Регіональні інноваційні екосистеми –
Helicopter View через 6 місяців
Кажуть, що справжнє та найбільш важливе видно здалеку та зверху. Огляд з висоти пташиного польоту або часовий погляд назад є типовими методами для цієї вправи. Проєкти «ClusteRISE» та «Інтеграція 4.0» мали синергію та дотичність в численних аспектах аналізу та розвитку інноваційних екосистем в багатьох регіонах країни.
Отже, що ми бачимо сьогодні після 6 місяців розгортання проєктів? Ми вибрали для цього аналізу найбільш значимі маркери минулого періоду й розташували їх в хронологічній послідовності.
Кожна з цих публікацій відображає конкретну подію, або ж резюмує кілька подій за коротший період часу. Оглядаючи їх сьогодні й в динаміці розвитку ми краще бачимо певні тенденції та закономірності – і які зовсім не очевидні у традиційних вимірах на кшталт «план (проекту) – факт – висновки – корегуючі дії». До цього варто додати, що за інтенсивністю подій, рівнем залучення стейкхолдерів, кількістю обмінів наша діяльність в останні 6 місяців не має собі рівних – це вірно, принаймі для досвіду АППАУ та наших партнерів по розвитку інноваційних екосистем «в полях», тобто в регіонах країни. Очевидно, так це виглядає і збоку – партнери кажуть, що в окремих аспектах розвитку методів колективної співпраці, їх швидкого тестування на практиці, ми зробили за цей період більше, ніж за всі попередні роки подібних проектів в Україні.
Отже, які тенденції та інсайти для нас всіх найбільш важливими? Що лежить в їх основі і чи будуть ці чинники визначати результати наступних наших дій? Й що мають виснувати спільноти, як головні уроки й, відповідно, взяти нові методи, стратегії та практики в свій арсенал?
Ключовий лейтмотив та виклик – зростання деіндустріалізації
Безумовно, це ключова тема та висновок головних наших аналізів, спостережень та публікацій. Впродовж всього періоду ця тема виникала мимоволі в численних обмінах, дискусіях та наступній аналітиці. Важко говорити про якусь нашу «політичну» заангажованість в цьому питанні. Так, тема деіндустріалізації фігурує часто в матеріалах Industry4Ukraine, як головна загроза економіці країни. Але, скажімо так, – «ми її в цьому проєкті спеціально не шукали». Ця тема підіймалась природньо та органічно в будь-якому серйозному аналізі чи аспекті стану екосистем та дій акторів.
І як ми не намагались «витиснути максимум» з існуючих умов, доказати що й проблему можна розглядати як можливість, знайти знову і знову додаткові резерви – факти шокують, а численні труднощі знову й знову доказують, що в основі основ – це умови ведення бізнесу, державна підтримка та розвинуті інституції. Держава «забила» на промисловість та інновації давно, й скільки би зараз чиновники не запевнювали нас про свою підтримку, в полях все виглядає значно гірше. Нереформована система ЗВО, в якій практично неможливо віднайти справжні інновації 4.0, депресивний стан більшості промисловців та їх низька спроможність справлятись з викликами, масовий витік талантів в ІТ та закордон… Ми бачили це знову і знову у всіх регіонах. Як і неспроможність владних структур протистояти цим негативним тенденціям. Найбільшим інсайтом тут є аналіз регіональних стратегій до 2027, – наш аналітичний звіт березня відверто називає ці спроби протистояти зростанню бідності «симулякрами». Правильний аналіз ситуації з фіксацією деіндустріалізації як головного тренду, й разом з наступним закладанням цього ж тренду в свої плани заходів на наступні 3 роки є нічим іншим, як свідченням безпорадності, інтелектуальної убогості та безвідповідальності.
З іншого боку, безумовним позитивом цього періоду є здатність бізнесу до мобілізації та прийняття виклику деіндустріалізації. Справжньою надією та відрадою є той факт, що кластерні ініціативи виникають вже самостійно в інших регіонах, й поза межами мейнстримного проєкту ClusteRISE. Саме кластери задають сьогодні лідерство у співпраці в розвитку інновацій в промисловості – й це вже не викликає сумнівів. Останні 3 події березня в Миколаєві, Запоріжжі та Харкові стали справжньою втіхою та відрадою для всіх прихильників промислових хайтек – «ще є порох» й тепер зрозуміло, що саме кластери є найбільш спроможними акторами в екосистемах, щоб задавати темп та напрями індустріального розвитку в регіонах.
