Регіональні інноваційні екосистеми – Helicopter View через 6 місяців

Регіональні інноваційні екосистеми –
Helicopter View через 6 місяців

Slider

Кажуть, що справжнє та найбільш важливе видно здалеку та зверху. Огляд з висоти пташиного польоту або часовий погляд назад є типовими методами для цієї вправи. Проєкти «ClusteRISE» та «Інтеграція 4.0» мали синергію та дотичність в численних аспектах аналізу та розвитку інноваційних екосистем в багатьох регіонах країни.

Отже, що ми бачимо сьогодні після 6 місяців розгортання проєктів? Ми вибрали для цього аналізу найбільш значимі маркери минулого періоду й розташували їх в хронологічній послідовності.

Кожна з цих публікацій відображає конкретну подію, або ж резюмує кілька подій за коротший період часу. Оглядаючи їх сьогодні й в динаміці розвитку ми краще бачимо певні тенденції та закономірності – і які зовсім не очевидні у традиційних вимірах на кшталт «план (проекту) – факт – висновки – корегуючі дії». До цього варто додати, що за інтенсивністю подій, рівнем залучення стейкхолдерів, кількістю обмінів наша діяльність в останні 6 місяців не має собі рівних – це вірно, принаймі для досвіду АППАУ та наших партнерів по розвитку інноваційних екосистем «в полях», тобто в регіонах країни. Очевидно, так це виглядає і збоку – партнери кажуть, що в окремих аспектах розвитку методів колективної співпраці, їх швидкого тестування на практиці, ми зробили за цей період більше, ніж за всі попередні роки подібних проектів в Україні.

Отже, які тенденції та інсайти для нас всіх найбільш важливими? Що лежить в їх основі і чи будуть ці чинники визначати результати наступних наших дій? Й що мають виснувати  спільноти, як головні уроки й, відповідно, взяти нові методи, стратегії та практики в  свій арсенал?

Ключовий лейтмотив та виклик – зростання деіндустріалізації

Безумовно, це ключова тема та висновок головних наших аналізів, спостережень та публікацій. Впродовж всього періоду ця тема виникала мимоволі в численних обмінах, дискусіях та наступній аналітиці. Важко говорити про якусь нашу «політичну» заангажованість в цьому питанні. Так, тема деіндустріалізації фігурує часто в матеріалах Industry4Ukraine, як головна загроза економіці країни. Але, скажімо так, – «ми її в цьому проєкті спеціально не шукали». Ця тема підіймалась природньо та органічно в будь-якому серйозному аналізі чи аспекті стану екосистем та дій акторів.

І як ми не намагались «витиснути максимум» з існуючих умов, доказати що й проблему можна розглядати як можливість, знайти знову і знову додаткові резерви – факти шокують, а численні труднощі знову й знову доказують, що в основі основ – це умови ведення бізнесу, державна підтримка та розвинуті інституції. Держава «забила» на промисловість та інновації давно, й скільки би зараз чиновники не запевнювали нас про свою підтримку, в полях все виглядає значно гірше. Нереформована система ЗВО, в якій практично неможливо віднайти справжні інновації 4.0, депресивний стан більшості промисловців та їх низька спроможність справлятись з викликами,  масовий витік талантів в ІТ та закордон… Ми бачили це знову і знову у всіх регіонах. Як і неспроможність владних структур протистояти цим негативним тенденціям. Найбільшим інсайтом тут є аналіз регіональних стратегій до 2027,  – наш аналітичний звіт березня відверто називає ці спроби протистояти зростанню бідності «симулякрами». Правильний аналіз ситуації з фіксацією деіндустріалізації як головного тренду, й разом з наступним закладанням цього ж тренду в свої плани заходів на наступні 3 роки є нічим іншим, як свідченням безпорадності, інтелектуальної убогості та безвідповідальності.

З іншого боку, безумовним позитивом цього періоду є здатність бізнесу до мобілізації та прийняття виклику деіндустріалізації. Справжньою надією та відрадою є той факт, що кластерні ініціативи виникають вже самостійно в інших регіонах, й поза межами мейнстримного проєкту ClusteRISE. Саме кластери задають сьогодні лідерство у співпраці в розвитку інновацій в промисловості – й це вже не викликає сумнівів. Останні 3 події березня в Миколаєві, Запоріжжі та Харкові стали справжньою втіхою та відрадою для всіх прихильників промислових хайтек  – «ще є порох» й тепер зрозуміло, що саме кластери є найбільш спроможними акторами в екосистемах, щоб задавати темп та напрями індустріального розвитку в регіонах.

