Взяти хоча б, проблему up-skilling та reskilling, тобто зміну цифрових і не тільки навичок персоналу в епоху 4.0. Тільки лінивий не говорить про це сьогодні в ЄС та в світі й очевидно, що це рідна тема для університетів. Але де ж наші конференції на цю тему? Чи є нові освітні програми і де їхня промоція через наші канали?

Як підсумок, – найголовніше й справді, спільний знаменник в цих трьох опціях – це функція комунікацій. Для бізнесу це виглядає дещо несподівано, оскільки організаційно та структурно це не є супер-складним завданням. Але очевидно, в середовищі державних установ, проблема є значно глибшою – мова ж не тільки про призначення 1 чи 2 осіб в якійсь структурі, – мова радше про культуру, яка є по своїй суті є глибоко само-центричною.

Досвід АППАУ 2021 – де ми будуємо стіни між наукою та бізнесом, а де зносимо

Особливості культури на рівні поведінки та парадигм, добре розглядати на конкретних прикладах. Й дискусія про те, чи ламаємо ми стіни між наукою та бізнесом, чи навпаки – зводимо їх» – є головною 14 грудня. Власне, для АППАУ питання відкрите – оскільки в 2020-21 ми маємо багато прикладів як зведення стін, так і їх руйнування. Знову ж, зазначу, що цей досвід є суб’єктивним та виключно в рамках АППАУ, наші партнери ЗВО звісно мають набагато ширший спектр відносин з бізнес-структурами. Але все-ж давайте пройдемось по цим прикладам, я вибрав з кожної категорії кілька найбільш показових з нашого досвіду останніх 2х років.

Побудова стін

  1. Лідером тут є безперечно проєкт смарт-спеціалізації, який керувався командою Кабміну з 2017 року. В кількох великих загальноукраїнських конференціях, які організуються командою від центрального уряду, ми бачимо повну відсутність зв’язку з бізнесом та врахування його думок та позицій. Абсурдність такої поведінки в тому, що суть європейської смарт-спеціалізації полягає якраз в зворотньому – як покращувати відносини та довіру та між наукою, бізнесом та владою в інноваційному розвитку.  Власне, чому в нашому звіті по проєкту «Інтеграція 4.0» провладні підходи до смарт-спеціалізації названі досить відверто – симулякром. Але тут мова не про владу, адже багато університетів та науковців були учасниками цих подій. Й ми майже не чули від них питання – «а де ж тут наш бізнес».

Подібних імітаційних проектів є маса від ЦОВВ та інших державних установ. Ми згадуємо саме цей, як ключовий для нашої Індустрії 4.0, тому що з 2017 року ми перебували в тісних стосунках з цією командою Кабміну, але також з численними університетами, яких вони залучали в регіонах. Убогість комунікацій та результатів цього проекту у вигляді так званих «регіональних стратегій до 2027», в яких треба зі свічкою шукати що небудь дотичне до промислових хайтек шокує та пригнічує. Університети мають розуміти, влада часто їх просто підставляє з подібними “європейськими” проектами, й що межі толерантності вітчизняного бізнесу до імітацій та самопіару впали до нульової позначки, тому позиція бізнесу проста – «або розмова по суті, або краще без нас».

 

  1. Провал Центру 4.0 в Одесі. Детальний аналіз цього явища ще належить зробити. Розрив відносин відбувся в кінці 2020 через усвідомлення того, що всі інвестиції, які робила спільнота АППАУ з 2018 року активно конвертуються в приватний бізнес керівника лабораторії «Міронафт» з ОНАХТ. При цьому зобов’язання про ролі та функції Центрів 4.0 закріплені Меморандумом про співпрацю від 2018 р. перестали виконуватись ще в 2019.  Тобто, результатом всіх наших інвестицій – у вигляді обладнання численних партнерів, нашої уваги, піару та розкрутки цього центру, – стала поява ще одного приватного дистрибутора – інтегратора в сфері робототехніки. Яких й так уже вистачає на ринку. Але аж ніяк, не регіонального Центру 4.0, спроможного виконувати ключові функції по розвитку інноваційної екосистеми свого регіону й в тісній взаємодії з провідною національною асоціацією в Індустрії 4.0. Подібні провали завдають сильного удару по іміджу всіх університетів, як потенційних партнерів бізнес-об’єднань. Й звичайно, роблять стіну недовіри між нами ще вищою.