Важливість сучасних методик та інструментів співпраці
Ми маємо багато здобутків в цій категорії, ось їх неповний перелік:
- Сучасні та адаптовані моделі розвитку дуже потрібні й вони працюють. Модель співпраці головних стейкхолдерів в розвитку інноваційних екосистем задала відразу кілька головних орієнтирів – від правильного визначення та управління (!) ролями, й до кінцевих результатів – критеріїв ефективності цієї співпраці. Можливо нам пощастило, можливо ми ще не все бачимо – але ніяких ганджів цієї моделі впродовж «експлуатації» ми не виявили й вона залишається головною для подальшого розгортання та впровадження в регіонах країни.
- Миколаїв першим показав інший інструмент управління розвитком – як потрібно створювати створювати портфель проектів. Фактично, ми перевели перевели ці роботи в режим міні-проекту, або кампанії. Й цей приклад залишається актуальним для інших регіонів.
- Важливою для впровадження підходів смарт-спеціалізації є наша українська версія EDP (підприємницького відкриття). Власне все, що відбувалось в регіонах Запоріжжя, Харкова, Миколаєва, та в меншій мірі, у Вінниці – відбувалось саме за правилами цієї методики.
- Не менш важливою виглядає уніфікація та систематизації методик «кластерного запуску» й де інструменти нетворкингу та проведення івентів брокериджу (Technology & innovation day) доказали свою ефективність.
- Також важливими є технології та методи співпраці – тут особливого прогресу не відбулось, ми радше вернули стару тему з проекту aCampus, й де знову акцентували, що розвитку ідей не відбувається. Це одна з найслабших зон у співпраці стейкхолдерів й, в першу чергу, це стосується науковців.
Це також стосується і самої теми «методики та інструменти» – багато стейкхолдерів ще слабо усвідомлюють саму необхідність методично – інструментального забезпечення, не кажучи вже про те, що рівень володіння більшістю інструментів є низьким. В першу чергу, ця зона росту – для кластерних координаторів молодих кластерів. Й хоча в нас йдуть безперервні тренінги, координація та зміст їх програм залишає бажати кращого.
Ролі акторів та їх вклад в розвиток молодих кластерів та інноваційної екосистеми
Проєкт «Інтеграція 4.0» давав однакові шанси на проявлення своїх ролей в розвитку інноваційної екосистеми регіонів всім головним акторам – як тим, хто за визначенням керує екосистемним розвитком (владні структури, агенції з розвитку, консультанти та бізнес-школи, бізнес-асоціації та кластери, тощо), так і учасники екосистем (університети, НДІ, розробники, стартапи, промисловці). Отже, як ми можемо оцінити їхні ролі через 6 місяців? Хто і як проявив себе в ролі справжніх policy-makers, рушіїв розвитку, чи хоча б найбільших активістів? Між якими акторами видно кращу взаємодію?
Владні структури знову ніяк себе не проявили, й в більшості випадків знову ізолювались. В кращому випадку, чільники структур просто фіксували свою присутність у вітальному слові на черговому заході. Головні спеціалісти чи керівники департаментів в окремих випадках можуть бути до кінця заходу, але що це дає – незрозуміло. Наші конкретні пропозиції до ОДА регіонів, де навіть виявлені «сліди» проєктів Індустрії 4.0 чи ІАМ в планах заходів до 2023 не мають ніякої реакції. Між тим, не можна сказати, що вони «нічого не роблять». Формальна активність в напрямі смарт-спеціалізації різних державних структур є, але ми неодноразово бачили, що це паралельний світ, який живе своїм життям, й він має дуже мало спільного з справжнім інноваційним розвитком промисловості. Й цей світ дуже важко виходить на пряму розмову, де можна відповідально й ефективно узгоджувати спільні пріоритети.