Важливість сучасних методик та інструментів співпраці

Ми маємо багато здобутків в цій категорії, ось їх неповний перелік:

  • Сучасні та адаптовані моделі розвитку дуже потрібні й вони працюють. Модель співпраці головних стейкхолдерів в розвитку інноваційних екосистем задала відразу кілька головних орієнтирів – від правильного визначення та управління (!) ролями, й до кінцевих результатів – критеріїв ефективності цієї співпраці. Можливо нам пощастило, можливо ми ще не все бачимо – але ніяких ганджів цієї моделі впродовж «експлуатації» ми не виявили й вона залишається головною для подальшого розгортання та впровадження в регіонах країни.
  • Миколаїв першим показав інший інструмент управління розвитком – як потрібно створювати створювати портфель проектів. Фактично, ми перевели перевели ці роботи в режим міні-проекту, або кампанії. Й цей приклад залишається актуальним для інших регіонів.
  • Важливою для впровадження підходів смарт-спеціалізації є наша українська версія EDP (підприємницького відкриття). Власне все, що відбувалось в регіонах Запоріжжя, Харкова, Миколаєва, та в меншій мірі, у Вінниці – відбувалось саме за правилами цієї методики.
  • Не менш важливою виглядає уніфікація та систематизації методик «кластерного запуску» й де інструменти нетворкингу та проведення івентів брокериджу (Technology & innovation day) доказали свою ефективність.
  • Також важливими є технології та методи співпраці – тут особливого прогресу не відбулось, ми радше вернули стару тему з проекту aCampus, й де знову акцентували, що розвитку ідей не відбувається. Це одна з найслабших зон у співпраці стейкхолдерів й, в першу чергу, це стосується науковців.

Це також стосується і самої теми «методики та інструменти» –  багато стейкхолдерів ще слабо усвідомлюють саму необхідність методично – інструментального забезпечення, не кажучи вже про те, що рівень володіння більшістю інструментів є низьким.  В першу чергу, ця зона росту – для кластерних координаторів молодих кластерів. Й хоча в нас йдуть безперервні тренінги, координація та зміст їх програм залишає бажати кращого.

Ролі акторів та їх вклад в розвиток молодих кластерів та інноваційної екосистеми

Проєкт «Інтеграція 4.0» давав однакові шанси на проявлення своїх ролей в розвитку інноваційної екосистеми регіонів всім головним акторам – як тим, хто за визначенням керує екосистемним розвитком (владні структури, агенції з розвитку, консультанти та бізнес-школи, бізнес-асоціації та кластери, тощо), так і учасники екосистем (університети, НДІ, розробники, стартапи, промисловці). Отже, як ми можемо оцінити їхні ролі через 6 місяців? Хто і як проявив себе в ролі справжніх policy-makers, рушіїв розвитку, чи хоча б найбільших активістів? Між якими акторами видно кращу взаємодію?

Владні структури знову ніяк себе не проявили, й в більшості випадків знову ізолювались. В кращому випадку, чільники структур просто фіксували свою присутність у вітальному слові на черговому заході. Головні спеціалісти чи керівники департаментів в окремих випадках можуть бути до кінця заходу, але що це дає – незрозуміло. Наші конкретні пропозиції до ОДА регіонів, де навіть виявлені «сліди» проєктів Індустрії 4.0 чи ІАМ в планах заходів до 2023 не мають ніякої реакції. Між тим, не можна сказати, що вони «нічого не роблять». Формальна активність в напрямі смарт-спеціалізації різних державних структур є, але ми неодноразово бачили, що це паралельний світ, який живе своїм життям, й він має дуже мало спільного з справжнім інноваційним розвитком промисловості. Й цей світ дуже важко виходить на пряму розмову, де можна відповідально й ефективно узгоджувати спільні пріоритети.