 

  1. Неспроможність запропонувати або ж хоча б інтегруватись в спільний порядок денний, який пропонується бізнесом є дуже розповсюдженим явищем серед університетів, і це робить стіни між нами міцнішими. Дуже добре ми бачили це в одному з регіонів, де місцевий університет системно провалював заходи з інтеграції в спільну програму дій, яку пропонував місцевий кластер. Натомість, вони паралельно створювали та вели свої заходи та проекти, в тому числі по дуже близьким для кластеру та АППАУ темам, але які ніяк не інтегруються в спільну аженду. Вишенькою на цьому торті виглядає місцеве велике підприємство, яке свої технологічні та інноваційні проблеми вирішує з ким завгодно, але тільки не з місцевими акторами. Отака регіональна «співпраця». Подібних прикладів – маса по іншим регіонам, тому називати якісь імена немає сенсу.

Руйнування стін

  1. DIH-и та проєкт BOWI як каталізатор необхідних змін. Про DIH-и та цей проєкт вже сказано немало, й ми маємо великі сподівання на нього саме у створенні тих ролей та функцій, які ми не змогли досі реалізувати в Центрах 4.0. Тобто, мова про ті самі внутрішні та зовнішні комунікації, інноваційний менеджмент та брокеридж, фандрейзинг. Зараз все йде по плану, й тому тримаємо кулаки – це вже 3-тя спроба системних змін, а Бог трійцю любить )

 

  1. Правильна реакція харківян на перші невдачі в Технологічно-інноваційних днях є другим, дуже позитивним сигналом. Зараз для АППАУ очевидно, що де б в Україні не проводились ці дні, завдання створення інноваційних карт-каталогів (лендскейпів) в університетах чи регіонах є impossible mission. Тобто, звісно, ми й до цього знали, що з промисловими, цифровими інноваціями в наших університетах не все гаразд. Але ми не сподівались, що вони настільки неспроможні до самоорганізації та будь-якої пристойної аналітики. Й те, що ХАІ разом ХПІ та кластером ІАМ сприйняли це як виклик – робить їм радше честь. Адже усвідомлення цього стану було несподіваним і для них самих. Після кількох зібрань в Харкові в жовтні, процеси змін пішли по університетах – надіємось на результати в найближчі місяці.

 

  1. Відкриття Полтавського регіонального Центру 4.0 на базі Полтавського державного аграрного університету у вересні, позиціонується АППАУ як перша маленька «інституційна» перемога. Саме тому, що рішення приймаються правильно – на базі постанови №750 розпорядженням ректора створюється окрема структура, окремі штатні одиниця, й навіть знаходиться бюджет. Полтава дає гарний приклад іншим регіонам, адже ми постійно повторюємо, що без виділених людей та структури, центри експертизи 4.0 залишатимуться фікцією, як їх не називай чи Центрами 4.0, чи DIH, чи ще якось. Форма не може замінити суть.

 

Можна приводити ще чимало змін як з негативної, але так і з позитивної сторони. Вони свідчать про те, що зміни йдуть, але важко. Й ми остаточно не знаємо яких змін більше. Й чи сприяє цим змінам на краще і як державна політика – теж відкрите питання. Власне, – й чому потрібне обговорення цього всього. Саме так і роблять справжні партнери.

Питання дискусій на 14 грудня

Отже, на завершення кілька рекомендацій та побажань до дискусій та їх учасників на 14 грудня, як від спів-організатора події.

  1. Релевантність – це ключове. Будь-які заяви, звіти, цифри та факти бажано приводити на відповідність очікувань бізнесу й рамках вже заявлених програмах дій. Їх зараз вистачає по всім регіонам та галузям. Крім АППАУ активними є кластери ІАМ, є інші бізнес-об’єднання. Отже, ключове у ваших виступах – це як ваші пропозиції відповідають на ті виклики регіонального, екосистемного та галузевого розвитку, про які говорить і бізнес. Й звісно, краще специфікувати це до тем розвитку Індустрії 4.0.
  2. Breaking the wall. Зрозуміло, що приклади приведені вище – просто окремі та досить суб’єктивні. Ви напевне можете привести масу своїх прикладів співпраці з бізнесом. Отже, фоксуйтесь на них і зв’язуйте їх з а) регіональним порядком денним, б) з ключовими акторами від бізнесу серед АППАУ та-чи кластерів ІАМ. Подібні підходи та демонстрації будуть ламати стіни недовіри, натомість інші – й особливо, замкнуті на своєму внутрішньому середовищі та своїх процесах – можуть знову їх підіймати.
  3. Фокус на можливостях – це одна річ, яка напевне буде налаштовувати нас всіх на співпрацю. Ми живемо в світі можливостей й те, які ми їх використовуємо залежить в першу чергу, від рівня нашої співпраці. Хто бажає надихнутись – рекомендуємо цей огляд Пітера Хінсена з недавньої конференції в Бельгії. Якими є кращі можливості нашої співпраці на 2022 – чітка артикуляція про ці опції теж дуже вітається.

Отже, готуємось й до зустрічі 14 грудня в КПІ – будемо зносити ці стіни разом.

Юрчак Олександр,

ген. директор АППАУ