Науковці та університети залишаються дуже активними, – але радше спостерігачами. Ніяких суттєвих доповнень до наших методик чи практичних інструментів розвитку кластерів та екосистем за цей період ми не отримали. Й це дещо корегує наші спроби позиціонувати науковців в ролі policy-maker. А заява Назара Подольчака зі Львова на заході в Миколаєві, що «трансфер технологій» має зворотнім – від передових підприємств до науки, з наступними свідченнями відсутності інноваційного менеджменту в університетах Запоріжжя та Харкова розвіюють останні ілюзії про ЗВО, як інноваційні структури, і які стоять на одному рівні з фірмами – розробниками. Водночас, не має сумнівів, що на відміну владних структур, університети є набагато ближчими партнерами до інноваційних кластерів, а їх потенціал – освітній, інноваційний та дослідницький – залишається високим в багатьох сферах.
Промисловці досить чітко діляться на 2 категорії – активний МСП, який досить легко йде на контакт й залучається до кластерів та інноваційних екосистем. Й «ветеранів» – середній та великий бізнес, який радше живе в своєму специфічному, корпоративному світі, де є свої високі стіни та заплутані коридори.
За свідченням учасників проектів, найбільша цінність та користь для розвитку молодих кластерів йде від обмінів з іншими кластерами та асоціаціями. В першу чергу, мова про досвід зрілих структур (Українська асоціація меблевиків, Kharkiv IT-кластер, АППАУ, RinnoHUB), та обміни між рівними собі (обміни між кластерами, поїздки на підприємства тощо). Іншими словами, кластери швидко навчаються та зростають на власних помилках та чужому досвіді, але який є релевантним саме зараз й саме для конкретних проблем розвитку поточного етапу.
Від уроків – до дій
Якщо підсумувати, то головний урок цього періоду полягає в тому, що ми навчились ще краще розрізняти тверде від пустого, «симулякри» від справжніх стратегій та серйозних намірів, й розуміти, хто є нашим справжнім партнером на цьому етапі.
Другий за важливістю урок, – усвідомлення тотальної фрагментарності стейкхолдерів, існування десятків мікро-світів, і як наслідок – величезну цінність «петчворкингу», тобто, зшивання цих клаптиків в щось більш цілісне та продуктивне. Кластерні координатори які вміють це робити – є безцінними для своїх спільнот та регіонів.
Третій урок – про важливість системних підходів та якісних, перевірених інструментів. Саме завдяки ним ми можемо швидко зростати в поточних умовах.
Якщо ми засвоюємо ці уроки, то підходи на наступний період (до кінця 2021) виглядають наступним чином.
- «Петчворкинг» – як об’єднання та сполучення різних світів та ланок, налагодження відносин, формування спільних засад (пріоритетні цілі та проекти) – є головною роботою кластерних координаторів. Вони мають досконало володіти інструментами нетворкингу, фасилітації та організації різних зібрань, залучення та делегування, комунікацій та певного роду дипломатії.
- Ми також по новому оцінили роль Правлінь. Адже портрет «ідеального координатора» вище – дійсно ідеальний, в житті таких поки не бачимо. Це означає, що ключовим фактором успіху є правильний розподіл ролей та функцій серед членів правлінь. Й відповідно, кластерні спільноти мають бути уважними та відповідальними в тому, щоб в правління входили найбільш достойні представники спільнот.
- В цьому процесі «зшивання» не варто витрачати багато сил та часу на чиновників, які нічого не вирішують й ніяк не допомагають. Це має бути останній, а не перший пріоритет в діяльності кластерів. Натомість, дуже важливим є підтримка та співпраця зі справжніми агентами змін у владних структурах – поки що таких нам вдалось знайти буквально одиниці.
- Потенціал науковців має бути керованим та набагато краще інтегрованим в конкретні проєкти та програми дій, але якими керує бізнес. Узгоджений портфель таких проєктів регіонального промислового та інноваційного розвитку залишається пріоритетом №1 у всіх регіонах.
- Кластери мають якомога швидше затвердити та узгоджувати власний розвитковий toolbox. Помилки початкового етапу й без належної зовнішньої підтримки (донорів) завжди дають той самий результат – кластерні ініціативи розвалюються.
Комітети кластерного та цифрового розвитку, смарт-спеціалізації платформи Industry4Ukraine будуть й надалі активно сприяти консолідації та розвитку інноваційних кластерів України, й запрошують до співпраці координаторів промислових та хайтек кластерів, науковців та освітян, а також представників бізнесу. Почуємось вже зовсім скоро на Ukrainian Cluster week.
Юрчак Олександр,
керівник проєктів ClusteRISE та Інтеграція 4.0,
член організаційного комітету Платформи Industry4Ukraine