Науковці та університети залишаються дуже активними, – але радше спостерігачами. Ніяких суттєвих доповнень до наших методик чи практичних інструментів розвитку кластерів та екосистем за цей період ми не отримали. Й це дещо корегує наші спроби позиціонувати науковців в ролі policy-maker. А заява Назара Подольчака зі Львова на заході в Миколаєві, що «трансфер технологій» має зворотнім – від передових підприємств до науки, з наступними свідченнями відсутності інноваційного менеджменту в університетах Запоріжжя та Харкова розвіюють останні ілюзії про ЗВО, як інноваційні структури, і які стоять на одному рівні з фірмами – розробниками. Водночас, не має сумнівів, що на відміну владних структур, університети є набагато ближчими партнерами до інноваційних кластерів, а їх потенціал – освітній, інноваційний та дослідницький – залишається високим в багатьох сферах.

Промисловці досить чітко діляться на 2 категорії – активний МСП, який досить легко йде на контакт й залучається до кластерів та інноваційних екосистем. Й «ветеранів» – середній та великий бізнес, який радше живе в своєму специфічному, корпоративному світі, де є свої високі стіни та заплутані коридори.

За свідченням учасників проектів, найбільша цінність та користь для розвитку молодих кластерів йде від обмінів з іншими кластерами та асоціаціями. В першу чергу, мова про досвід зрілих структур (Українська асоціація меблевиків, Kharkiv IT-кластер, АППАУ, RinnoHUB), та обміни між рівними собі (обміни між кластерами, поїздки на підприємства тощо). Іншими словами, кластери швидко навчаються та зростають на власних помилках та чужому досвіді, але який є релевантним саме зараз й саме для конкретних проблем розвитку поточного етапу.

Від уроків – до дій

Якщо підсумувати, то головний урок цього періоду полягає в тому, що ми навчились ще краще розрізняти тверде від пустого, «симулякри» від справжніх стратегій та серйозних намірів, й розуміти, хто є нашим справжнім партнером на цьому етапі.

Другий за важливістю урок, – усвідомлення тотальної фрагментарності стейкхолдерів, існування десятків мікро-світів, і як наслідок – величезну цінність «петчворкингу», тобто, зшивання цих клаптиків в щось більш цілісне та продуктивне. Кластерні координатори які вміють це робити – є безцінними для своїх спільнот та регіонів.

Третій урок – про важливість системних підходів та якісних, перевірених інструментів. Саме завдяки ним ми можемо швидко зростати в поточних умовах.

Якщо ми засвоюємо ці уроки, то підходи на наступний період (до кінця 2021) виглядають наступним чином.

  1. «Петчворкинг» – як об’єднання та сполучення різних світів та ланок, налагодження відносин, формування спільних засад (пріоритетні цілі та проекти) – є головною роботою кластерних координаторів. Вони мають досконало володіти інструментами нетворкингу, фасилітації та організації різних зібрань, залучення та делегування, комунікацій та певного роду дипломатії.
  2. Ми також по новому оцінили роль Правлінь. Адже портрет «ідеального координатора» вище – дійсно ідеальний, в житті таких поки не бачимо. Це означає, що ключовим фактором успіху є правильний розподіл ролей та функцій серед членів правлінь. Й відповідно, кластерні спільноти мають бути уважними та відповідальними в тому, щоб в правління входили найбільш достойні представники спільнот.
  3. В цьому процесі «зшивання» не варто витрачати багато сил та часу на чиновників, які нічого не вирішують й ніяк не допомагають. Це має бути останній, а не перший пріоритет в діяльності кластерів. Натомість, дуже важливим є підтримка та співпраця зі справжніми агентами змін у владних структурах – поки що таких нам вдалось знайти буквально одиниці.
  4. Потенціал науковців має бути керованим та набагато краще інтегрованим в конкретні проєкти та програми дій, але якими керує бізнес. Узгоджений портфель таких проєктів регіонального промислового та інноваційного розвитку залишається пріоритетом №1 у всіх регіонах.
  5. Кластери мають якомога швидше затвердити та узгоджувати власний розвитковий toolbox. Помилки початкового етапу й без належної зовнішньої підтримки (донорів) завжди дають той самий результат – кластерні ініціативи розвалюються.

Комітети кластерного та цифрового розвитку, смарт-спеціалізації платформи Industry4Ukraine будуть й надалі активно сприяти консолідації та розвитку інноваційних кластерів України, й запрошують до співпраці координаторів промислових та хайтек кластерів, науковців та освітян, а також представників бізнесу. Почуємось вже зовсім скоро на Ukrainian Cluster week.


Юрчак Олександр,
керівник проєктів ClusteRISE та Інтеграція 4.0,
член організаційного комітету Платформи Industry4Ukraine